Добрий день, шановна редакція! У газеті “Зоря Полтавщини” в додатку “Сім’я” за 2 червня прочитав статтю про видатного кінорежисера-земляка І. П. Кавалерідзе і його дружину. Однією з робіт кіномитця є фільм “Повія”, знятий у 1961 році за романом полтавця Панаса Мирного з Людмилою Гурченко в головній ролі.
Тих, чиї прізвища були у титрах, не пам’ятаю. Але гра Гурченко мене, 15-річного, дуже вразила.
…Переді мною роман Панаса Мирного. Читаю і ніби знову бачу фінальні кадри з неперевершеною Людмилою Гурченко, яка постукала в обмерзле скло вікна хати, попросилася переночувати, а її вигнали…
Зворушила мене Людмила Марківна й своїми піснями. Незабутній телекадр – співачка в авто на фоні величного Держпрому. Вона народилася в Харкові, а я – в Харківській області. Тож ми з нею – земляки.
Коли Гурченко померла, я разом з дочкою Яною по телевізору дивився репортаж про прощання зі справді народною артисткою. Люди казали: “Люся, прощай! Люся, браво!”. Так проводжають великих артистів.
А по інший бік екрана прощалися з нею ми…
Моєї дочки Яни теж вже немає на світі. Це ж про неї була моя замітка в додатку “Сім’я” “Доньці виповнилося б сорок літ…” Дуже прошу надрукувати в газеті дороге для мене фото “Знайомство з дельфінами”, де зображена Яна.
Павло БАРИБА.
м. Кременчук.