…Його обіцяли нам давно, але відкладали багато разів. Про нього безперестанку говорили по всіх телеканалах політики, чиновники: ось-ось, ну вже майже в руках… А пересічна тьотя Дуня не вірила та ще й кепкувала, мовляв, у зайця стоп-сигналу немає, та й нічого – живе! І нарешті з 11 червня 2017 року всі громадяни України, які мають біометричні паспорти, можуть відвідувати безвіз 30 країн Європи.
Що конкретно отримав від цього статусу пересічний українець, питаємо у експертів.
Свобода. Рівність. Братерство. Що це значить по-французьки
Наш експерт – депутат обласної ради, історик за фахом Сергій Соловей:
– Не хочеться напускати зайвого пафосу, але після 11 червня межі європейського світу вже офіційно пересунулися з польсько-українського до українсько-російського кордону. Досі слова про те, що географічно ми й без цього – Європа, я сприймав як порожню балачку.
Безвізовий статус – це якщо не знак якості, то хоча б визнання того, що нас більше не треба боятися. Україна стала частиною вже навіть не європейської, а світової цивілізованої спільноти. Хто їздить світом, той знає ні з чим не порівнюване відчуття відсутності кордонів: ось був прапор французький, а вже за Страсбургом – німецький.
Моя донька мешкає у Польщі, син – у Чехії, двоюрідний брат – в Естонії, другий – у Німеччині. Раніше кожна поїздка передбачала як мінімум півтора місяця підготовки документів, візитів до посольства, очікування вердикту й грошових витрат. Хтось скаже, мовляв, чи й не яка економія – 50 євро. Та нічого подібного, тільки до столиці з’їздити особисто доводилося у кращому разі двічі. А якщо удвох-утрьох? Сума набіжить добра. Деякі посольства вимагали банківської довідки про зарплату, і якщо вона не сягала визначеної межі, попри наявні заощадження документи навіть не бралися до розгляду.
Тепер – сів та й поїхав. Є купа турагенцій, що пропонують за якихось 100 євро побачити Прагу, Будапешт чи Краків. І люди вперше в житті зможуть здійснити мрію, що відкладалася на потім багато років. І переконатися, що Європа – це класно!
Національний девіз Французької Республіки, виписаний на її гербі, – “Свобода, Рівність, Братерство”. Свобода робити все, що завгодно, якщо твої вчинки не заважають іншим. Спробуйте у Корпусному парку в центрі Полтави організувати на газоні пікнічок. Не вийде. У Франції – сиди хоч біля Єлисейського палацу. Інша справа, що за порожню пляшку, відставлену геть більш як на метр, чемний поліціянт одразу дуже ввічливо оштрафує вас на 300 євро. Біля Ейфелевої вежі сотні людей щодня вечеряють на траві: святкують дні народження, п’ють вино. Навіть якщо лягти посеред тротуару, це буде ваша особиста справа – тільки не заважайте перехожим! До вас ніхто не підійде, поки не просите допомоги. Але якщо таки попросите, то будьте певні: допоможуть негайно. Це вже про Братерство. А Рівність – це про рівну відповідальність перед законом усіх – від прибиральника сміття до президента. За відкинуту на пікніку пляшку штрафують усіх однаково.
Я гаряче підтримав би ідею виділити з бюджету по 100 євро і звозити наших пенсіонерів хоча б до Кракова – там ще порівняно недавно було, як у нас. Щоб і цей прошарок населення задумався, перш ніж голосувати на виборах. Напевно, щось би там не сподобалося, були б нюанси, але переваги – очевидні. Хочемо жити, як там? Не голосуємо за “гречку”.
Після того, як ЄС довірливо відкрив для нас двері, багато країн, що не є членами Євросоюзу, теж зняли візові обмеження. За межами Європи вже готові до цього Канада, Коста-Рика, Мексика. Мова йде навіть про США – процес пішов…
Документи про безвіз були прийняті після того, як наша країна виконала близько 140 вимог відповідності критеріям Євросоюзу: щодо стану демократії, свободи слова, боротьби з корупцією. За “поважністю” українського паспорта ми одразу піднялися на 30-те місце у рейтингу із 208 країн світу. Для прикладу: Росія за цим показником не потрапила й до сотні.
А почім паспорт?
ПРО це на “гарячій лінії” управління Державної міграційної служби України в області – (0532) 60-89-69 – розповів приємний чоловічий голос. Виготовити закордонний паспорт на всій території України протягом 20 днів коштує 557 гривень 35 копійок. Якщо терміни стислі до тижня, за це доведеться заплатити 810 гривень 35 копійок. Процедура отримання закордонного паспорта “не прив’язана” до місця реєстрації чи проживання. Тільки біда в тім, що, наприклад, у Полтаві електронна черга бажаючих отримати такий документ ведеться вже аж на вересень цього року.
Проте є шпаринка можливостей: оскільки процедура “не прив’язана”, мешканці обласного центру можуть скористатися послугами міграційної служби у найближчих районних центрах – Котельві, Чутовому, Карлівці. І райцентри це вже відчули. Скажімо, у Машівці ще тиждень тому щодня до обіду (як мінімум) чергу тримали саме мешканці обласного центру.
