У Полтаві відкрито меморіальну дошку відомому журналісту, правозахиснику і політичному діячу Олександру Кулику.

Анатолій ВАСЕВИЧ

«Зоря Полтавщини»

Шукав справедливості, не кривив душею

Він не боявся говорити правду у вічі, написати її у газеті. Умів і врешті любив робити це: не зрізав гострих кутів, не замовчував викривальних фактів, не намагався догодити чиновникам чи олігархам. В усіх ситуаціях перш за все шукав справедливості, завжди залишався самим собою, не кривив душею, чим був незручним сильним світу цього, але подобався простим людям, котрі ставали читачами його статей, прихильниками творчості, друзями. Тож цілком закономірно, що Олександра Кулика обирали народним депутатом України 3-го скликання та двічі – депутатом Полтавської міської ради. Ази журналістики опановував спочатку у газеті Полтавського району «Вісті», потім десять років працював спеціальним кореспондентом «Зорі Полтавщини», ведучим екологічної рубрики. До речі, у 1986 році його визнали кращим журналістом-екологом України. Олександр Кулик також був першим редактором міської газети «Полтавський вісник», головним редактором, засновником та видавцем газети «Полтавська думка». За журналістську і правозахисну діяльність нагороджений орденом Спілки офіцерів України – Хрестом «За мужність». У 2009 році визнаний кращим журналістом України в жанрі журналістських розслідувань проти корупції. Торік, після важкої хвороби, на 64-му році життя Олександр Васильович відійшов у Вічність.

– Ми прожили разом тридцять років, – пригадує дружина Кулика Віта Гірченко. – Було дуже багато прекрасних моментів. Усі вони назавжди залишаться зі мною. У Решетилівці, де знаходиться будинок моїх батьків, ми полюбляли у вільний час бувати з чоловіком. Багато часу він проводив у місцевій бібліотеці, по суті просиджував там годинами. А на ювілей книгозбірні випустив за власні кошти буклет. Бувало йде вулицею біля пам’ятника Шевченка й запитує у перехожих: «А ви знаєте, що там написано?». Люди стенають плечима, а він декламує «Свою Україну любіть. Любіть її… во врем’я люте. В останню, тяжкую минуту За неї Господа моліть». У цих словах він весь, це – його життєве кредо. Коли почалися криваві події на Донбасі, говорив: «Поїду в АТО. Треба захищати Україну». Втім, звісно, роки вже не ті та й здоров’я турбувало. У нас у родині особливих статків не було, він все дбав про людей, жив для них.

Досягати досконалості й завжди перемагати

Ініціатива відкриття меморіальної дошки, яку виготовив полтавський благодійник Вадим Голобородов, належить брату Олександра Кулика Володимиру. Також її підтримали Людмила Зубенко, Валентина Шемчук, Віталій Скобельський, інші небайдужі полтавці. Відтак днями біля будинку, де жив Олександр Кулик, у Полтаві по вулиці Лідова, 7, зібралися понад сотні представників полтавської громадськості – рідні, друзі, колеги.

Вони ділилися спогадами про цю неординарну особистість, згадували основні віхи його життя, творчості, політичної діяльності.

– Наш обов’язок – підтримувати вогник, який Олександр Кулик запалював у людських душах – перспективності, небайдужості, впевненості, – наголошував народний депутат України Юрій Бублик. – Маємо нести його далі, передаючи наступним поколінням. Тож будемо гідними життєвого шляху Олександра Васильовича.

– Я знав Олександра Кулика багато років, – пригадує голова Громадської ради при ОДА Володимир Голуб, – Він був чудовою людиною із чіткою громадянською позицією, що сформувалася завдяки кращим синам українського народу, які захищали незалежність держави і зброєю, і словом. Олександр Кулик любив життя, усіх нас і Україну та увійшов до когорти славетних полтавців.

• Він залишиться у наших серцях, як вірний товариш, надійний колега, людина, про яку завжди пам’ятатимемо, – говорить відповідальний секретар газети «Полтавський вісник» Віталій Скобельський. – Мені мало доводилося зустрічати у житті настільки різнобічних, обдарованих людей. Він був політиком, журналістом, публіцистом, книговидавцем, викладачем, прекрасним декламатором віршів, спортсменом. У всіх сферах своєї діяльності Олександр намагався досягати досконалості й бути першим – завжди перемагати, не втрачати оптимізму й не зраджувати обраній меті.

Голова Полтавської ОО НСЖУ Євген Лопушинський виступив із ініціативою заснувати премію імені Олександра Кулика для мас-медійників, які займаються журналістськими розслідуваннями.

– Особисто для мене, – наголошував він, – Олександр Кулик передусім авторитетний тим, що брався за теми, які решта воліла не помічати. Він писав і говорив те, про що інші сором’язливо намагалися промовчати. Тому премія імені Кулика для розслідувачів, думаю, буде досить престижною нагородою. Переконаний, правління Полтавської обласної організації НСЖУ підтримає цю ініціативу, і з наступного року премія буде заснована.

Під час урочистого відкриття меморіальної дошки учасники зібрання вшанували пам’ять Олександра Кулика хвилиною мовчання. А представники духовенства Української Автокефальної Православної Церкви відслужили панахиду та освятили дошку.