Брати-полтавці Валерій і Віктор Васенкови схожі, наче дві краплі води, в юності обрали одну професію – водія. Водили міські автобуси “Ікаруси”, “Вольво”… Стиль одягу обирають однаковий – білі сорочки з чорними вузькими краватками. Сьогодні чоловіки вже пенсійного віку, в своїй професійній сфері досягли найвищого визнання – обидва стали водіями першого класу. В братів на двох 11 дітей: семеро – у одного і четверо – в іншого.
– Близнят серед них немає, – посміхається Віктор. – Кажуть, “близнюковість” через покоління передається, може, колись станемо дідусями двійнят.
Народилися вони в Миколаєві, у Полтаві живуть уже 50 років. Одягалися і стриглися завжди однаково. Був випадок, коли одному потрібно було терміново поїхати, інший за нього відпрацював, і підміни не помітили. На побачення теж, траплялося, ходили один за одного. В армії служили разом. “Однакових” солдатів розрізняли по ліжках у казармі: один спав на першому ярусі, інший – на другому.
Сестри Тетяна Попова і Світлана Плахотник (прізвища в заміжжі) вчилися в одному класі й в однй групі в педінституті на фізматі.

Маленькі Владислава та Вероніка Орєхови з мамою.

– Ми й досі нерозлийвода, хоча живемо в різних районах міста, – розповідають сестри. – Є далекі родичі-близнюки. Ми однояйцеві близнючки, але кожна народилася в своїй “сорочці”. Мама ніколи нас не плутала, а батька перевірила: підіслала до нього, називаючи нас навпаки, а він і не зрозумів. У шкільні роки зустрічалися з однокласниками – хлопцями-близнюками. Але заміж за них не вийшли. В інституті ніколи одна за одну не здавали сесію, завжди заходили на екзамен разом. А на випускному куратор сказав: “Дівчата, зізнавайтесь, здавали іспити одна за одну?” Навіть прикро було.
Буває, одночасно кажемо одні й ті ж фрази. Потім дивуємося. Досі нас плутають, та до цього вже звикли, відгукуємося на обидва імені. Усі захоплення та хобі співпадають. З дитинства обидві пам’ятаємо картинку з “минулого життя”, і там ми теж були близнюками. Дуже тягне одну до одної. Так і живемо, радіючи, що близнюки, і сподіваємося, що внуки-правнуки будуть теж “парними”.
У 13-річних чутівчанок Катерини та Анастасії Литвин – схожі уподобання в одязі, захопленнях. Сукні носять однакові, а зачіски роблять різні. Обидві люблять сучасні танці, грають ролі казкових героїнь у театральному гуртку.
– Учителі перед уроком запитують, хто з нас де сидить, де Катя, а де Настя, щоб розрізняти, – сміються дівчата.
Мама говорить, що доньок не плутала жодного разу з самого раннього дитинства. Дівчата вже помічниці по дому – прибирають, миють посуд, вчаться пекти торти.
Обидва Славка – Ярослав і Святослав, яких скорочено називають Ярик і Святик, – грають у футбол. Переконані: якщо стануть колись відомими футболістами, плутати їх не будуть. А поки що таке іноді трапляється зі шкільними вчителями… І хлопцям це також дуже смішно.
Кумедні випадки “плутанини” бувають і з іншими парами братів та сестер.

Сестрички Марія і Маргарита Прокопенко з татом Петром.

– Мене часто зустрічають друзі: “Привіт, Маша!” А я – Рита, ми тоді з сестричкою сміємося! А мене, Машу, за Риту сприймають”, – розповідають семирічні другокласниці з 21-ї школи Маргарита і Марія Прокопенко.
Дівчатка люблять гратися ляльками, причому іграшки вибирають різні. А вдягатися до вподоби в однакові речі. Розповідають, що мама Марина – теж із близнюків, її з сестрою батьки завжди одягали однаково, а тим це не подобалось!
– А ще ми любимо плавати, нас тато Петро навчив, влітку Ворсклу перепливали, – хваляться малі школярки.
Трирічні сестрички Влада і Ніка Орєхови ще зовсім маленькі, але вже видно, що характери у них різні. Мама і бабуся зізнаються: спочатку було дуже важко справлятися з двома дітьми одночасно, ночами майже не спали. Та тепер все позаду, дівчатка підросли, стали такі цікаві, клопотів з ними менше, дарують лише позитив. Молода бабуся говорить, що це у неї перші внуки, й одразу двоє, відчула велику радість, коли побачила крихіток. Дівчата все роблять однаково, удвох починають “розбиратися” у маминих парфумах…
Цікаві випадки з життя цих родин, пов’язані з дивовижною схожістю одночасно народжених братів і сестер, дізналася, поспілкувавшись із ними на традиційному параді близнюків. Дійство учетверте проводив у Полтаві торгово-розважальний центр “Київ”. На нього зібралося близько 40 пар близнят.
* * *
За різними оцінками, в світі налічується близько 80 мільйонів пар близнюків і двійнят.
Число близнят стосовно до загальної кількості новонароджених продовжує зростати. За останні півстоліття відсоток їх народження виріс майже в 2,5 разу. На початку 1980-х на кожні 80–90 пологів припадала одна двійня, на кожні 6,5 тисячі випадків – трійня. В кінці 1990-х років трійко малят припадало вже на кожну тисячу пологів, двійко – на кожні п’ятдесят.
Четвернята у світі з’являються у однієї із 700 тисяч породіль, п’ятернята – у однієї з 4–5 мільйонів.
Світовий феномен: жителька Австрії народжувала 27 разів, дала життя 69 немовлятам. 4 рази народила по чотири дитини, 7 разів – по три і 16 разів – по дві.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”