Страшна звістка днями долетіла до Решетилівського району зі сходу України. В ніч із шостого на сьоме липня під час виконання бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції в Луганській області, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України, загинув наш земляк із села Литвинівка, військовослужбовець контрактної служби, боєць 16-го окремого мотопіхотного батальйону дев’ятнадцятирічний Роман Нетеса. Його настигла куля снайпера. Дев’ятого липня у Литвинівці відбулися багатолюдні урочисті проводи загиблого воїна, справжнього патріота України в останню земну путь.
В очікуванні свого краянина сотні людей вночі восьмого липня створили живий коридор із квітів та лампадок від центральної дороги до його рідної хати. Віддаючи шану юному герою, люди ставали на коліна під час руху автівки, яка доставила Романа з фронту. “Герої не вмирають!” – в один голос повторювали вони…
Наступного дня провести воїна в останню земну путь прийшли багато місцевих мешканців, жителів ближніх околиць, Решетилівки, всього району. З військової частини, де служив воїн, приїхали його командир і бойові побратими. Серед них – і землячка-медсестра Люда Ясиненко та Олександр Вітовець, котрий був нерозлучний із Романом з дитячих літ… До домовини поклали море живих квітів. Заупокійний молебень відправив настоятель Свято-Успенського храму Решетилівки протоієрей Володимир Пипко.
Ховали Романа Нетесу з військовими почестями на цвинтарі в рідному селі, де він народився і виріс, звідки пішов захищати Вітчизну. Траурний мітинг відкрив Демидівський сільський голова Василь Микитенко. Він розповів, що Роман народився 27 вересня 1997 року в селі Литвинівка у родині корінних мешканців Валентина Юрійовича й Наталії Михайлівни Нетес, ставши їхнім першим сином (сім’я має ще 11-річного сина Владика). У 2014 році Роман закінчив Демидівську ЗОШ І–ІІІ ступенів, а потім – Решетилівський професійний аграрний ліцей імені І.Г. Боровенського за спеціальністю “Електрозварник ручного зварювання – водій”. Під час навчання в школі був уважним, старанним, брав участь у шкільних і районних спортивних заходах. Мав багато друзів, авторитет і повагу серед товаришів, односельців.
Хлопець був трудолюбивим, добросовісним, із повагою ставився до батьків і старших. Почуття громадського обов’язку не дозволило йому залишитися осторонь подій на сході держави, і в лютому 2016 року він добровільно підписав контракт про службу в Збройних силах України. Брав участь в АТО, зокрема воював у Авдіївці. Під час останньої ротації був направлений на передову в Луганську область. Там його й спіткало непоправне…
Як зазначив у виступі на траурному мітингу заступник військового комісара Решетилівського райвійськкомату Юрій Наливайко, Роман Нетеса під час служби отримав військову спеціальність механіка-водія БРДМ (бойової розвідувально-дозорної машини) і проявив себе як сміливий, мужній воїн, вірний військовій присязі та народу України. В зоні АТО, поблизу Сєверодонецька, під час бойового чергування на взводно-опорному пункті його смертельно вразила в голову куля ворожого снайпера.
Заступник командира 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади майор Олексій Кривельський, ковтаючи гіркі сльози втрати свого вояка, зміг сказати лише декілька слів. Зокрема промовив: “Роман врятував увесь взвод…”
– Хто і коли відповість за забране в родини юначе життя?! Хто вгамує біль і страждання близьких?! Доки кровоточитиме ця страшна рана на тілі України?! Хіба не злочин – кидати у фронтове пекло необстріляний цвіт нації? Де межа цинізму можновладців, які жирують на війні та людській біді? Чи є край народному терпінню?! – у відчаї зверталися до присутніх дядько Романа Олександр Бузький і сусід хлопця Петро Сірооченко.
– Ми маємо усвідомити, за що загинув мужній юнак. Ця смерть має нас чогось навчити. Молоде життя покладене не за те, щоб в Україні продовжували верховодити й примножувати свої брудні статки олігархи, і не за те, щоб держава скочувалася в прірву, а за кращий завтрашній день. Честь і хвала героям! Якби не оці хлопці, які кладуть голови на фронті, то війна уже була б біля наших порогів, – зазначив отець Володимир.
…Не можна передати страждань рідних, тугу односельців, однокласників, друзів Романа. Ніхто на похороні не хотів вірити у страшну реальність, що нагла смерть забрала молоде, сповнене снаги життя. Ще вчора юнак був поруч, відвідував під час відпустки рідну школу, жваво спілкувався з односельцями. Тепер його не стало. Не дочекаються в рідній домівці батьки молодої невістки, не діждуться щебету внуків, бо жорстока рука вбивці позбавила життя їхнього сина. Роман любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля обірвала його майбутнє, не давши здійснитись юнацьким мріям.
Пролунали залпи салюту зі стрілецької зброї. Честь і слава, незабутня пам’ять воїну-земляку! Витримки і многотерпіння рідним.

Іван ЦИГАН
Журналіст