Це гостре вірусне захворювання перебігає з гарячкою, ознаками тонзиліту, збільшенням печінки і селезінки, лімфатичних вузлів, зміною показників крові. Джерелом і резервуаром збудника (вірусу герпесу людини ІV типу) є хворі на інфекційний мононуклеоз, а також вірусоносії.
Природна сприйнятливість людей висока, однак зараження відбувається під час тісного спілкування з джерелами інфекції (“хвороба поцілунків”). Основним механізмом передачі збудника є повітряно-крапельний шлях. Інфікування можливе також під час статевих контактів, користування спільним посудом, білизною, забрудненими слиною дитячими іграшками. Можливе занесення збудника під час переливання крові та інших парентеральних втручаннях.
Інфекційний мононуклеоз переважає серед дітей, підлітків, осіб молодого віку. Імунітет після перенесеної хвороби стійкий. Особливістю цього захворювання є також зимово-весняна сезонність. Інкубаційний період при інфекційному мононуклеозі триває від 2 до 50 днів, але найчастіше – 12–20 днів.
2–3 дні спостерігаються втома, озноб, погіршення апетиту, біль у м’язах, частіше починається гостра загальна слабкість, гарячка, пітливість, головний біль, біль у мускулах та суглобах, у горлі під час ковтання, збільшення лімфовузлів – передньошийних, підщелепних, задньошийних. Гарячка може тривати від 1–2 днів до 3-х тижнів.
Екзема можлива у 10–25 відсотків хворих. Висипання на 3–5 день або й пізніше по всьому тілі, переважно на тулубі, кінцівках, зберігається декілька днів. При тяжкому перебігу відзначають прояви гепатиту: жовтяницю, погіршення апетиту, біль у животі, відчуття тяжкості в правому підребер’ї. Характерними ускладненнями мононуклеозу можуть бути гематологічні, неврологічні, кардіологічні та з боку органів дихальної системи. Мононуклеари (специфічні клітини крові) з’являються на 2–3 день хвороби, і їх виявляють у 80–85 відсотків хворих. Мононуклеарна реакція може зберігатися 3–6 місяців і навіть кілька років.
Госпіталізацію хворих проводять за клінічними показаннями. За особами, які контактували з хворими, медичний нагляд встановлюють терміном на 20–30 днів. Легкі форми лікують жарознижувальними та антигістамінними засобами. При середньотяжких та тяжких формах призначається медикаментозне лікування, дезінтоксикаційна терапія, можливе застосування антибіотиків. Необхідно утримуватись від занять спортом протягом 6–8 тижнів від початку захворювання.
Специфічна профілактика інфекційного мононуклеозу поки що не розроблена. Щоб не допустити ускладнень і тяжких форм цього захворювання, потрібно перш за все своєчасно звертатися до лікаря, дотримуватися правил особистої гігієни.

Ольга ШАПОВАЛ,
лікар-інфекціоніст
міської клінічної лікарні №1 м. Полтави.