Однією з найважливіших причин більшості проблем жіночого організму лікар називає те, що в українців немає традиції цілеспрямовано турбуватися про своє здоров’я. Медицина стрімко рухається вперед, замість обширних хірургічних втручань із видаленням органів сьогодні успішно застосовуються малоінвазивні операції, які в усьому світі уже віднесено до так званої “хірургії одного дня”. Але для виконання таких щадливих втручань на всю Полтаву є лише один (!) набір гістероскопічного інструментарію, а лапароскоп та гістероскоп у гінекологічному відділенні обласної клінічної лікарні імені М.Скліфосовського використовуються з… 2008 року. У світі таке обладнання підлягає заміні щоп’ять років, а потреба в ньому полтавців величезна – у відділенні уже 5 ліжок призначені для оперативного лікування дівчаток віком від 13 років.
Про все це говоримо із завідуючим гінекологічним відділенням обласної клінічної лікарні імені М.Скліфосовського Олександром ЛИТВИНЕНКОМ.

– Олександре Васильовичу, знаю чимало жінок, для яких лікування фіброміоми закінчилося втратою органу, та й реабілітація подекуди тривала дуже довго. Розкажіть детальніше про нове у цій царині.
– У нашому відділенні виконується широкий спектр гінекологічних операцій із приводу доброякісних пухлин жіночих статевих органів, пролапсу (випадіння) геніталій, а також малоінвазивні операції – лапароскопічні та гістероскопічні – при безплідді, внутрішньоматкових патологіях, таких, як поліпи ендометрія, субмукозна міома матки (доброякісна пухлина, розміщена під ендометрієм – слизовою оболонкою матки).
Довгі роки діагностичні маніпуляції при маткових кровотечах передбачали діагностичне вишкрібання матки. Простіше кажучи, все робилося всліпу. Гістероскопія дозволяє видалити і відправити на дослідження чітко патологічний осередок, причому поліп видаляється повністю, з ніжкою, що “всліпу” вдавалося не завжди. А якщо ніжка не видаляється, поліп може вирости знову й потребуватиме додаткового лікування.
Гістероскопічна операція не травмує увесь орган і дає змогу одразу встановити остаточний діагноз – доброякісне утворення видалено чи ні. Особливо це важливо для молодих жінок, які ще не народжували.
Така патологія, як підслизова міома матки (коли у порожнині органу утворюється вузол різних розмірів, який може давати масивні кровотечі), до запровадження нових сучасних методик передбачала або тримати жінку на гормональних препаратах для зупинки кровотечі, або, якщо це не вдається, видаляти матку. Гістероскопічне видалення пухлин дозволяє докорінно змінити тактику: і зберегти орган, і позбавити жінку кровотеч.
Один із останніх наказів МОЗу ставить гістероскопію на перше місце у діагностиці маткових кровотеч. І таке обладнання має бути у всіх гінекологічних стаціонарах, бо це сучасний стандарт надання допомоги. На жаль, наше відділення – єдиний гінекологічний стаціонар у Полтаві, що його має. Але навіть у нас є лише один комплект інструментарію для таких операцій. Зважаючи на його специфіку, методи обробки, така операція можлива лише одна в день. У цьому полягає технічна складність.
– Які проблеми жіночого здоров’я найбільш поширені?
– Найчастіше ми стикаємося з доброякісними пухлинами жіночих статевих органів – злоякісні новоутворення лікуються в онкологічному диспансері. Майже половина наших пацієнток (відсотків 45) звертаються з пухлинами матки – міомами. Раніше обиралася очікувальна тактика: жінка тривалий час спостерігалася, і коли вже пухлина збільшувалась до критичних розмірів або мала такі клінічні прояви, що операцію далі відкладати не можна, застосовувалося радикальне хірургічне втручання. Тепер можна видаляти з матки вузли шляхом гістероскопії, про яку вже говорили, лапаротомії – відкритим шляхом.
