Багаторічний досвід розведення нутрій в присадибних господарствах свідчить про їх невибагливість до умов утримання, годівлі й догляду. Досвідчені господарі, які вже багато років утримують у своїх присадибних господарствах нутрієві ферми, знають, що ці тварини з цінним хутром і дієтичним поживним м’ясом добре почуваються і в клітках, і в спеціально облаштованих ямах. А початківці ламають голову над тим, який же спосіб утримання обрати, щоб при мінімальних вкладеннях мати від того найбільший зиск.

КЛІТКИ у господарствах любителів нутрій можуть мати просту й складну конструкції. Навіть у перевернутих на бік бочках нутрії можуть облаштовувати гнізда й благополучно виводити там потомство. Деякі господарі через нестачу площі на подвір’ї розміщують клітки в кілька ярусів, встановлюючи їх одна на одну.
Оскільки в природних умовах нутрії мешкають в місцях із теплим кліматом, при утриманні тварин у північних регіонах із суворими зимами необхідно створити для них такі умови, в яких би вони почувалися цілком безпечно. В першу чергу необхідно подбати про утеплення “помешкань” нутрій. Густе хутро надійно захищає тварин від морозів, але невкриті волоссям хвіст і лапки легко обморожуються, якщо їхні житла погано утеплені. Крім цього, народжений в морози молодняк часто переохолоджується і гине.
У зв’язку з цим, перш ніж заводити в господарстві нутрій, потрібно підготувати відповідні умови для їхнього розміщення та утримання. Основне приміщення для утримання тварин – дерев’яний двокамерний будиночок (гніздове і кормове відділення), збитий із сухих 20–25-міліметрових дощок. Однак придатні для цього і товщі дошки. Всередині будиночок слід оббити металевою сіткою, щоб тварини не могли прогризати стіни. Він буде місцем укриття нутрій від негоди, сітчаста ж клітка необхідна для вигулу (мал. 1).
Розміри будиночків для дорослих тварин і молодняку відрізняються тільки діаметром отвору в перегородці між гніздовим і кормовим відділеннями. У першому випадку розмір отвору – 20х20 см, у другому – 20х30 см.
На зиму будиночки з клітками бажано розмістити в утепленому сараї, щоб захистити тварин від морозу, вітру і опадів. Кожен будиночок потрібно утеплити соломою, тирсою, сіном тощо. Щити для утеплення стін можна виготовити з дощок. Якщо в господарстві кілька будиночків, то їх краще розмістити поруч, а між стінками покласти утеплюючий матеріал. Дах споруди з внутрішнього боку також утеплюють. Дуже зручно, коли люк і підлога гніздового відділення будиночка виготовлені із сітки, натягнутої на дерев’яну або залізну рамку. Якщо в гнізді будиночка є верхній люк, то простір між сітчастим люком і кришкою взимку може служити яслами для сіна, яке нутрії доволі спритно дістають своїми лапками. Сіно, покладене на сітчастий люк, можна використовувати і як утеплювач. Підлога будиночка повинна постійно бути встелена сухою підстилкою.
Якщо сарай не надто великий, в ньому можна розмістити тільки будиночок, встановивши його впритул до стіни, а клітку залишити ззовні. В такому випадку клітку з будиночком з’єднують отвором у стіні сараю розміром 20х20 см або 25х25 см. Зверху клітку слід прикрити, щоб її не замело снігом. Рекомендується підлогу будиночка і клітки тримати високо над землею з гігієнічною метою. У морозні дні вигульний отвір можна закривати засувкою, щоб в будиночку було тепліше і нутрії не змогли вийти назовні.
У літню пору бажано, щоб нутрії якомога більше перебували на повітрі. Розташування клітки таким чином, щоб будиночок залишався в сараї, а вигул був надворі, досить зручне. Тварини самі “вирішуватимуть”, коли їм гуляти, тож господар може за цим не стежити. Вигули рекомендується розташовувати з південного боку, щоб вони добре освітлювалися сонцем.
Мінімальна площа будиночка для утримання дорослих нутрій – 0,5 м2, вигулу – 1,2 м2. Утримання тварин в клітках менших розмірів негативно впливає на розмноження нутрій, ріст і розвиток молодняку.
Клітки нутрій необхідно щодня очищати від гною і залишків корму, періодично дезінфікувати їх й інвентар для прибирання. Для дезінфекції застосовують гарячий попільний луг або 3–5-відсотковий розчин креоліну. В холодну погоду дезінфікують приміщення з допомогою вогню паяльної лампи. Потрібно також постійно стежити за тим, щоб у місці утримання нутрій не з’являлися пацюки й миші.
У літню пору необхідно створити умови для купання тварин. Прагнучи спростити і здешевити утримання нутрій, деякі господарі зовсім про це не дбають, і тварини бачать воду тільки в поїлках. Однак безводне утримання нутрій обмежує їхній моціон, уповільнює ріст, гальмує рефлекс розчісування хутра і викликає закочування ворсу. Все це збільшує дефектність хутра приблизно на 20–35%.
Пристосування для купання – бетоновані басейни, звичайні оцинковані корита, тази, ванночки тощо. Розміщують їх на вигулах. Відсутність проточної води викликає необхідність міняти воду в ємностях не менше 2–3 разів на день. Робити це набагато легше за допомогою гумового шланга. У випадку відсутності водопроводу його можна використовувати для зливу води. Забруднена вода – це добриво для городніх і садових рослин.
У багатьох господарствах нутрій утримують у клітках, розташованих в два чи три яруси. На мій погляд, найбільш вдалий – двохярусний варіант.
