“Якщо не з любові, то хоча б із розрахунку”
У ролі експерта стосовно об’єднавчих процесів у Машівському районі – Іван Скорик, який кілька попередніх скликань працював на виборних посадах – головою та заступником голови районної ради.
– Все просувається дуже складно, – розповідає Іван Лукич. – Лише у семи сільських радах на цей час сходки “дали добро” об’єднуватися – у громаду з центром в селі Михайлівці. Решта досі вагаються. Вважаю, потрібна величезна роз’яснювальна робота, бо не лише селяни, а й сільські депутати, і навіть сільські голови іноді говорять із цього приводу відверті дурниці. Той голова, чия сільрада претендує на центр ОТГ, зазвичай ратує за об’єднання, там же, де за логікою має бути старостат, керівник агітує проти.
Село Базилівщина, де розташовані потужні підприємства видобувної галузі, вперто розраховує виживати самотужки й ділитися своїми статками ні з ким не хоче. Два сусідні, найбільші населені пункти району Машівка й Селещина мали по кілька варіантів об’єднання, але далі розмов справа поки що не просунулася. У Абрамівки та Сахнівщини, де бюджети були і є хронічно дотаційними, навіть із пропозиціями не густо. Мешканці ж Старицьківки і на запрошення громади з Полтавського району не пристали, і пропозицію сусідів-кошманівців відхилили.
Із кінця травня поточного року постановою Кабміну у сільських голів дещо підвищилася зарплатня. При цьому медичні, освітні та культурні установи перебувають на районному бюджеті, тож із місцевих проблем на власному фінансуванні лише благоустрій (безробітні справно косять по селах бур’яни), подекуди – водогони. Звісно, і ФАПам, і школам сільрада допомагати може. І допомагає – там, де вистачає коштів, але це не є її прямими функціональними обов’язками. От і не поспішають, бо в об’єднаних громадах все буде інакше. Тому поки що людям можна розповідати, що у старостаті й школа закриється, і ФАП ліквідується.
…У вирішальних сходках в Андріївці та в Кустолово-Суходілці разом із керівниками агрофірм ТОВ “Компанія “ФАРМКО” і ТОВ “Востокстройгаз” (Михайлівка) Григорієм Лебедином та Євгеном Степаненком взяв участь і засновник агрооб’єднання “Чиста криниця”, депутат обласної ради Юрій Лебедин. Він довгий час був опонентом децентралізації, але тепер, коли це стало державною політикою, іншого виходу не бачить:
ращення я вірю мало. Тому давайте щось робити, бо може статися, що тих, хто зволікатиме, згодом і не спитають, до кого приєднувати. …Я вже років зо двадцять ніяким столицям не вірю. Моя думка така: створюйте союзи з рівними і сподівайтеся на те, що вони вас не обманюватимуть.

Засульський сільський голова Сергій Бондаренко.

Юрій Лебедин відверто відповідав на запитання селян, навіть найдошкульніші. А питали про дороги, амбулаторії, транспортне сполучення і навіть про продаж землі, мовляв, “…ви її скупите, а ми знову станемо нікому не потрібні”. На це засновник чесно відповів: “Якщо землю куплю я, то це буде не найгірший для вас варіант. Коли б я не орендував її у Машівському районі, ви б мали в рази меншу орендну плату. Вам навіть родичі платили б мізер. А так усі змушені рівнятися на “Чисту криницю”. Порівняйте, які цифри в сусідніх Карлівському, Кобеляцькому районах, це ж – поруч. Тільки за минулий рік агрооб’єднанням податків відраховано 44 мільйони гривень. “Чиста криниця” сплачує більше за всіх на один гектар”.
Товаровиробник визнає: він зацікавлений підтримувати саме ті території, де знаходяться його підрозділи. І прагне, щоб сплачені ним податки використовувалися з максимальною користю саме тут. Щось радити людям, за його ж словами, некоректно, але “сватів” обирати варто “якщо не з любові, то хоча б із розрахунку”.
