Металургія і машинобудування стали першими виробничими галузями, які втратили рівновагу. Про ситуацію на кременчуцьких підприємствах “Зоря Полтавщини” розповідала в одному з попередніх номерів. Протягом останнього тижня вона не змінилася ні на гірше, ні на краще. Але міський голова Кременчука Микола Глухов вважає: “Ми повинні бути готові до того, що призупинятиметься виробництво”, а отже, й до того, що треба підтримати тих, хто буде звільнений.
На жаль, не уникли стресів і в інших регіонах Полтавської області. На ВАТ “Карлівський механічний завод” обсяги виробництва за останній місяць знизилися вдвічі.
– Наша продукція прив’язана до галузі машинобудування, наші споживачі – це зокрема Горьковський, Камський автозаводи Російської Федерації. Через кризу в автомобілебудуванні у них проблеми, КамАЗ працює з перебоями, Горьковський завод взагалі місяць стояв. Днями ми відправлятимемо йому 40 одиниць нашої продукції, але це для нас – мізер, бо в місяць ми виготовляли 200 одиниць, – говорить голова правління Сергій Борець. – Негаразди і в українських автозаводів. Нещодавно зупинився промислово-інвестиційний холдинг “Богдан”. Та що говорити про наші підприємства, якщо стали світові гіганти автомобілебудування. Це світова криза. Ситуація для нас ускладнилася місячною затримкою у виплаті банком коштів, переказаних партнерами за поставлену продукцію, і забороною передоплати по експорту.
Така ситуація спричинила проблему в забезпеченні колективу роботою. Скорочень поки що на заводі уникають, але вимушені почергово відправляти працівників у тижневі безоплатні відпустки.
Аби промисловість втрималася, треба дати поштовх розвитку внутрішнього ринку, а для цього, вважає Сергій Борець, необхідно якнайшвидше вирішити питання експорту зерна. Якщо в аграріїв з’являться кошти, вони зможуть купувати товари, в тому числі й техніку, для потреб сільського господарства. Але, зазначає, остаточного налагодження нормальної роботи підприємств годі чекати без нормальної роботи банківської системи. Та поки що в державі немає важелів, як нині вирішити питання кредитування. В цілому ж розвитком виробництва треба займатися системно. А в нас досі, констатує голова правління ВАТ “Карлівський механічний завод”, українські виробники цікавили державу як платники податків і не більше.
ВАТ “Шліфверст”, хоча має до січня замовлення, з нового року може зупинитися, припускає директор Володимир Дрозд. В Україні лубенського виробника взагалі ніби не помічають, а основні замовники – підприємства Росії і Білорусі – не роблять нових замовлень, до того ж національний банк Білорусі заборонив працювати з іншими країнами по передоплаті.
ВАТ “Полтавський автоагрегатний завод” на відміну від багатьох підприємств практично не зменшило обсягів виробництва, до січня підприємство забезпечене замовленнями, вже є замовлення й на наступний рік, зазначив нещодавно у зверненні до колективу генеральний директор товариства Роман Черняк. Але на вимогу холдингової компанії “КрАЗ”, до структури якої входить, завод перейшов на чотириденний робочий тиждень. Саме фінансова криза, переконані на підприємстві, є першопричиною виробничих проблем.
Будівельники теж одними з перших “перечепилися” через фінансову “підніжку”.
– Державних коштів на будівництво житла немає, це не секрет, – говорить голова правління ВАТ “Полтаватрансбуд” Олексій Ландар. – На всіх рівнях влади говорять багато про здешевлення житла, наводять як приклад один будинок… А загальна ситуація інша. Все дорожчає, то як будівництво може дешевшати? У міністерствах все обіцяють, що запрацюють державні програми. Я особисто їздив у Міноборони “пробивати” будівництво 100 квартир для військових – коштів немає, будівництво квартир для “чорнобильців” не фінансується, і така ж ситуація з іншими державними програмами. Основними інвесторами будівництва житла були фізичні особи. Але вони налякані кризою. Одні позабирали всі депозити, інші тепер не отримують кредитів. А якщо когось і прокредитують, то під такі відсотки, що за ці кошти можна було б купити не одну, а дві квартири. Хоч ситуація складна, “Полтаватрансбуд” виконає всі зобов’язання перед інвесторами, всі квартири, до єдиної, будуть здані у передбачені терміни цього року, чотири будинки здамо у першому півріччі наступного року. Можливо, доведеться нашому підприємству брати кредити – оскільки в нас заставне забезпечення більш ніж достатнє, то банки нічим не ризикують і погоджуються кредитувати, але умови обтяжливі.
