Епіграфом до відкриття персональної виставки живопису Алли Тимошенко під назвою “Вояж” прозвучала пісня Булата Окуджави “Виноградную косточку в теплую землю зарою…”, яку вона назвала й епіграфом власного існування. Це глибоко символічне зізнання, до того ж доповнене емоційним зверненням художниці до своїх гостей:
– Я щаслива, що у мене є улюблена робота і люди, яких хочу бачити кожен день.
Вона розповіла про свою полтавську родину, про творче становлення і зазначила, що нині у прес-центрі Полтавського художнього музею імені Миколи Ярошенка представлені роботи двох останніх років, що складають камерну експозицію, – саме так і праглося Аллі Тимошенко прозвітувати у свій полудень віку перед друзями й шанувальниками її творчості. Основний символ виставки – будинок, невеличка біленька хата, яку пам’ятає з дитинства і лише тепер розуміє, чим саме вона так манила до себе у приміські Жуки її батька. Для неї ж рідний пейзаж – міський, і вона “проглядає” його на сторіччя у глибину минулого, знаючи й цінуючи історію своєї родини, своєї Полтави. На тому грунті любові Алла Тимошенко, емоційна у спілкуванні й у мистецтві, створила свій ліричний, неповторний імпресіоністично стрімкий художній світ. Промовисті й назви її робіт: “Ой сяду я під хатою”, “Мальви. Розкіш літа”, “Старі Павленки”, “Полтавська містика”…
Алла Тимошенко виставляє свої роботи з 1992 року, викладає образотворче мистецтво в Полтавському національному педагогічному університеті, де й сама свого часу навчалася, працює завідувачем відділу науково-масової та виставкової роботи Полтавського художнього музею.
Нова виставка, наголошує майстриня, – то її освідчення в любові до своїх друзів, рідних, усіх полтавців. А назва “Вояж”, певне, навіяна багатьма подорожами художниці, бо й значна частина робіт створена на пленерах у різних куточках України, Польщі, Чехії.

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”