Побутує думка, що жінка, яка не живе статевим життям, не може мати гінекологічних проблем. Це категорично неправильно. Наше відділення розраховане на 30 ліжок, 5 із яких призначені для оперативного лікування дітей і підлітків (дівчаток від 13 років). У нас є потужний заклад – дитяча міська клінічна лікарня, але, на жаль, з оперативної гінекології підготовленого фахівця там немає. А пухлини, порушення менструального циклу у вигляді маткових кровотеч трапляються і в такому віці. Причини – загально біологічні, вони не прив’язуються до екології, Чорнобиля чи ще чогось. На це хворіють скрізь. Але якість надання допомоги у різних країнах може відчутно відрізнятися. Треба намагатися надавати її за кращими стандартами, прийнятими в цивілізованому світі.
– Невже пацієнтки з усієї області, що потребують гістероскопії, мусять чекати, поки простерилізується єдиний комплект інструментарію?
– Ні, таке обладнання ще є у Кременчуці, Миргороді і, здається, у Хоролі. Але не скрізь є підготовлені фахівці для виконання гістероскопічних операцій – тоді воно використовується лише для діагностики. Тому й виникають черги. А перевага цієї методики очевидна. За кордоном вона відноситься до хірургії одного дня: пацієнтку можна виписувати додому якщо не в день проведення операції, то наступного дня – точно.
– Як давно ці технології використовуються у вашому відділенні?
– Лапароскопічні гінекологічні операції, коли малоінвазивні втручання проводяться на внутрішніх статевих органах (матці, маткових трубах, яєчниках), у нас проводяться з 2008 року. Концепція технічного переоснащення розпочалася, коли облдержадміністрацію очолював Валерій Асадчев. Відтоді наше обладнання відпрацювало свій ресурс майже удвічі, воно зношене, але використовуємо, бо замінити нічим. Його виробником була київська фірма, але всі комплектуючі надходили з Росії. Тепер це неможливо, а європейські аналоги значно дорожчі, ніж російські.
Гістероскоп ми отримали також у 2008 році, тоді він застосовувався лише для діагностики. У 2010 році за рахунок позабюджетних коштів вдалося доукомплектувати інструментарій, і ми нарешті почали проводити внутрішньоматкові операції.
У відділенні інтервенційної радіології є ангіограф, з допомогою якого з 2011 року застосовуємо у співпраці з рентген-ендоваскулярними хірургами ще одну новітню методику. Тепер рентген-ендоваскулярні хірурги не тільки лікують хвороби серцевих судин, а й проводять емболізацію маткових артерій жінкам із міомами. Без наркозу й без хірургічного розрізу катетер заводиться через судини в маткові артерії, куди потім вводяться частинки, що блокують кровотік безпосередньо до вузлів фіброміоми.
Такі пухлини трапляються навіть у жінок віком 25–30 років. Сучасні технології дозволяють видаляти їх щадно для організму, усуваючи усі дошкульні симптоми, і зберегти матку як репродуктивний орган. Щоб жінка в подальшому могла і вагітніти, і народжувати дітей.
– Які, на Ваш погляд, найслабші ланки нашої системи охорони здоров’я?
– Одна з найбільших проблем української медицини – диспансеризація. В Україні немає традиції цілеспрямовано турбуватися про своє здоров’я. Колись обов’язкове щорічне проходження медичного огляду тепер, на жаль, підтримують далеко не всі роботодавці. А саме огляди дозволяли виявляти негаразди, у тім числі й пухлини, раніше, ніж вони починали людині дошкуляти. Раніше діагностувати – означає раніше прооперувати, тобто із кращими наслідками, менш травматично для організму. Зрештою, значно дешевше.
У районах області знижується кваліфікація лікарів: молодь не залишається, ті фахівці, що працюють, – на межі пенсійного віку. Як наслідок, операції, які раніше проводилися в районних лікарнях, там не виконуються, пацієнти потрапляють або в наше відділення, або в міські заклади, або в онкодиспансер. Це призвело до того, що у нас черга на планові оперативні втручання складає близько двох місяців (якщо це не ургентна патологія). Ні фізично, ні технічно у відділенні неможливо провести більше 12 великих оперативних втручань на тиждень. Оперуємо ми щодня, крім понеділка, – по три великих операції на день.
