Ранкова дорога на роботу по неширокій полтавській вулиці Ватутіна. Квартал між вулицями Шевченка й Пушкіна. Є тут такий відрізок, де з одного боку проїжджа частина майже впритул підходить до низьких будинків і парканів. Та ще й незграбно поставлені посеред вузісінького тротуарчика електроопори заважають розминутися перехожим.
Квапливі вранішні пішоходи все ж змушені пригальмовувати й обходити – щоб не вступити у купку свіжих собачих “слідів”, залишених чиїмись чотирилапими домашніми улюбленцями. На вулиці – багатоповерхівки, мешканці яких щоранку виводять погуляти хвостатих друзів. А ті не встигають добігти до травички – роблять свої справи просто на асфальті, вузькій доріжці, залишаючи “пахучі подарунки” людям, котрі тут ходять, які в цьому мікрорайоні живуть чи працюють.
Людям, коли назустріч мчить машина, ступити нікуди – паркан, дорога, стовп, а посередині, вибачте, лайно. По кілька днів залишається. І не тварини в тому винні, а гомо сапіенс – господарі. Собака не може сама за собою прибрати. Людина, якщо вже завела пухнастого вихованця, – будь добра, прибирай за ним.
Ось хлопчик повів на повідку двух великих собак, ось повненька жінка з маленьким песиком, он і показний чоловік гордовито крокує поруч зі своїм псом… Чекають, поки брати менші навалять купку. Не задумуючись над тим, хто має прибрати за їхніми собаками. На газонах, під деревами, в траві такі купки нікого не дивують, хоча й там їх бачити неприємно. Але з прохідної частини вулиці просто необхідно прибрати! За кожним собачником двірник не ходитиме…
Між іншим, за кордоном, у Європі, господарі собак беруть із собою на вулицю целофановий пакетик і маленький совочок, щоб обережно прибрати сліди життєдіяльності своєї тварини. Наші ж “європейці” у цьому сенсі можуть тільки нагадити. До того ж там існують майданчики для вигулу собак, які спеціально прибираються. У нас навіть у дворах шкіл, і навіть якщо є табличка “Вигул собак заборонений”, їх все одно вигулюють. У парках і скверах – теж, і навряд чи дітям приємно гуляти поруч з купами собачих нечистот.
У Парижі за “загаджений” собакою парк господар має сплатити штраф 180 євро, за повторний випадок – 400. У деяких країнах із власників великих собак збирають податок, гроші з якого частково йдуть на прибирання території й облаштування майданчиків для вигулу. У Швеції такий податок становить близько 50 євро на рік. В Іспанії – 15 євро за маленьку собаку і 35 – за велику.
Можливо, це “не наші” способи. Але елементарна порядність у наших співгромадян таки ж є. Має бути… Тим більше, що недобросовісних господарів собак за такі справи можна штрафувати й у нас.
Підстава для цього – стаття 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення – “порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою, правил благоустрою територій населених пунктів”.
Стаття 154 КУпАП. “Тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами,.. або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників… чи в невідведених для цього місцях тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”. Та прибирання екскрементів за домашніми улюбленцями кодекс не регламентує. Ніхто не штрафує, нікому нічого не потрібне… Безлад і безкарність. Так і ходимо по тих “слідах”. Переступили, зітхнули й мовчки пішли далі.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”