Робоча поїздка керівників області по Новосанжарському району мала на меті оглянути кілька об’єктів соціальної сфери.
“У нас є привід порадіти”
На відкритті дитсадочка громада Крутої Балки піднесла хліб-сіль запрошеному на свято депутату обласної ради, засновнику підприємства ТОВ “Востокстройгаз” Юрію Лебедину.
Як розповіла сільський голова Валентина Прутко, дошкільного закладу в селі не було із 1999 року, а малюків на цей момент у громаді – 56. За словами сільського голови, для відродження дитсадка довелося писати безліч звернень, листів: “Я навчилася писати цілі твори!” Єдиний, хто у 2014 році підтримав ідею реанімувати під цю мету вкрай занедбане приміщення, був Юрій Лебедин. Коштом базового підприємства закуповувалися матеріали, працювали техніка, люди. Для перепланування довелося зруйнувати навіть перестінки.
Лише кошторисна документація коштувала більше 3 мільйонів гривень. Чим могла допомагала сільська рада, але… незабаром роботи припинилися. Як вдалося перетворити ту руїну на ошатний дім для малюків – із сучасними вікнами, теплим фасадом, новеньким дахом, ігровими майданчиками, гойдалками, павільйонами і чудовим внутрішнім облаштуванням? Про це розповів громаді Юрій Лебедин.
– Довгий шлях до цього свята починався з ентузіазму. Та коли я запропонував пропорційну участь іншим представникам аграрного бізнесу на тутешніх землях, заклик залишився без відповіді. Визнаю: тоді махнув рукою, будівництво “замерзло”. І лише дипломатичними зусиллями голови райдержадміністрації Сергія Бульбахи, а згодом і грошовій участі різних бюджетів, спільними зусиллями – великими й малими – отримали такий гарний результат.
Юрій Лебедин привітав мешканців сіл Крута Балка, Вільний Степ та Дудкин Гай із тим, що тутешні малюки отримали шанс розвиватися, готуватися до складного сучасного життя, стати щасливішими. Згодом у приватній розмові він підрахував, що базовим підприємством у це будівництво вкладено загалом близько 4 мільйонів гривень (більше 150 тисяч доларів).
Голова облдержадміністрації Валерій Головко, голова обласної ради Олександр Біленький розділили свято з громадою й побажали молоді вирішувати демографічну проблему так, щоб це подвір’я дзвеніло дитячими голосами завжди. Посадовці подарували садочку пилосос. Малюки дякували віршами та піснями. Слово мали керівники районної влади, департаменту освіти, директор ТОВ “Востокстройгаз” Іван Гак – про нього селяни говорять: “Завдяки цій людині у нас усе є”. Затишне внутрішнє облаштування зроблене з величезною любов’ю: сучасні меблі згідно з віковими потребами, симпатична постільна білизна, ігри, засоби навчання. А вся підлога засипана різного розміру повітряними кульками – вперше переступивши поріг закладу, діти весело греблися у цьому багатстві, набирали його повні оберемки.
Заповіт поміщиків Савицьких
Учні Андріївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату паралельно з навчанням лікують хронічні неспецифічні захворювання органів дихання. Це – заклад санаторного типу, де школярі перебувають за призначенням лікарів від одного місяця до року. Гості оглянули навчальні кабінети, бібліотеку із “вай-фай”-зоною та місцями для роботи в Інтернеті. Через специфіку цього закладу (він був деякий час навіть так званою допоміжною школою – загальноосвітньою став лише рік тому) навчальна база дуже відстає: деякі кабінети виглядають так, як і 30 років тому. Тут не вистачає навіть підручників, тому електронні версії просто необхідні. Комп’ютерний клас вдалося обладнати завдяки донорському проекту. Є кабінет роботи з психологом, фізкабінет, тренажери.
Спальні корпуси – затишні й зручні, два лікувальних мають достатній набір обладнання для всіх медичних процедур. Фізіотерапія, аромакімната, соляна кімната, ванни. Голова облради Олександр Біленький спробував на зручність матрац і виявив, що ліжка тут і досі панцирні, що є недопустимим. Проте завдяки зусиллям адміністрації на цій огородженій майже 30-гектарній території є своя котельня, очисні споруди і навіть свій музей. Як свідчить його експозиція, сільськогосподарська школа для бідних у першій половині минулого століття організована за заповітом колишніх власників садиби – поміщиків Савицьких. Тож заповіт меценатів виконується, хоча відтоді були тут і зоотехнікум, і школа-інтернат. Із 1903 року “дожили” до цих днів три панських приміщення, де тепер розміщені їдальня, пральня та музей.
За результатом цих гостин Валерій Головко зазначив, що вже з наступного тижня робоча група департаменту освіти на місці проведе аналіз ситуації і визначиться з обсягом робіт, щоб за 1–2 роки обладнати й підтягти школу до рівня кращих навчальних закладів області. За словами Олександра Біленького, школі терміново потрібна повна модернізація обладнання, інфраструктури.
Дітвора отримала в подарунок великий ящик настольних ігор, натомість школярі подарували гостям виготовлені власноруч із природного матеріалу вітряки – як символ того, що колись саме під вітряками народ збирався і гуртом приймав найважливіші рішення.
Решетилівська осінь у Нових Санжарах
У фойє районного Центру культури та дозвілля – експозиція решетилівських майстрів художніх промислів, відомих далеко за межами області та країни. Вишиванки й витинанки білим по білому на тонкому, аж прозорому, полотні, а також червоно-чорним та всіх кольорів райдуги, гобелени, живопис, кераміка. У одному кутку навчає дітвору декоративному розпису сам Євген Пілюгін, як скажуть потім про нього земляки: “Наш дядя Женя”. В іншому – майстер-клас від заслуженого майстра народної творчості України, володаря сертифіката “Світовий майстер” Надії Вакуленко. Вона ділиться наболілим: на обласному рівні конче потрібно приймати рішення про збереження унікального для всієї Лівобережної України закладу, де навчають вишаванню, – Решетилівського художнього професійного ліцею. А грошей у нього немає навіть на рекламу в межах області, тоді як 2–3 випускники з кожного району вже змогли б врятувати ситуацію. Бо професія – затребувана. Зараз їдуть у Решетилівку навчатися вишивці навіть 40–50-річні: щоб хоч якось вижити. Ті, хто потрапив під скорочення, – і з Києва, і з Дніпра…
– У нас уся Решетилівка тепер вишиває! А профорієнтаційно поїхати по районах – ні за що.
Як з’ясувалося, саме цього дня Надія Вакуленко святкувала 55-й день народження – з цієї нагоди й отримала Почесну грамоту ОДА.
А на сцені “Решетилівська осінь на Новосанжарщині” вигравала багатоголоссям, кольорами і таким гопачищем, що зал заповнився гулом овацій вщерть.
***
Родзинкою концерту став показ сучасного вишиваного одягу під назвою “Агенція моделей”. І подумалося: оцей шматочок вистави, де ритмічно рухаються справжні юні актриси подіуму, демонструючи райдугу кольорів і ніжність унікальних візерунків, є сам по собі чудовою рекламою Решетилівського художнього професійного ліцею. “Зоря Полтавщини” подає ідею: кожному району запросити до себе “Агенцію моделей” хоч на один із профорієнтаційних заходів, що проводяться відділами освіти та Центрами зайнятості. Молодь захоплено аплодуватиме, й агітувати нікого не доведеться. Транспортні витрати покриються сторицею.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”