Південь району до аргументів дослухався й визначився. У центрі та на півночі точаться дискусії, час іде. Шанси встигнути з усіма юридичними процедурами, щоб уже в наступному році вийти на прямі стосунки ОТГ з Державним бюджетом, тануть…
“Наша громада з’явилася не завдяки, а всупереч”
Засульська ОТГ Лубенського району є унікальною для України: об’єдналися 38 сіл із 11 сільських рад. Це половина території району і 60 відсотків населення. Остаточне рішення було проголосоване 10 серпня 2016 року, а “паспорт” громада отримала 18 грудня – після виборів голови та депутатів ОТГ. Вибори стали несподівано гучними, технології відпрацьовувалися такі, наче на кону мандати до Верховної Ради. Розповідає голова Засульської ОТГ Сергій Бондаренко:
– Закон про добровільне об’єднання громад я сам спочатку сприйняв “у штики” – як чергову спробу банального укрупнення. Згодом виникла ідея об’єднатися у межах колишнього колгоспу імені Жданова із двома сусідніми Войнихівською та Шершнівською сільрадами. На громадських слуханнях усі були “за”, але… із центром ОТГ у себе! Так ця ідея й померла. У березні 2016 року голова районної ради Григорій Угляниця запропонував об’єднати увесь район. Це допомогло б подолати байдужість і зневіру, мобілізувати людей впроваджувати щось нове, брати відповідальність. Згідно з методикою центром має стати найбільший населений пункт із найрозвинутішою інфраструктурою. Оскільки Лубни – місто обласного значення, Засулля автоматично ставало лідером. Ми провели громадські слухання, сесію і в квітні розіслали усім сільрадам свою пропозицію. А в липні вже подали в обласну раду результат: 11 сільських рад виявили готовність. Чому не всі? Комусь, напевно, завадила “корона”. Когось відрадила районна виконавча влада – щоб не ламали “їхній” перспективний план. Я на сходках наслухався всякого. Але головним аргументом стали цифри. На 11 сільських рад бюджет по доходах на 2016 рік загалом складав близько 16,3 мільйона гривень. Після створення ОТГ, тільки за рахунок власних надходжень, він одразу збільшувався до 30,16 мільйона гривень. То чому б і ні? З кожною наступною зустріччю люди починали більше розпитувати, більше довіряти. Але й парадокси траплялися: в Новооріхівці громада на сходці була “за”, а сільські депутати на сесії не проголосували.

Голова Шишацької ОТГ Олександр Тутка з медиками та ветеранами галузі. Настрій – святковий!

Після ухвалення рішення голови сільрад зібралися й з-поміж себе визначилися, кого підтримуватимуть. Але… Вибори були гарячі: й концерти по селах шуміли, і листівки у калюжах плавали, навіть фейкову газету “Правда” буцімто Радикальної партії по дворах розкидали, закликаючи не голосувати за Сергія Бондаренка. Це при тому, що кандидати-Бондаренки з’їхалися з усієї України – останній був аж зі Львова. Троє Сергіїв Івановичів (нас потім у бюлетені розставляли по роках народження) та один Андрій Володимирович. Той, що з Чутівського району, навіть заяву у виборчій комісії толком заповнити не міг. Уся ця брудна кухня почалася з того, що мені, як “прохідному” кандидату, запропонувала протекторат одна з потужних політичних сил. Відмовився, бо з 2006 року на вибори “ходив” позапартійним. Чого тільки не було потім, навіть групи студентів у села завозили для якихось опитувань – я їх поліції здавав, щоб наші собаки чужих дітей не покусали. Від такого відвертого бруду й натиску люди отетеріли. Довелося виборцям пояснювати, що я – не просто Бондаренко Сергій Іванович, а ще й № 3… Загалом претендентів на посаду голови було більше десятка. Депутатів до ради обрали 26.
Перші результати такі. Вже позаду непростий етап формування структури виконкому, кадрів. Загальний сукупний бюджет – 78,7 мільйона гривень, на цей момент уже маємо 87,1. Із них власних надходжень – 39,8 (на сходках планувалося близько 30). За півроку перевиконання власних надходжень отримали 8,4 мільйона – за рахунок переданого об’єднаній громаді податку з доходів фізичних осіб, легалізації робочих місць, упорядкування договорів оренди землі тощо. Від держави ж надійшло 21,9 мільйона освітньої субвенції, 13,4 – медичної, 2,8 мільйона – базової та 8,6 мільйона гривень – додаткової дотації.
Передбачені постановою Кабміну 11,6 мільйона гривень на розвиток інфраструктури плануємо не розпорошувати – укомплектувати технікою комунальне підприємство (трактори, екскаватори, вишка, вібротехніка для ремонту доріг, бульдозери, косарки, помпи, генератори, бетономішалки тощо). Заявка подана, чекаємо висновків, щоб оголошувати тендери. Із коштів екологічного фонду при підтримці депутата обласної ради Руслана Ляшка залучили мільйон на реконструкцію очисних споруд. Додаємо свій мільйон і вже оформляємо документацію на тендер. 1,8 мільйона гривень облрада виділяє на будівництво сміттєзвалища – ми шукаємо таку ж суму, щоб почати роботу. Проекти вже готові.
