“При застуді гірчичники – одна із перших засобів швидкої допомоги. А які ще лікувальні особливості має рослина, з якої виготовляють гірчичники?”
К.П.САПУН.

Гірчиця сарептська (горчица сарептская; Brassica juncea) – однорічна трав’яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Стебло пряме, розгалужене, голе, 20–60 сантиметрів заввишки. Листки на черешках, зісподу по жилках – з розсіяними жорсткими волосками; нижні – ліроподібні, з довгастими боковими частками і більшою овальною верхівкою, верхні – ланцетні. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, жовті, зібрані в китицевидне суцвіття. Плоди – стручки, майже циліндричні, з довгим носиком, відхилені від стебла. Цвіте у травні-червні.
Розводиться і трапляється здичавілою на забур’янених місцях у Степовій, рідше – в Лісостеповій зонах.
Для виготовлення ліків використовують насіння. Збирають, коли дозрівають нижні й серединні стручки. Рослина в цей час набуває жовтого кольору, а нижні листки опадають. Зрізані рослини досушують у снопиках, стежачи за тим, щоб не пересохли і не висипалося насіння, а потім обмолочують і просівають на решето. Зберігають у сухих приміщеннях з хорошою вентиляцією.
Насіння містить жирну олію, білки, слиз і глікозид синігрин, який під впливом ферменту мирозину за наявності води розкладається на сульфат калію, глюкозу й гірчичну ефірну олію, яка є сильним подразником шкіри. До складу жирної олії входять гліцериди ерукової, олеїнової, лінолевої, міристинової та бегенової кислоти.
Насіння рослини збуджує апетит, посилює виділення шлункового соку, має протизапальні й антисептичні властивості. Воно входить до складу шлункового чаю, який вживають для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту. Насіння гірчиці вживають при закрепах та отруєнні опіумом (як блювотне і проносне).
Місцеве застосування гірчичного порошку (гірчичники, ванни, компреси, розтирання гірчичним спиртом тощо) грунтується на властивості подразнювати шкіру й зумовлювати таким чином перерозподіл крові (постачання її до оброблених гірчицею ділянок шкіри стає інтенсивнішим). Гірчичники використовують при застудних захворюваннях, бронхітах, плевритах, бронхопневмоніях. Їх прикладають до больових зон при невралгіях і радикуліті.
Для рефлекторного впливу на функцію кровообігу (при гіпертонічних кризах, загрозливому інсульті, стенокардії) гірчичники прикладають на груди, потилицю, литкові м’язи, на ділянку серця тощо.
Гірчичний спирт використовують для розтирань при ревматизмі, радикуліті, невриті й застудних захворюваннях та для лікування ознобишів (Perniones). Гірчичні ванни (загальні або місцеві) приймають при застудних захворюваннях або для запобігання їхньому розвиткові (наприклад, після сильного переохолодження).
Внутрішньо насіння вживають натщесерце – по 10 насінин за 30 хвилин до їди, щодня збільшуючи дозу, доводять її до 20 насінин. Гірчичне борошно вживають натщесерце по чверті чайної ложечки за 30 хвилин до їди. Щодня збільшуючи дозу, доводять її до повної чайної ложечки. А щоб спричинити блювання й пронос при отруєнні, борошно вживають по 1,5 г з перервами, поки не буде досягнуто бажаних наслідків.
Настойку гірчичного борошна на горілці (у співвідношенні 1:10, настоюють 8 днів) п’ють по 20–30 крапель перед їдою.
Зовнішньо використовують гірчичний спирт для розтирань і змазувань. Гірчичники прикладають на певні ділянки тіла, попередньо змащені рослинною олією (змочити теплою водою і прикласти до шкіри на 10–15 хвилин); гірчичні компреси (чайна ложка гірчичного порошку на склянку теплої води) – на 1–10 хвилин при застудних захворюваннях у дітей.
Ванни загальні (200–500 г подрібненого насіння або гірчичного борошна на одну процедуру) приймають тривалістю 20 хвилин. Готують ванни для ніг (кілька ложок гірчичного борошна на відро гарячої води).
2 столові ложки суміші потовченого насіння гірчиці (40 г), квіток ромашки лікарської (40 г), листя розмарину справжнього (20 г) заливають половиною літра холодної перекип’яченої води, настоюють 20 хвилин, проціджують і використовують для компресів і місцевих ванн для поліпшення наповнення кров’ю шкіри кінцівок, 2 столові ложки суміші потовченого насіння гірчиці (60 г) і листя шавлії лікарської (40 г) заливають половиною літра холодної перекип’яченої води, настоюють 20 хвилин, проціджують і застосовують, як у попередньому прописі.
Протипоказано вживати насіння гірчиці при запаленні нирок і туберкульозі легень.