“Моя любове, іскорко моя…” – саме цей рядок із поезії Михайла Шевченка став назвою його творчого вечора, який відбувся 31 жовтня в залі Полтавського педагогічного університету імені В. Г. Короленка. Він – поет, публіцист, журналіст, громадський діяч, автор майже 20 поетичних збірок, упорядник книги “Найкращі пісні України”, заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії імені Петра Артеменка, літературних премій імені Павла Усенка, Володимира Сосюри, Івана Нечуя-Левицького, Миколи Островського, Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди.
У розповіді про гостя і його творчий шлях ведуча свята, доцент кафедри української літератури Віра Мелешко наголосила, що Михайло Шевченко, хоч і народився на Сумщині, – ще й наш земляк. Значною мірою це справді так, адже навчався в Полтавському сільськогосподарському інституті, працював у Новосанжарській районній газеті, в обласній молодіжці – “Комсомольці Полтавщини”. Друзі й колеги тих літ також прийшли на зустріч із поетом, а він сам зізнався, звертаючись до студентської молоді, якої найбільше було серед слухачів:
– Хлопці й дівчата, якби ви знали, як мені радісно на душі, коли на вас дивлюся! Це наче я опинився в середині минулого століття, коли виступав у цій залі і був таким, як ви…
І зізнався, що Полтавщина для нього – справді рідний край, тим паче, що звідси родом його дружина, Світлана Григорівна, яка також приїхала на зустріч і подарувала студентам-філологам книгу “Будь, як Земля. Не зійди із осі!”. Книгу вона видала, зібравши поетичні афоризми в поезії свого чоловіка. До речі, Світлана Шевченко, заслужена вчителька України, свого часу навчалася на філологічному факультеті тоді ще педінституту, і ця зустріч її також до сліз розчулила.
Вітаючи поета, який у серпні відзначив 70-річчя, ректор ПНПУ імені В. Г. Короленка, доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки письменників України Микола Степаненко наголосив, що в цій залі у різні роки звучало поетичне слово багатьох гостей, зокрема Дмитра Павличка, Бориса Олійника, Віктора Баранова. Він і сам прочитав напам’ять поезію Михайла Шевченка – вірш, рядок із якого дав назву вечора, власне, Микола Іванович і обрав цю назву. І захоплено говорив про творчість поета, вловлюючи в ній перегук із лірикою Івана Франка й Володимира Сосюри, але також і з трибунним їхнім словом.
Михайло Шевченко читав свої вірші із двох нових збірок – “Усе, що знаю про любов” і “Прихиляю тобі небеса”. Лунали вони й у виконанні студентів, а ще більше прозвучало в ході зустрічі пісень, написаних на слова поета композиторами, нашими земляками – незабутнім Олександром Білашем і Олексієм Чухраєм. Їх виконували лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди Руслан Христиченко та викладач Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка Оксана Христиченко, заслужена артистка України, професор кафедри, декан психолого-педагогічного факультету педуніверситету Наталія Сулаєва, лауреат літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка дует “Крила” у складі Валентини і Володимира Олійників.
А ще співали гості – володар міжнародного титулу “Голос унікальної краси”, почесний академік Академії наук України, лауреат багатьох українських і міжнародних конкурсів, народний артист України Олександр Василенко та земляки поета із Кролевця, що на Сумщині, – лауреати літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка тріо “Пісенне джерело”: Ніна Патлах, Лариса Овчар, Олена Копейченко, концертмейстер – Ірина Грабчук.
І знову Михайло Шевченко читав поезію, а завершився вечір відомою його піснею з репертуару Раїси Кириченко – “Синьоокі солов’ї” у виконанні дуету “Крила”. Пісню підхопив увесь зал.
Студенти і друзі поета одержали подарунки – книги з його автографом.

Марія ВІТРИЧ
Журналіст