Із сільськими дорогами найбільша біда в тім, що вони перебувають на балансі Служби автомобільних доріг. Звертаємося куди тільки можна, аби нам їх передали. А поки що доводиться укладати угоди з цією службою про співпрацю й таки ремонтувати хоча б поточно, ямково. Бо, наприклад, дорогою через Мгар їдуть великовантажні автомобілі по 40–60 тонн. І впливу ніякого: Служба автомобільних доріг відповідає на наші листи, що обмежень для руху такого транспорту немає, а поліція – що немає знаків. І застрягали на сільських дорогах багатотоннажники навесні на всю висоту колеса. В асфальт! Дорогу Войниха – Тарнавщина розбили фермерські фури із зерном. Викликаю поліцію – та пошкоджень дорожнього полотна не встановлює. Усі ці перипетії є на нашій сторінці у “Фейсбуці”.
А нам цими дорогами підвозити учнів. А пожежна служба, екстрена медична допомога? Наразі за кошти громади вже відремонтовано дороги в Березівці, Новому Булатці, Мацківцях, Вільшанці, Засуллі та Солониці. На черзі ремонт доріг в Михнівцях, Оріхівці, Войнисі. Але ніхто не гарантує, що ці дороги не будуть знищені великоваговим транспортом уже під час жнив.
У комунальну власність прийнято 11 шкіл та один НВК. Але, крім Засулля, для статусу опорної школи у жодній немає відповідного наповнення. Якщо звозити із 3–4 сусідніх старостатів, то решту шкіл треба понижувати статусом до початкової. Батьки “кричать криком” проти. Фільм “Навколоосвітні пристрасті” на сторінці Засульської ОТГ у “Фейсбуці” про те, що багатьох батьків влаштовує навіть неякісна шкільна освіта, аби лиш у своєму селі. Інше питання: чиїм коштом возити дітей з-за меж громади і навпаки? Територія ж величезна.

Майбутнє Засульської громади.

– Освіту й культуру район віддав, – продовжує голова. – З медичною галуззю складніше. Нам у комунальну власність передали приміщення, рухоме майно, транспорт. Ми створили некомерційне комунальне підприємство “Центр надання медичної допомоги Засульської сільської ради”, призначили головного лікаря. Триває робота над отриманням ліцензії. Та поки її немає, повноваження злишаються у районному центрі ПМСД, куди медичну субвенцію передаємо трансфертом. Але сьогодні райдержадміністрація говорить: “Нам не вистачає коштів!” На мою думку, щоб їх вистачало, були шанси або передати нам увесь Центр ПМСД, який охоплював амбулаторії та ФАПи району, і відповідно розраховуватися за це, або укласти договір про міжмуніципальне співробітництво (тоді б ми, крім медичної субвенції, оплачували й енергоносії, утримання техпрацівників тощо). Враховуючи перспективу подальшого об’єднання, це було б правильно. Але, попри наші пропозиції, систему розірвали по-живому, змусили нас створювати свою структуру. Тепер навіть договору про співпрацю укласти не можемо, бо маємо свій центр, а в районі – свій. Але ми працюємо згідно із законом: отримаємо ліцензію й переводом заберемо людей. На території громади працюють 9 лікарів, і для ОТГ їх достатньо. Із ФАПами буде складніше, але галузь утримаємо! А зайвих грошей немає і в нас – затверджений бюджет, це як яйця в лоточку: всі 78 мільйонів по луночках розкладені.
Підготовкою проектів займається відділ економіки. Цих проектів чимало на різних стадіях реалізації. Над програмою енергозбереження працює енергоменеджер – моніторить комунальні приміщення, системи вуличного освітлення тощо.
Наслідуючи досвід Шишацької, Омельницької, інших ОТГ, створили структуру виконкому із Центром надання адміністративних послуг із віддаленими посадами адміністраторів у кожному старостаті. Ними стали колишні секретарі сільських рад. Так само на віддалених робочих місцях (у штаті земельного відділу виконкому ОТГ) працюють землевпорядники. Бухгалтери сільрад працевлаштовані у відділи освіти, культури, соцзахисту. В складі господарського відділу виконкому при кожному старості ввели посаду підсобного працівника: він є і водієм (транспорт залишився за старостою), і працівником із благоустрою тощо. Старости мають номерні печатки, видають людям довідки, доручення, потверджують заповіти, посвідчують підписи у межах своїх старостатів – усе, що робили секретарі, крім оформлення актів громадянського стану. Реєструвати народження, одруження, смерть заважає прописана в законі про нотаріат банальна бюрократична процедура. Готуємо пропозиції, щоб вирішити це на рівні Мін’юсту.
