Уже стають традиційними виставки полтавських художників у Духовно-культурному центрі імені преподобного Паїсія Величковського, що діє при Свято-Успенському кафедральному соборі УПЦ КП. Майже щоразу, якщо має на те час, їх благословляє вступним словом Високопреосвященніший архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. І все тут додає особливої урочистості кожній події: підземна прохолода, камінь, що зберігся як частина фундаменту колись зруйнованого більшовиками собору, настрій, із яким приходять полтавці у це “намолене” місце.
Вітаючи автора чергового вернісажу під назвою “Мальовнича Полтавщина” – художника-живописця, графіка Віктора Старикова, владика Федір наголосив, що у цей тривожний час ми маємо особливо цінувати мир і свободу, що дає змогу людині реалізувати себе, свій талант. І тим самим нести радість, тепло своїм ближнім, котрі відкривають світ творчості обдарованого митця.
А це така радість – захоплюватися побаченим, перейматися ліричними настроями прекрасних пейзажів і тонкою мовою таких природних барв. Про художника розповів директор Духовно-культурного центру Сергій Козлов, а щирі слова захоплення роботами художника і розповідями про його вроджені інтелігентність і скромність, надійність у спілкуванні множилися у виступах голови обласної організації НСХУ, заслуженого діяча мистецтв України Юрія Самойленка, директора Полтавського художнього музею імені Миколи Ярошенка Ольги Курчакової, заслуженого художника України Миколи Підгорного та ще багатьох його друзів і колег.
В експозиції представлено 50 творів Віктора Старикова, чимало із них зовсім нові. Це п’ята персональна виставка митця, котрого полтавці пам’ятають ще і як художника-постановника народного театру Полтавського міського будинку культури, адже він закінчив спершу театрально-декоративне відділення художнього училища, а згодом – художньо-промисловий інститут у Харкові. У Полтаві живе і працює з 1981 року, брав участь у багатьох обласних, всеукраїнських і міжнародних виставках.
Усі роботи митця зачаровують, а назви мають прості й промовисті: “Старе подвір’я”, “Будиночок художника” “Спекотний день”, “Скоро дощ”, “Зимовий вечір”, “Гроза минула”… Кожна – настроєва, лірична, а часом ще й упізнавана: куточки Полтави, її околиці, храми, парки. І на полотнах їхня краса так підкреслена й увиразнена, що багатьом із полтавців це дасть змогу по-новому побачити рідний край і ще палкіше його любити.

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”