“Полтаватрансбуд” – найбільший забудовник Полтави: з 96 тис. м2 житла, що цього року здано в Полтаві, 40 тис. м2 – його частка; окрім того, підприємство будує соціальні об’єкти, нині зокрема тубдиспансер, що фінансується з бюджету. І все ж, попри таке завантаження, підприємство не уникло скорочень: до10 відсотків працівників втратили роботу. Але більше скорочувати недоцільно, адже товариство дивиться з надією в майбутнє. Щоправда, у дещо віддалене. Перспективи початку наступного року Олексій Ландар оцінює не вельми оптимістично, припускає навіть, що можуть виникнути проблеми і з бюджетним фінансуванням будівельних робіт. Скорочення ж обсягів будівництва вдарить по субпідрядниках трансбуду, оскільки від їхніх послуг доведеться відмовитися. Поки що підприємство забезпечує роботою 750 своїх працівників і стільки ж підрядників.
У свою чергу ВАТ “Керамік” – найбільший в нашій області виробник цегли, партнер полтавських будівельних компаній – відправив у неоплачувану відпустку близько 100 чоловік, цілком можливо, що за два тижні завод зупиниться, говорить помічник голови спостережної ради товариства Андрій Гурнік. Пояснення нескладне: через фінансові проблеми будівельники перестали вчасно розраховуватися за поставлену цеглу, борг досяг критичної межі.
Зачепила криза й інші галузі промисловості, зокрема й харчову, хоча попит на продукти харчування забезпечує переважно внутрішній ринок. Комерційний директор ЗАТ “Миргородський завод продтоварів “Калинка” Віктор Погорілий відзначає як перешкоду для нормальної діяльності надзвичайно уповільнений рух коштів. Основні партнери підприємства працювали за кредитними схемами, тепер цей “кисень” перекрито. Більше того, позичальників за схемою овердрафта банки поставили перед необхідністю погасити позики протягом трьох днів замість передбачених термінів. Таким чином учасники ринку були позбавлені обігових коштів. Мало того, що “Калинка” відпускала товар з відстрочкою платежів, так тепер і банку віддала достроково 100 тисяч гривень. Якщо протягом місяця не буде відновлено кредитних схем, вважає Віктор Погорілий, то слідом за фінансовою кризою настане товарна.
Відмова банківських установ надавати кредити підкошує і ЗАТ “Фірма “Ворскла”. Замовленнями фабрика забезпечена – працює на давальницькій сировині німецьких і французьких фірм, але вони розраховуються через 20 днів після надходження товару. Водночас адміністрації треба виконувати колективний договір, яким передбачено виплату і авансу, й зарплати, що робили за допомогою кредитів. Але нині навіть хорошу кредитну історію фабрики у банку не взяли до уваги, обурюється голова правління ЗАТ В’ячеслав Головко. Він переконаний, що на 90 відсотків кризу в Україні роблять у самій країні. Як приклад наводить фабрику “Ворскла”, яка не скорочує, навіть потребує швачок! Але попри це на підприємстві триває скорочення. За словами голови правління, жодної швачки з ініціативи адміністрації не звільнено, люди йдуть самі. Це у свою чергу призвело до ситуації, коли обслуговуючого персоналу стало більше, ніж безпосередніх виробників продукції. Щоб привести ситуацію до норми, коли на одну швачку буде не більше одного працівника з іншими функціями, з 1 листопада звільнили частину персоналу. Але до цього призвел
а не нинішня фінансова криза, а стан справ в економіці держави, що виник не вчора, коли власний виробник поставлений у такі умови, що працювати на внутрішній ринок не має змоги, зате зелене світло включено постачальникам імпортованого одягу. Є й інша причина, на погляд керівника “Ворскли”: у країні створені всі умови для того, щоб людей відучити працювати на виробництві. Колись на фабриці було понад 600 швачок, тепер залишилося 250. На зарплату в 1300 грн на фабрику не хочуть іти працювати, обирають або сферу розваг, або торгівлю, або й безробіття, за яке держава платить соціальну допомогу.
