Чи у мене дежа вю, чи історія повторюється до найменших деталей? Та про все почну по порядку. Якось після Помаранчевої революції до керма в райдержадміністрації прийшла людина, яка вміла тільки рахувати власні прибутки та грати з комп’ютером у “дурня”, бо до цього не мала ніякого досвіду керівної роботи, торгувала собі з палатки таким- сяким товаром.
Аж ось запахло реальними грошима. Одна серйозна фірма з сусідньої області накинула оком на Карлівський хлібозавод. Мовляв, чому б тут не організувати цех з виробництва сухариків? Наш “кормчий” уже потирав руки в передчутті солідного хабара. Але як підступитися до цілком благополучного в усіх відношеннях підприємства? Негайно були організовані листи “невдоволених” якістю хліба споживачів, і почалося! Бували дні, коли колектив хлібопекарів витримував по 5 перевірок! Кожен перевіряючий мав конкретне завдання: знайти порушення, через які можна закрити підприємство. І байдуже, що без роботи (читай – без годувальників) залишаться десятки сімей, що карлівці їстимуть вироби, виготовлені на імпортних розпушувачах замість натуральних компонентів. А куди підеш? Кому поскаржишся?
Дивом тоді вдалося відстояти завод і колектив. За цей період підприємство було переоснащене на сучасний лад, збудовано новий цех, продукція стала ще якіснішою, знайшла свого покупця далеко за межами району. Та й сьогодні не без холодку страху згадуються часи цькування.
Минуло майже 10 років. Знову революція, знову зміна влади, знову біля керма людина, яка не керувала навіть одним підлеглим, а всі його починання власного бізнесу зазнавали краху. Та все ж у “тронному” слові молодий голова адміністрації пообіцяв вагомі позитивні зрушення в економіці. Думаєте, пішов у трудові колективи, поцікавився у людей, які проблеми заважають працювати краще? Чи зустрівся з власниками, розпитав про плани на майбутнє? Нічого подібного!
А розпочав наш голова піднімати економіку з… наказу райсанепідемстанції ретельно перевірити Карлівський м’ясокомбінат та давно збудований свинокомплекс. Починаючи з того, чи правильно вибране місце для будівництва, чи відповідає споруда проекту, і закінчуючи дотриманням санітарних норм при виготовленні продукції. Звісно, між рядками читається: знайти причини для закриття.
Підприємству до перевірок не звикати, воно, маючи вік два роки, пережило їх безліч – і планових, і раптових. Закордонні партнери, перш ніж налагоджувати співпрацю, діяли за принципом: сім разів відміряй. Тобто увесь процес будівництва, оснащення і випуску м’ясних виробів уже “проціджений” уздовж і впоперек. А стерильна чистота у цехах і дотримання всіх санітарних вимог не залишають жодних шансів жодному “ревізору”.
Ось, скажімо, 15 квітня закінчило планову перевірку обласне управління ветеринарної медицини. В акті – жодного серйозного зауваження. 16 квітня вкотре приїхав чеський партнер Петер Жировніцкі, чия фірма “Брунтхаллер” поставляє обладнання для утримання свиней за сучасними технологіями. І, як завжди, був приємно вражений:
– Робота відмінна. Будівельні роботи ми прийняли з дуже високою оцінкою. Наше обладнання сертифіковане за європейськими стандартами. Виробництво відповідає всім правилам екології, ветеринарії. Та й вимоги європейських стандартів, які ми закладали з врахуванням на перспективу, тобто на 2015 рік, виконуються вже зараз. За шкільною п’ятибальною системою я ставлю докучаєвцям “п’ятірку”!
До речі, незабаром Петер Жировніцкі матиме зустріч з керівниками дипломатичних установ Австрії та Чехії у Києві. Звісно ж, доповідатиме про стан справ у співпраці фірми “Брунтхаллер” з українськими партнерами. І прикро, коли, ставлячи “п’ятірку” господарюванню докучєвців, виставить “двійку” місцевій владі за тиск на бізнес.
Так чому ж з Європи успіхи видніші? Ображає те, що молодий голова адміністрації не прийшов подивитися (хоча б із чистої цікавості!), познайомитися з колективом, розпитати про життя-буття, а мерщій ставить палиці в колеса. Чи сам до цього додумався, чи підказали “наставники”, яким успіхи компанії, як більмо на оці? Але в будь-якому разі не з того почав…

Юрій КОБЧЕНКО.
м. Карлівка.