Майже 700 дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування на Полтавщині не мають житла. Помешкання на правах власності є у 226 хлопців і дівчат цієї категорії, на правах користування – у 1335. Загалом на обліку служб у справах дітей області перебувають 2354 дитини-сироти.
Такі дані навела на координаційній раді у справах дітей при облдержадміністрації керівник відповідної служби Інна Конончук. Учасники зібрання обговорили ситуацію із захистом житлових і майнових прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа.
– Законодавством України визначено, що питання забезпечення житлом дітей цих категорій, відповідальність за збереження і повернення житла дітям після завершення їх перебування у відповідних дитячих закладах чи виховання в сімейних формах покладені саме на місцеві адміністрації, органи місцевого самоврядування, – відзначила Інна Конончук.
До прийнятої обласною радою профільної програми з реалізації молодіжної політики і підтримки сім’ї включено окремий розділ по дотриманню законних прав та інтересів дітей названих категорій, зокрема житлових і майнових. Аналогічні програми затверджені у двадцять одному районі та трьох містах, а в Гадяцькому, Полтавському, Зіньківському районах їх мають кілька сільських і селищних рад. Для реалізації цих програм загалом передбачено більше 11 мільйонів гривень. Але житло отримують одиниці. То немає прийнятного, то дорого, то… ніхто не звертається.
На обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на який ставлять дітей-сиріт з 16-річного віку, якщо у них немає власного жила, нині перебувають 143 сироти віком 16–18 років і 618 осіб із їх числа – до 23 років. Торік лише 9 молодих людей названих категорій із усієї області отримали жиле приміщення або житло з фонду соціального призначення. У ряді районів за три роки не було надане житло жодній сироті.
Роботу Гадяцької, Глобинської, Кобеляцької, Миргородської і Решетилівської райдержадміністрацій у цьому питанні координаційна рада визнала незадовільною.
Представники районів, пояснюючи причини, поінформували: від дітей-сиріт, які виросли, немає звернень у відповідні служби. Ставши дорослими, молоді люди не хочуть повертатися до рідних сіл і розвалених батьківських хат.
Були випадки, коли сільради пропонували юним посиротілим землякам придбати чи відремонтувати будинки. Більшість молодих людей відмовилися, мотивуючи своє рішення тим, що у сільській місцевості немає роботи та перспектив. Місцеві ради також посилаються на відсутність вільного житлового фонду. Великосорочинська сільрада Миргородського району надала будинок дитині-сироті. В іншій сільраді цього ж району запропонували дівчині оселю, яку громада могла б відремонтувати. Вона сказала, що сільську хату в неї ніхто не купить, і поїхала на заробітки за кордон. Сільради готові йти назустріч і придбавати оселі для сиріт, якщо ті виявлятимуть бажання жити в рідних селах.
Кожна районна служба у справах дітей, кожен центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді мають знати, де перебувають юнаки і дівчата з числа сиріт, які вже досягли 18 років, де вони працюють і живуть, констатувалося на зібранні. Сільським і міським радам було дано рекомендацію поінформувати молодих людей без батьківської опіки про професії, затребувані на тій чи іншій території, запропонувати роботу й житло.
Координаційна рада також вирішила спільно з департаментом освіти і науки ОДА та обласним центром зайнятості проаналізувати стан працевлаштування і забезпечення житлом дітей-сиріт, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”