Лише об’єднання здатне припинити земельний “дерибан”. Останній випадок: дійшов слух, що луки у Вільшанці – гарний шматок землі над трасою, де випасалася худоба, косили сіно, – роздані під приватизацію. Відкрили реєстр – наказом головного управління Держгеокадастру в області ще у серпні 2016 року земля дійсно надана невідомим людям, начебто працівникам міліції, які служили в АТО. Підняли спротив і начебто Держгеокадастр наразі не погодив їм технічну документацію. Днями виплило те ж саме в іншому кінці району – у Снітинській сільській раді, куди невідомі люди привезли пачку паперів на 40 чоловік, які будуть оформляти документи. Снітинська громада шумить… Так от зазіхати на землі ОТГ, після того, як Верховна Рада передасть їм повноваження управляти землею за межами населених пунктів, ніхто вже не буде. І тому я продовжую переконувати колег – голів сільрад у тім, що самотужки забезпечити виконання повноважень, які передаються місцевим радам внаслідок децентралізації, не вдасться.
…Після довгої розмови навідалися до школи – вона у Засуллі через дорогу від сільської ради. Єдина поки що, яка за наповненістю претендує на статус опорної. Походили коридорами, заглянули до музею – його обладнують із залученням іноземних інвестицій. На стелах поряд з іменами полеглих на фронтах Другої світової засульчан імена євреїв – жертв трагедії Засульського яру. Їх розстріляно близько 4 тисяч. Планується оформити 4 історичні зали і п’яту – етнографічну.
Піонери децентралізації: “У нас усе вийде!”
У Шишацькому районі ідею об’єднання першими підтримали потужні товаровиробники: два депутати обласної ради – генеральний директор ТОВ “Агрофірма імені Довженка” Віктор Скочко, директор СТОВ “Воскобійники” Валерій Капленко, Герой України, “батько” нашого екологічного землеробства Семен Антонець, а також місцеві ентузіасти, обласна влада. Поза процесом лишилося всього три сільські ради, та попри це Шишацькій ОТГ довелося свої виконавчі органи утворювати з нуля. Працівники відділів мостилися з паперами на підвіконнях, а перепонам не було ліку. Пам’ятаю слова заступника селищного голови Федора Дерія про те, що спочатку колектив почувався бігуном на світло в кінці тунелю, якого ззаду наздоганяє швидкісний потяг. Таки добігли, настала копітка щоденна робота. І прийшли нарешті перші здобутки.
Про систему СТЕМ-освіти, для якої в опорну спеціалізовану школу імені В.І.Вернадського Шишацької селищної ради закуплено найсучасніше обладнання для вивчення природничо-математичних дисциплін, ми вже писали. Як і про амбітні плани з реконструкції шкільного приміщення та подвір’я на найближчі два роки. Це – найпереконливіші аргументи для батьків учнів із маленьких шкіл всієї області: коли дітям цікаво, вони вчаться із захопленням. Медичні зміни почали з повного аудиту приміщень. Сьогодні тутешні ФАПи відповідають усім європейським вимогам. Села вночі освітлюються, дороги помаленьку ремонтуються, ними вирушили рейсові автобуси комунального господарства ОТГ. Незабаром територію громади покриє мережа швидкісного Інтернету, бо без нього – ніяк.
…Новенький ФАП у Гоголевому розташували у приміщенні колишньої сільради. Для старостату воно виявилося завеликим, а для амбулаторії, яку планують тут у перспективі, – якраз. Оглядова, денний стаціонар, маніпуляційна обладнані всім необхідним. Є система телекард для передачі кардіограм до обласного кардіодиспансеру.
Говорить місцева жителька Олена Михайлівна Дзюба:
– Дуже велике благо для людей зробили. Тепер є де полежати після крапельниці, є вода гаряча, туалет. А які хороші дівчата тут працюють! Їх у нас дві: Ольга Андріївна Шульга і Тетяна Михайлівна Шабельник. Не відмовляють ні у свято, ні в будень – як треба, гукаємо й серед ночі. Допоможуть завжди.
