27 червня православні християни відзначатимуть 22-гу річницю канонізації священномученика Володимира, митрополита Київського, та віднайдення його чесних мощей. А 28 червня молитовно згадуватимуть святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Русі.
Священномученик Володимир, митрополит Київський і Галицький, почав свій шлях на духовному поприщі в рідній йому Тамбовській губернії. У 1882 році Василь Никифорович Богоявленський (мирське ім’я митрополита) був висвячений у сан пресвітера в Покровській соборній церкві міста Козлов (Мічурінськ) і незабаром призначений настоятелем Троїцького храму та благочинним міських церков. У трагічній смерті дружини і єдиної дитини молодий священик угледів промисел Божий – пішов у Тамбовський Казанський монастир, де 1886 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Володимир…
З 1898 року владика Володимир – митрополит Московський і Коломенський. З 1912-го – митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький. У листопаді 1915-го був переведений до Києва. З початком громадянської війни й захопленням більшовиками міста в ньому не вщухали грабежі й насильства, що супроводжувалися оскверненням храмів, святинь Києво-Печерської лаври. 25 січня 1918-го озброєні люди увірвалися в покої митрополита Володимира й після знущань вивели його за стіни лаври та розстріляли. Мученицька смерть святителя Володимира стала початком тривалого періоду кривавих гонінь на Церкву. Сімдесят чотири роки мощі священномученика знаходилися у Хрестовоздвиженській церкві над Ближніми печерами лаври. У ніч з 26 на 27 червня 1992 року їх було віднайдено та перенесено у Дальні печери, де вони залишаються і нині. Дуже символічно, що це відбулося на другий день після Помісного Собору УПЦ, який затвердив усі рішення Харківського собору про обрання Блаженнішого митрополита Володимира (Сабодана) Предстоятелем УПЦ.
***
Святитель Михаїл, за літописами, був чи то сирійцем, чи то болгарином, чи то сербом. У 989 році він прибув із Корсуня разом з іншими священнослужителями до святого рівноапостольного князя Володимира. Святитель ревно обходив новопросвічену Руську землю, проповідуючи Святе Євангеліє, хрестячи і повчаючи новонавернених людей, закладаючи перші храми та духовні училища. У синодиках Київського і Новгородського Софійських соборів він по праву називається першоначальником. Упокоївся святитель Михаїл 28 червня 992 року й був похований у Десятинній церкві Пресвятої Богородиці в Києві. Близько 1103 року мощі його були перенесені в Антонієві (Ближні) печери, а 1 жовтня 1730 року – у Велику Печерську церкву Успіння Пресвятої Богородиці. На даний час нетлінні мощі святителя знаходяться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Православний люд прославляє митрополита Михаїла як великого угодника Божого. Свята Церква урочисто звертається до нього: “Радуйся, Михаїле, великий ієрарше, Церкви нашої преславний первопрестольниче…”
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.