На мою думку, однією з причин негараздів у галузі є відсутність дієвої системи страхової медицини. Заклади фінансуються обмежено, і, попри зусилля МОЗу оприлюднювати наявність ліків публічно, усіх пацієнтів забезпечити всім необхідним неможливо. У певних моментах для них можуть пом’якшити матеріальний тягар такі структури, як лікарняні каси. Але дорогі витратні матеріали, деякі ліки пацієнти купують власним коштом. Медична страховка, по-перше, зобов’язувала б людей до проходження щорічних медоглядів, а, по-друге, страхова компанія чи відповідний фонд покривали б витрати на лікування.
– Ваше ставлення до медичної реформи?
– Щодо ідей МОЗу думки колег-лікарів різняться. Позитив я вбачаю у відході від фінансування ліжко-місць – лікувальний заклад повинен отримувати оплату за надані послуги. Бачив, як це діє за кордоном.
Невеличка Литва має спільне з нами радянське минуле, але тут уже працює модель страхової медицини. І тоді неважливо, де саме людина лікується, за місцем проживання чи деінде. Агенція сплачує кошти в обраний пацієнтом заклад. Лікування – за всіма стандартами. У місті Паневежис ми побували у багатопрофільній лікарні, яка за оснащенням і масштабом співставна з нашою обласною. Гінекологічне відділення у другій половині дня в п’ятницю – порожнє. Питаємо в лікаря, мовляв, де ж ваші хворі? У відповідь: “Нам же не платять за те, що вони тут лежать. Сплачують за те, що вони проліковані”! Тенденція – на скорочення перебування у стаціонарі. Після малоінвазивних операцій (лапароскопії, гістероскопії) пацієнтки виписуються або того ж, або наступного дня. Якщо втручання складніше, наприклад, лапаротомія, – пацієнтка перебуває у відділенні 2–4 дні. Їхня система охорони здоров’я зацікавлена у тому, щоб пролікувати якомога більше пацієнтів.
– Якщо після реформи в Україні фінансуватимуться не ліжко-місця, а лікувальні послуги, ваше відділення чимось ризикує?
– Ми від цього тільки виграємо. Виграє вся лікарня.
– Які Ви вбачаєте мінуси пропонованих кроків?
– Не розроблені механізми, як саме це все буде фінансуватися. Говоримо вже 20 років, але далі розмов справа не просувається. Навіть ті кошти, що є, використовуються неефективно. У районі лікар за ту ж саму зарплату виконує в рази менше операцій, на поганому обладнанні і через недостатнє навантаження втрачає кваліфікацію. Якщо говорити про акушерство й гінекологію, то малопотужні пологові відділення треба однозначно закривати. Там просто не зможуть надати пацієнткам якісну допомогу. Як підтвердив уже наш полтавський досвід, запровадження перинатальних центрів є дуже ефективним, знижує материнську й малюкову смертність.
За структурою захворюваності наше населення нічим не відрізняється від тієї ж Польщі, Німеччини чи Литви. Але там недуги виявляються раніше, тому люди лікуються ефективніше. А в нас проблеми то з обстеженням, то з коштами, то з обладнанням.
– Лікарю, насамкінець, що повинна жінка пам’ятати завжди, щоб звести ризики до мінімуму?
– Рекомендація традиційна й банальна: щороку треба відвідувати кабінет гінеколога. Рак шийки матки лікар може запідозрити при звичайному огляді й одразу направити на обстеження. Те ж саме з раком молочних залоз, які гінеколог має обстежувати при кожному огляді. У медичних закладах є такі засоби діагностики, як УЗД молочних залоз, для жінок після 40 років це мамографія. Потрібне лише бажання систематично обстежуватися, й тоді багатьох проблем можна уникнути або ж позбутися їх із мінімальним збитком для здоров’я.

Ольга ЩЕГЛОВА.