День Святої Трійці (Тройця, П’ятидесятниця, Зішестя Святого Духа) – одне з основних свят християнського календаря, яке відзначається на п’ятдесятий день після Великодня і символізує сходження Святого Духа на апостолів, обіцяне Іісусом Христом перед Вознесінням. Цього року воно випадає на 8 червня. У православних церквах на Трійцю відправляється одна з найбільш важливих і урочистих служб.
Як і Пасха, П’ятидесятниця має паралелі у старозавітній священній історії. На п’ятдесятий день після виходу з Єгипту ізраїльський народ отримав Закон на Синаї: Мойсей повернувся з гори, тримаючи кам’яні скрижалі з десятьма заповідями. Святкуючи П’ятидесятницю, юдейський народ сходився до Єрусалимського храму з найвіддаленіших земель, щоб принести вдячну пожертву Господові.
Всі апостоли цього дня разом із іншими учнями Христовими та вірянами перебували в одній світлиці в Єрусалимі. Раптом зчинився шум з неба, ніби буря раптова зірвалася, і з’явилися вогненні язики, й спочили (зупинилися) по одному на кожному з апостолів. Так вони сповнилися Духа Святого й почали славити Бога різними мовами, яких раніше не знали.
Це Дух Святий, за обітницею Спасителя, зійшов на апостолів у вигляді вогненних язиків, на знак того, що Він дав апостолам здатність і силу для проповіді Христового вчення всім народам. Сходження ж у вигляді вогню символізувало силу спалювати гріхи й очищати, освячувати й зігрівати душі.
У Єрусалимі в цей час було багато народу із усіх усюд. Апостоли вийшли до них і стали проповідувати мовами тих країн, із яких вони прибули на свято. Окремі неосвячені, вражені дивним перетворенням учнів Христових, насмілились глузувати з них, кажучи, що “вони повпивалися молодим вином” (Діян. 2:13). Відповіддю на такі слова стала перша апостольська проповідь Петра. Вона так подіяла на тих, хто її слухав, що близько трьох тисяч людей увірували в Христа й прийняли хрещення. Таким чином почало будуватися на землі Царство Боже, тобто Церква Христова. Тому цей день здавна став вважатися днем народження Церкви Христа Спасителя, створеної не людськими тлумаченнями й міркуваннями, а Божественною благодаттю.
П’ятидесятниці передує Троїцька батьківська субота, в яку поминають спочилих. Як Бог не оминає Своєю любов’ю нікого, в тому числі й тих, хто томиться у пеклі, так і Церква Христова звернена молитвою і любов’ю до кожної людини. Жодна людина, що будь-коли жила чи живе на землі, не викреслена з пам’яті Церкви. Саме тому на Трійцю читаються особливі колінопреклонені молитви “про тих, хто томиться у пеклі”.
Для православних День Святої Трійці є в першу чергу символом триєдності Бога: Отця, Сина і Святого Духа. Принцип єдності Святої Трійці є одним із основоположних догматів Православ’я. Святі отці наставляють, що осягнути і прийняти даний догмат можна, тільки поклавшись на віру, відрікаючись від спроб логічного розуміння божественної сутності.
За традиціями нашого народу три останніх дні перед Трійцею та три перших дні Троїцького тижня називали Зеленими святами. Напередодні Зеленої неділі, у Клечальну суботу, хату, подвір’я та господарські будівлі прикрашали клечанням – зеленими гілками дерев. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами. Троїцькі розваги тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи
в полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків – ігрового дуба чи явора. Це була довга жердина, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками. На Лівобережжі був обряд “водити тополю”. Дівчата вибирали поміж себе “дівчину-тополю”, прикрашали її намистом, стрічками та квітами, обличчя зав’язували хусткою, руки прив’язували до палиці й так водили по селу з гучними піснями. Кожний господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання (головним чином приплоду худоби та гарного врожаю), щедро обдаровував учасників обряду.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.