Пам’ять цих святих мучениць Православна Церква вшановує 30 вересня.
Благочестива вдова Софія, яка жила в Римі в першій половині ІІ століття, виховала трьох своїх доньок – Віру, Надію та Любов – справжніми християнками. Родина не приховувала віри в Спасителя попри те, що в імперії раз у раз відбувалися розправи над такими сміливцями. Римські володарі, зокрема імператор Адріан (117–138), не могли змиритися з тим, що християни називали своїм Небесним Царем Господа Бога, бо ж воліли оголошувати богами себе.
Під час чергової хвилі переслідувань послідовників Христового вчення на Софію з доньками донесли самому імператору. Врешті родину доставили на жорстоке судилище. Дорогою матір з доньками гаряче молилися Господу, благаючи, щоб Він послав їм сили не боятися майбутніх мук і смерті. Коли вони постали перед імператором, всі присутні були вражені їхнім спокоєм: здавалося, що полонянок покликано на світле свято, а не на катування. Звертаючись до сестер по черзі, Адріан переконував їх принести жертву богині Артеміді. Юні діви залишалися непохитними. Любові тоді було 9 років, Надії – 10, а Вірі – 12.
Нескорених християнок жорстоко катували на очах у матері, сподіваючись, що вона буде вмовляти дітей принести язичницьку жертву. Вона ж з останніх духовних сил підтримувала доньок та просила їх зберегти вірність Христу.
Після мученицької смерті дівчат Софії дозволили поховати їхні тіла. Вона залишилася на могилі дочок, молячись Богові, і там на третій день віддала в Його руки свою душу, розділивши з дітьми подвиг та ставши мученицею своїм материнським серцем. Віруючі поховали її тіло на тому ж місці.
Страждання і подвиги мучеників, таких, як святі Віра, Надія, Любов та матір їхня Софія, зміцнювали віру Христову серед народів. Язичники, бачачи взірець віри та мужності подвижників, християнські чуда, самі переконувалися в істинності Христової віри і наверталися до християнства.
У сучасному світі, де панують зрада, безпринципність і культ споживацтва, історію про трьох дівчаток, які добровільно вибрали мученицьку смерть, багатьом важко і сприйняти, і зрозуміти. Але тим і відрізняється християнин від звичайних людей, що розуміє сенс жертовності.
Вшановуючи пам’ять святих мучениць, Церква закликає нас плекати у своєму житті, у родинах та серцях найбільші моральні чесноти – віру, надію і любов, а також просити у Бога ласки бути мудрими і терплячими.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.