Кожен такий будиночок – це дерев’яний каркас, зібраний із брусків 4х4 см, зсередини оббитий сіткою. Розміри будиночка – 80х80х60х67 см. Поперечною вертикальною перегородкою конструкція розділена на дві частини – кормову і гніздову. У перегородці прорізають квадратний отвір (лаз), через який нутрії зможуть переходити з одного відділення в інше (мал. 2). На фасадній стороні кожної такої клітки облаштовують двоє дверцят: одні – сітчасті, що ведуть у кормове відділення, другі – суцільні, що закривають гніздове відділення.
У верхньому ярусі доцільно утримувати племінних тварин. У нижньому ж краще розмістити молодняк. У будиночку для молодих тварин гніздове і кормове відділення облаштовувати не потрібно. На фасадній стороні вистачить одних сітчастих дверцят і зовнішньої годівниці. В кожну таку клітку можна помістити 10–12 голів молодняку.
Будиночок обов’язково повинен бути з’єднаний з вигулом і басейном, розміщеним зовні сараю. Розміри вигульного приміщення з басейном – 170х80х50 см. Кожен басейн складається з купальні і жолоба, по якому надходить і видаляється вода. Будиночок має бути з’єднаний з вигулом лазом розміром 20х20 см. Підлога верхнього ярусу одночасно служить дахом для клітки нижнього.
ДЕЯКІ господарі утримують нутрій у ямі. В якому випадку цей спосіб утримання доцільніший? Якщо ціль розведення тварин – на м’ясо. Але для отримання якісного племінного стада цей метод не прийнятний. Так само він не підходить і тим, хто збирається розводити нутрій заради хутра.
Ямний метод обирають ті господарі, хто має свій льох або підвал, а в ньому є вільне місце. Хочу уточнити, що метод утримання нутрій у ямі виправдовує себе тоді, коли поголів’я тварин – не менше кількох десятків особин. А от для утримання всього 5–10 нутрій копати й облаштовувати яму немає сенсу.
Отже, вибираємо місце для облаштування ями. Найкраще, якщо воно буде на підвищенні, щоб туди не затікали ґрунтові води. Оптимальний розмір ями для утримання в ній нутрій – 2х2х2 метри. Він може варіюватися в залежності від поголів’я, яке збираєтеся в ній утримувати. Яма повністю обмуровується: стіни краще обкласти цеглою або шифером, щоб тварини не змогли підрити ґрунт і вилізти звідти. Над ямою треба облаштувати дах і вхідні дверцята, щоб через них було зручно давати тваринам корм, чистити приміщення. Дах повинен бути односхилим, щоб вода стікала на один бік і не підтоплювала “житло”.
Окрім ґрунтових, є ще і талі води, що навесні піднімаються вище ґрунтових. Щоб яму з нутріями у весняну пору не підтоплювало, необхідно облаштувати в ній дренажні рівчаки, по яким тала вода звідти відходитиме.
Найбільше запитань у початківців викликає правильне облаштування підлоги. А відповідь дуже проста й універсальна: встеліть її металевою сіткою. Підрити її нутрії не зможуть. Сеча всмоктуватиметься в землю, а гній можна буде згрібати лопатою. При цьому сітка повинна бути не хвилястою, а пласкою, паяною, щоб лопата при згрібанні не чіплялася за неї. Бажано, щоб ґрунт долівки в ямі був піщаним. Для цього яму треба викопати глибше на 20 см і засипати шаром піску, а потім утрамбувати. Вже на нього й слід класти металеву сітку.
Поверх сітки заливаємо шар цементного розчину товщиною не більше 2 см. Важливо використати для цього не бетон, бо він погано пропускає воду, а саме розчин піску та цементу, що має здатність пропускати вологу. При цьому, якщо не пошкодувати цементу, буде легко, не псуючи підлогу, згрібати гній лопатою, сеча ж просочуватиметься в ґрунт досить швидко – майже як через мочалку. До речі, зазвичай при цьому способі облаштування підлоги запах життєдіяльності тварин відсутній.
Для підстилки використовується солома, що стелиться на підлогу і раз в декілька днів (в залежності від забрудненості) міняється.
Уздовж стін облаштовуємо широкі годівниці і напувалки. Надто високо розміщати їх не треба, позаяк в ямі утримуватимуться нутрії різного віку і треба, щоб молодняк теж мав вільний доступ до корму і води. Моделі годівниць і напувалок бувають різні – в даному випадку принципових відмінностей немає.
Крім цього, всередині ями необхідно встановити ємність для купання – старе корито або ванну. В таких умовах утримання нутрій в ямах буде зручним для них, і вони відчуватимуть себе ніби в природному середовищі.
Раціон годівлі в ямах нічим не відрізняється від “меню” для тварин, які утримуються в клітках. Для освітлення ями цілком вистачить звичайної лампочки потужністю 40 Вт. Тривалість світлового дня – не менше 12 годин.
Таким чином, при утриманні нутрій в присадибних господарствах найкраще використовувати одноярусні та двохярусні клітки. У першому випадку дерев’яні будиночки мають сітчасті вигули і басейни, у другому – верхні яруси призначені для племінних тварин, а нижні – для молодняку. Метод розведення нутрій в ямах серед нутрієводів-любителів не такий популярний, як розведення в клітках. Але він доволі ефективний, цілком доступний, не вимагає від господаря великих фінансових і часових затрат.

Дмитро БІЛАЙ
Магістр із технології виробництва і переробки продукції тваринництва