Із собою потрібно мати паспорт громадянина України та оригінал довідки про ідентифікаційний код (із “мокрою” печаткою). Інформація заноситься в електронну базу, тут же робиться фото, скануються відбитки пальців. Вся процедура подачі документів, аж до постановки підпису власника майбутнього паспорта, уклалася в півгодини.
Із досвіду перетину кордону
Хто перетинав кордон ще за візою, знає, що інколи людині пропонували перевірити по базі відбитки пальців. Наявність біометричного паспорта (з магнітним носієм, де міститься певна інформація, в тім числі й про відбитки) не звільняє нас від того, що прикордонник попросить те ж саме.
– Спілкуюся з людьми, котрі вже скористалися безвізом, – розповідає Сергій Соловей, – у тім числі й полтавцями. Ні в кого поки що додатково пред’являти нічого не вимагали. “Ласкаво просимо”, і все – до Франції, Угорщини, Греції… Прикордонник не має права вимагати жодних інших документів, крім паспорта та документа про фінансову спроможність для проживання в Європі. Ходить міф, що треба показати на кордоні пачку грошей, – ні! Платоспроможність можна підтвердити кредитною карткою (яку прикордонник все одно не зможе перевірити), і добре було б, якби ця картка була отримана не напередодні, а мала хоча б піврічну історію.
Причиною неприємностей може стати ваш вантаж – антикваріат, якісь заборонені речі.
У Франції, наприклад, до отримання Україною безвізового статусу право остаточного рішення належало прикордоннику в аеропорту. Тому, вивчивши десяток слів французькою, бажано було дивитися йому в очі, посміхатися і відповідати чітко й жваво: “Я все життя мріяв побачити Лувр і нарешті його побачу”. Або що їдете до товариша в гості у місто Марсель. Добре було показати документ про бронювання готелю (забронювати – не значить оплатити), та ще назвати й вулицю, де він розташований. А супер взагалі мати запрошення – довільної форми, надіслане на електронну адресу і відкрите у смартфоні. Теоретично можуть запитати телефон друга, але з досвіду моїх знайомих жодного такого випадку не було.
Безвізовий в’їзд дає право перебувати на території Євросоюзу не більше 90 днів на півроку, але він не буває “з чистого аркуша”. Тобто якщо за останні 6 місяців (до надання Україні безвізу) ви вже сумарно використали свої 90 днів за візою, доведеться почекати.
Безвіз – це дуже круто!
ТАК оцінила нинішній статус України Вікторія Бичко, юна землячка з Кременчука, яка мешкає в Лондоні і вже розповідала нам про британську систему охорони здоров’я (“Зоря Полтавщини” від 20 червня цього року).
“Велика Британія, на жаль, не підпадає під дію безвізу, Ірландія – також, вони проводять власну міграційну політику, – написала Віка нам на електронну адресу. – Безвіз розповсюджується на країни, що підписали Шенгенську угоду, – 22 із 28 країн – членів ЄС. Маємо право їздити до країн, що не є членами ЄС, але до угоди долучились, – Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії та Швейцарії, а також до країн ЄС, які не входять до Шенгенської зони, але зобов’язалися підтримувати Шенгенське законодавство. Це – Румунія, Болгарія, Хорватія. На мою думку, безвіз є чи не найбільшим досягненням нашої країни за багато років.
На побутовому рівні отримання візи завжди було доволі складним процесом, це коштувало чимало нервів і грошей. Почнемо з того, що на момент подачі документів треба було повністю спланувати подорож (із бронюванням квитків і житла), що у більшості випадків значно здорожчує поїздку. Інший неприємний момент – збирати (подавати) документи з конфіденційною інформацією про себе. А візовий збір (близько 50 євро) треба сплачувати незалежно від того, яке рішення буде прийняте по твоїй візі.
Тепер українцям можна купувати квиток на будь-яку зручну дату, не підлаштовуючись під візу. Можна шукати квитки “на завтра” – перевізники часто роблять знижки, щоб їх збути. Або за чотири й більше місяців заздалегідь – тоді з великою вірогідністю можна знайти значно прийнятнішу ціну. Новина про те, що в Україну може зайти один із набільших доступних авіаперевізників Європи, Ryanair, також додає позитиву: нарешті настає кінець монополії Міжнародних авіаліній України.
Вибір житла для туриста також величезний. І бюджетні опції хостелів, квартир (кімнат), і навіть безкоштовні ночівлі через https://www.couchsurfing.com/ роблять подорожі значно доступнішими.
Пересічним європейцям до нашого безвізу, думаю, байдуже – вони вже давно такі собі вільні громадяни світу. А от Україну від Росії вони вже відрізняють чітко. 70 відсотків європейців, які дізнаються, що я з України, зі співчуттям розпитують, як справи у нас зараз, питають про Крим. Але далеко не всі знають, що війна у нас на сході продовжується й досі.
Безвіз – це більше, ніж без віз. Тому світла пам’ять тим, хто бачить це з неба. Подяка і шана всім, хто захищає Україну сьогодні! Я дуже бажаю, щоб якомога більше полтавців, українців особисто відчули реальну вигоду від безвізу”.

Ольга ЩЕГЛОВА.