“Сьогодні подивилась у кінотеатрі Wizoria історичну драму “Червоний”. Якою дорогою ціною ми заплатили (і платимо) за незалежність. Фільм важкий, але побачити треба”, – написала на своїй сторінці у “Фейсбуці” полтавка, викладач дитячої художньої школи Лідія Орел.
ПРЕМ’ЄРА стрічки “Червоний” за романом Андрія Кокотюхи (письменник став і сценаристом стрічки) відбулася у День Незалежності в усіх кінотеатрах України. За кілька днів до того полтавці мали змогу побувати на допрем’єрному показі нового історичного фільму, який уже називають першим гостросюжетним українським бойовиком. Перед його презентацією в кінотеатрі Wizoria (“Колос”) відбулася прес-конференція. Голова обласного товариства “Просвіта”, колишній дисидент і народний депутат України кількох скликань Микола Кульчинський представив журналістам гостей Полтави – акторів Олега Шульгу і Любов Тищенко, які приїхали, щоб розповісти про фільм і свої ролі. Родзинкою зустрічі стало повідомлення про те, що акторка, якій випало втілити єдиний жіночий образ у цьому “чоловічому” фільмі, має особливі почуття до Полтави. Вона тут народилася, тож перше, що зробила по приїзді, – знайшла двір і будинок на Європейській, 48, де росла. Притуливши долоню до його стіни, зателефонувала мамі у Київ, і та плакала, розчулена, слухаючи доньку, бо сама не зможе побувати тут. А журналістам пані Люба зізналася: “Я тут знаходжусь і розумію, що це моє місто сили. Я тут побула дві доби і мені тут так хороше…”
Олег Шульга розповів про тривалу роботу над проектом, про свою роль та її осмислення з позицій сьогодення. Йому випало втілити образ радянського офіцера, льотчика Віктора Гурова, який 1947 року опинився в ГУЛАзі, де познайомився із воїном УПА Данилом Червоним (за прізвиськом “Остап”). Вони – люди з різних світів: Червоний – із Заходу, Гуров – зі Сходу, в них різне виховання, різна віра, різні ідеали, але доля звела їх у надзвичайних випробуваннях, у пеклі каторжних робіт на шахтах, у глиняних кар’єрах, у задушливих стінах сталінського “політичного” бараку. Гуров спершу ненавидів Червоного і всіх, хто прийшов у табір із ним: ці люди здавалися йому “справжніми зрадниками та ворогами”. Але, як ідеться в романі, “табірна війна між справжніми злочинцями” швидко звела обох досить близько. А найбільше їх єднало усвідомлення того, що мають найголовніше – спільну Батьківщину. І коли Данило Червоний очолив бунт в ГУЛАГу, який переріс у справжнє повстання, Віктор Гуров був поруч із ним: “Просто раптом закортіло бути причетним до чогось важливого. А важливе – там, де Червоний”.
Режисер картини – грузинський кінорежисер Заза Буадзе, який уже кілька років працює в Україні. Він шукав нові обличчя для стрічки, тож кастинги проходили актори з різних регіонів нашої держави. Головну роль – Данила Червоного – зіграв Микола Береза, директор Львівського театру імені Леся Курбаса. Олег Шульга – актор Дніпропетровського міського молодіжного театру “Віримо!”, до речі, він воював у зоні АТО. Любов Тищенко працює в столичному Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.
Фільм створено спільними зусиллями компаній “ІнсайтМедіа” (Київ) та ПрАТ “Одеська кіностудія”. Бюджет складає 20 мільйонів гривень – половину коштів надало Держкіно, інша частина – спонсорська допомога. Зйомки тривали три місяці, з березня по червень минулого року, переважно у Кривому Розі в спеціально збудованому павільйоні-“концтаборі” та в старих покинутих шахтах на околиці міста. До речі, червоний ґрунт крутих кар’єрів додає особливого колориту “Червоному”, як і музика – саундтрек до фільму створив і записав італійський композитор Франко Еко. Особливого звучання в одному з епізодів набула і пісня “Ой у лузі червона калина”.
Вражає майстерність оператора-постановника стрічки Олександра Земляного – глядач наче опиняється у запаморочливій круговерті подій, десь на самому дні ГУЛАГівського пекла, втрачаючи часову орієнтацію. В масових сценах задіяно близько 800 осіб, чимало з яких, до речі, – колишні в’язні, вони своїми порадами й поведінкою додавали правдивості дійству. Актори зізнаються, що перш за все намагалися уникати пафосу й екранної героїзації своїх персонажів, вони мали залишатися живими людьми зі своїми особистими історіями.
Наші гості також розповіли, що робота над проектом триває, адже фільм ґрунтується на третій частині книги “Червоний”, а ще буде екранізовано й дві попередні. Увесь відзнятий матеріал, який неможливо використати на великому екрані, складе телевізійний серіал.
Цими днями, презентуючи фільм разом із кіномитцями, Андрій Кокотюха наголосив, що українській літературі бракує героя, який би жив, а не помирав. “За ідею треба не вмирати – за неї треба жити!” Як бореться і живе головний персонаж картини Данило Червоний.

Марія ВІТРИЧ
Журналіст