У Полтавському міському центрі зайнятості зазначають: щоб змінити споживацькі настрої в суспільстві, треба норми законодавства робити жорсткішими, що ж до соціальної допомоги з безробіття, то саме завдяки їй (коштами і через програми з перепідготовки) громадяни, які втрачають роботу, не відчувають себе на краю прірви й мають можливість знайти роботу або й розпочати власну справу. Тим актуальніше це в кризові періоди.
Листопад 2008 року, принаймні першу половину місяця, директор Полтавського міського центру зайнятості Наталія Проніна відповідно до кількості зареєстрованих безробітних ще не має підстав називати кризовим. Водночас відзначає тенденцію до збільшення тих, хто звертається до центру: якщо 1 листопада зареєстровано 45 чоловік, то з 2 листопада ця кількість помітно зросла – щодня інспектори приймають від 59 до 85 чоловік. З 2210 до 1446 зменшилася й кількість вакансій в період з 1 по 14 листопада: підприємства зменшують замовлення. Моніторять фахівці центру й рівень зайнятості працюючих. Так, у першій половині листопада 10 полтавських підприємств перевели близько 5 тисяч працівників на неповний робочий тиждень, 167 чоловік відправили у неоплачувані відпустки, звільнили 386 чоловік. Окрім того, полтавськими роботодавцями (промисловими, будівельними підприємствами, закладами освіти, спортивними школами, установами системи державного управління) заявлено про заплановане звільнення через два місяці 672 осіб. “Але цього може й не статися”, – зазначає Наталія Проніна. У будь-якому разі вона радить не панікувати, адже економічна криза – це не кінець життя, насправді вакансій достатньо, було б бажання працювати. І нагадує, що при зверненні до центру зайнятості треба мати паспорт, копії трудової книжки, довідки з ідентифікаційним номером, документ про освіту, довідку про отримувану зарплату. А ще радить скористатися інформаційно-довідковою послугою Державного центру зайнятості за телефоном 8-800-50-50-600 або послугою “Пошук роботи”, відправивши sms-повідомлення на номер 730.
На жаль, не уникли стресів і в інших регіонах Полтавської області. На ВАТ “Карлівський механічний завод” обсяги виробництва за останній місяць знизилися вдвічі.
– Наша продукція прив’язана до галузі машинобудування, наші споживачі – це зокрема Горьковський, Камський автозаводи Російської Федерації. Через кризу в автомобілебудуванні у них проблеми, КамАЗ працює з перебоями, Горьковський завод взагалі місяць стояв. Днями ми відправлятимемо йому 40 одиниць нашої продукції, але це для нас – мізер, бо в місяць ми виготовляли 200 одиниць, – говорить голова правління Сергій Борець. – Негаразди і в українських автозаводів. Нещодавно зупинився промислово-інвестиційний холдинг “Богдан”. Та що говорити про наші підприємства, якщо стали світові гіганти автомобілебудування. Це світова криза. Ситуація для нас ускладнилася місячною затримкою у виплаті банком коштів, переказаних партнерами за поставлену продукцію, і забороною передоплати по експорту.
Така ситуація спричинила проблему в забезпеченні колективу роботою. Скорочень поки що на заводі уникають, але вимушені почергово відправляти працівників у тижневі безоплатні відпустки.
Аби промисловість втрималася, треба дати поштовх розвитку внутрішнього ринку, а для цього, вважає Сергій Борець, необхідно якнайшвидше вирішити питання експорту зерна. Якщо в аграріїв з’являться кошти, вони зможуть купувати товари, в тому числі й техніку, для потреб сільського господарства. Але, зазначає, остаточного налагодження нормальної роботи підприємств годі чекати без нормальної роботи банківської системи. Та поки що в державі немає важелів, як нині вирішити питання кредитування. В цілому ж розвитком виробництва треба займатися системно. А в нас досі, констатує голова правління ВАТ “Карлівський механічний завод”, українські виробники цікавили державу як платники податків і не більше.
