Протягом тисячоліть християни з великим благоговінням вшановують пам`ять цих святих апостолів, будуючи на їхню честь храми й обителі, пишучи їхні ікони, підносячи до них молитви за свій край, свої родини, за тих, хто відійшов у вічність.
Пам`ять первоверховних апостолів Петра і Павла звершується 12 липня. Святу передує піст.
Апостол Петро, брат апостола Андрія Первозваного, був простим рибалкою, але після покликання на апостольське служіння став одним із найвідданіших учнів Христових – сподобився бачити Його чудесне Преображення на Фаворській горі, одним із перших дізнався про Воскресіння Спасителя та пройшов із проповіддю від Святої Землі до Рима.
Апостол Павло, на відміну від більшості апостолів, був людиною освіченою і спочатку – фанатичним прихильником фарисеїв, завзято переслідував перших християн. Усе змінилось під час конвоювання заарештованих послідовників Спасителя в Дамаск, коли він чудесним чином почув Голос Спасителя. Колишній Савл прийняв хрещення, і не тільки сам став на шлях Істини, а й повів цим шляхом цілі народи.
Обидва апостоли скінчили своє земне життя мученицькою смертю, постраждавши за Христа. На думку більшості істориків, це сталося наприкінці 60-х років І століття. Вшановування їхньої пам`яті християнами почалося відразу ж після страти святих. На українських теренах – після Хрещення Київської Русі.
Наші предки білили до свята хату, вішали на стінах випрані вишиті рушники. На церковну службу йшли з квітами, серед яких обов’язково були червоні маки. Ритуальною стравою вважалися коржики з пшеничного тіста, так звані мандрики.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.