ВАТ “Шліфверст”, хоча має до січня замовлення, з нового року може зупинитися, припускає директор Володимир Дрозд. В Україні лубенського виробника взагалі ніби не помічають, а основні замовники – підприємства Росії і Білорусі – не роблять нових замовлень, до того ж національний банк Білорусі заборонив працювати з іншими країнами по передоплаті.
ВАТ “Полтавський автоагрегатний завод” на відміну від багатьох підприємств практично не зменшило обсягів виробництва, до січня підприємство забезпечене замовленнями, вже є замовлення й на наступний рік, зазначив нещодавно у зверненні до колективу генеральний директор товариства Роман Черняк. Але на вимогу холдингової компанії “КрАЗ”, до структури якої входить, завод перейшов на чотириденний робочий тиждень. Саме фінансова криза, переконані на підприємстві, є першопричиною виробничих проблем.
Будівельники теж одними з перших “перечепилися” через фінансову “підніжку”.
– Державних коштів на будівництво житла немає, це не секрет, – говорить голова правління ВАТ “Полтаватрансбуд” Олексій Ландар. – На всіх рівнях влади говорять багато про здешевлення житла, наводять як приклад один будинок… А загальна ситуація інша. Все дорожчає, то як будівництво може дешевшати? У міністерствах все обіцяють, що запрацюють державні програми. Я особисто їздив у Міноборони “пробивати” будівництво 100 квартир для військових – коштів немає, будівництво квартир для “чорнобильців” не фінансується, і така ж ситуація з іншими державними програмами. Основними інвесторами будівництва житла були фізичні особи. Але вони налякані кризою. Одні позабирали всі депозити, інші тепер не отримують кредитів. А якщо когось і прокредитують, то під такі відсотки, що за ці кошти можна було б купити не одну, а дві квартири. Хоч ситуація складна, “Полтаватрансбуд” виконає всі зобов’язання перед інвесторами, всі квартири, до єдиної, будуть здані у передбачені терміни цього року, чотири будинки здамо у першому півріччі наступного року. Можливо, доведеться нашому підприємству брати кредити – оскільки в нас заставне забезпечення більш ніж достатнє, то банки нічим не ризикують і погоджуються кредитувати, але умови обтяжливі.
“Полтаватрансбуд” – найбільший забудовник Полтави: з 96 тис. м2 житла, що цього року здано в Полтаві, 40 тис. м2 – його частка; окрім того, підприємство будує соціальні об’єкти, нині зокрема тубдиспансер, що фінансується з бюджету. І все ж, попри таке завантаження, підприємство не уникло скорочень: до10 відсотків працівників втратили роботу. Але більше скорочувати недоцільно, адже товариство дивиться з надією в майбутнє. Щоправда, у дещо віддалене. Перспективи початку наступного року Олексій Ландар оцінює не вельми оптимістично, припускає навіть, що можуть виникнути проблеми і з бюджетним фінансуванням будівельних робіт. Скорочення ж обсягів будівництва вдарить по субпідрядниках трансбуду, оскільки від їхніх послуг доведеться відмовитися. Поки що підприємство забезпечує роботою 750 своїх працівників і стільки ж підрядників.
У свою чергу ВАТ “Керамік” – найбільший в нашій області виробник цегли, партнер полтавських будівельних компаній – відправив у неоплачувану відпустку близько 100 чоловік, цілком можливо, що за два тижні завод зупиниться, говорить помічник голови спостережної ради товариства Андрій Гурнік. Пояснення нескладне: через фінансові проблеми будівельники перестали вчасно розраховуватися за поставлену цеглу, борг досяг критичної межі.
Зачепила криза й інші галузі промисловості, зокрема й харчову, хоча попит на продукти харчування забезпечує переважно внутрішній ринок. Комерційний директор ЗАТ “Миргородський завод продтоварів “Калинка” Віктор Погорілий відзначає як перешкоду для нормальної діяльності надзвичайно уповільнений рух коштів. Основні партнери підприємства працювали за кредитними схемами, тепер цей “кисень” перекрито. Більше того, позичальників за схемою овердрафта банки поставили перед необхідністю погасити позики протягом трьох днів замість передбачених термінів. Таким чином учасники ринку були позбавлені обігових коштів. Мало того, що “Калинка” відпускала товар з відстрочкою платежів, так тепер і банку віддала достроково 100 тисяч гривень. Якщо протягом місяця не буде відновлено кредитних схем, вважає Віктор Погорілий, то слідом за фінансовою кризою настане товарна.
Відмова банківських установ надавати кредити підкошує і ЗАТ “Фірма “Ворскла”. Замовленнями фабрика забезпечена – працює на давальницькій сировині німецьких і французьких фірм, але вони розраховуються через 20 днів після надходження товару. Водночас адміністрації треба виконувати колективний договір, яким передбачено виплату і авансу, й зарплати, що робили за допомогою кредитів. Але нині навіть хорошу кредитну історію фабрики у банку не взяли до уваги, обурюється голова правління ЗАТ В’ячеслав Головко. Він переконаний, що на 90 відсотків кризу в Україні роблять у самій країні. Як приклад наводить фабрику “Ворскла”, яка не скорочує, навіть потребує швачок! Але попри це на підприємстві триває скорочення. За словами голови правління, жодної швачки з ініціативи адміністрації не звільнено, люди йдуть самі. Це у свою чергу призвело до ситуації, коли обслуговуючого персоналу стало більше, ніж безпосередніх виробників продукції. Щоб привести ситуацію до норми, коли на одну швачку буде не більше одного працівника з іншими функціями, з 1 листопада звільнили частину персоналу. Але до цього призвел
а не нинішня фінансова криза, а стан справ в економіці держави, що виник не вчора, коли власний виробник поставлений у такі умови, що працювати на внутрішній ринок не має змоги, зате зелене світло включено постачальникам імпортованого одягу. Є й інша причина, на погляд керівника “Ворскли”: у країні створені всі умови для того, щоб людей відучити працювати на виробництві. Колись на фабриці було понад 600 швачок, тепер залишилося 250. На зарплату в 1300 грн на фабрику не хочуть іти працювати, обирають або сферу розваг, або торгівлю, або й безробіття, за яке держава платить соціальну допомогу.
У Полтавському міському центрі зайнятості зазначають: щоб змінити споживацькі настрої в суспільстві, треба норми законодавства робити жорсткішими, що ж до соціальної допомоги з безробіття, то саме завдяки їй (коштами і через програми з перепідготовки) громадяни, які втрачають роботу, не відчувають себе на краю прірви й мають можливість знайти роботу або й розпочати власну справу. Тим актуальніше це в кризові періоди.
Листопад 2008 року, принаймні першу половину місяця, директор Полтавського міського центру зайнятості Наталія Проніна відповідно до кількості зареєстрованих безробітних ще не має підстав називати кризовим. Водночас відзначає тенденцію до збільшення тих, хто звертається до центру: якщо 1 листопада зареєстровано 45 чоловік, то з 2 листопада ця кількість помітно зросла – щодня інспектори приймають від 59 до 85 чоловік. З 2210 до 1446 зменшилася й кількість вакансій в період з 1 по 14 листопада: підприємства зменшують замовлення. Моніторять фахівці центру й рівень зайнятості працюючих. Так, у першій половині листопада 10 полтавських підприємств перевели близько 5 тисяч працівників на неповний робочий тиждень, 167 чоловік відправили у неоплачувані відпустки, звільнили 386 чоловік. Окрім того, полтавськими роботодавцями (промисловими, будівельними підприємствами, закладами освіти, спортивними школами, установами системи державного управління) заявлено про заплановане звільнення через два місяці 672 осіб. “Але цього може й не статися”, – зазначає Наталія Проніна. У будь-якому разі вона радить не панікувати, адже економічна криза – це не кінець життя, насправді вакансій достатньо, було б бажання працювати. І нагадує, що при зверненні до центру зайнятості треба мати паспорт, копії трудової книжки, довідки з ідентифікаційним номером, документ про освіту, довідку про отримувану зарплату. А ще радить скористатися інформаційно-довідковою послугою Державного центру зайнятості за телефоном 8-800-50-50-600 або послугою “Пошук роботи”, відправивши sms-повідомлення на номер 730.
Рубрика: 