Староста Гоголевого Андрій Шарлай до об’єднання кілька скликань поспіль був у селі головою сільради. Каже, із тодішнього штату довелося скоротити всього одну посаду, решта працевлаштовані: колишній секретар стала діловодом старостату, бухгалтер – помічником старости, у більшості старостатів залишилися й землевпорядники. КП “Техкомунбуд” ввело штатну одиницю працівника з благоустрою. Із переліку адмінпослуг залишилося майже все, що й раніше: субсидії, посвідки, доручення. Чи важко було переконувати односельців об’єднатися? Не надто, бо було кому переконувати: “Віктор Миколайович Скочко у нас людина дуже авторитетна. Не жалкують люди, не жалкую і я – менше стало бюрократизму, паперової роботи і навіть перевіряючих – усі вони їдуть у Шишаки”. За два роки переваги очевидні: капітально відремонтована дорога у селі Воронянщина (близько 700 тисяч гривень), “Техкомунбуд” запустив маршрути по всіх саторстатах. До того із Гоголевого до Полтави було дістатися легше, ніж за 18 кілометрів у Шишаки.
Святковий момент: після вітальних слів голова ОДА Валерій Головко, депутат облради Віктор Скочко, директор департаменту охорони здоров’я ОДА Віктор Лисак перерізують рожеву стрічку. Не останню – того ж дня вводили в дію оновлений Центр первинної медико-санітарної допомоги у Шишаках.
Для зручності пацієнтів Центру ПМСД на першому поверсі новесенького, ошатного зовні і зсередини закладу розміщені амбулаторія, центр матері і дитини. Медсестра із 45-річним стажем Любов Павлова говорить: “У таких сучасних затишних умовах навіть батьки малюків починають поводитися інакше. Нарешті і в нас настало ХХІ століття!” Паралельно з переоснащенням починається формування електронного реєстру пацієнтів.
На другому поверсі – адмінприміщення, актова зала з інтерактивною зоною. Дотримано усіх вимог. У кабінеті головного лікаря закладу Олександра Іващенка провели першу нараду. Голова Шишацької ОТГ Олександр Тутка жартує: почали реформу з медицини тому, що й самі іноді опинялися на межі нервового зриву – доки відбивалися від перевіряльників, доводили свою правоту. Головний лікар обласної лікарні імені М.В.Скліфосовського Григорій Оксак вражений: таких умов більшість полтавських лікарів та пацієнтів ще не мають.
Віктор Скочко на урочистостях назвав цей об’єкт першою важливою перемогою:
– Попереду – оновлення опорної школи, доробляється проект полігону – першого в Україні, де збиратимуться й сортуватимуться тверді побутові відходи, які ми використовуватимемо як вторинну сировину. Є інші ідеї, під них знаходяться кошти, люди, програми. Об’єднуватися було важко, надто вже всі ми різні, та нарешті між людей відновлюється довіра до влади. Це капітал, яким треба дорожити.
Про свободу вибору і данський досвід
Директор “Інституту розвитку територій” Юрій Ганнущак розповів Громадському ТБ, що рано чи пізно так звані “залишенці” – ті сільські ради, що зараз стають у позу бідних, але гордих (полтавський варіант – не зовсім бідних, але самовпевнених. – Авт.), із часом таки не зможуть утримувати свою інфраструктуру. І прийдуть до об’єднаних громад, але тоді вже багатші не захочуть ускладнювати собі життя “чужими” проблемами. У таку ситуацію змушений буде втручатися Кабінет Міністрів… На запитання журналіста Громадського ТБ про порушення принципу добровільності, свободи вибору в разі втручання Кабміну Юрій Ганнущак відповів запитанням:
– А що таке свобода? Це усвідомлена необхідність. Тобто ви вільні ухвалювати рішення рівно настільки, наскільки воно не перешкоджатиме рішенням інших.
Ідея децентралізації – передавання повноважень держави органам місцевого самоврядування – зародилася ще в часи Великої французької революції. Але в наступні 100 років на практиці її спробували втілювати хіба що радикали-анархісти, такі, як Нестор Махно. Йому вдалося три роки боронити від більшовиків свою квазіреспубліку, у якій, крім повністю незалежних місцевих рад, не було жодних державних інститутів.
Першим справді успішним прикладом децентралізації стала реформа місцевого самоврядування у Данії в 1970 році. Данці скоротили кількість муніципалітетів із 1,5 тисячі до 300. Натомість укрупненим громадам передали більшість соціальних питань – медичне забезпечення при школах, початкову освіту, утримання місцевих доріг та дозволи на будівництво. В результаті держава стала ефективною, зменшився рівень бюрократії, а люди змогли більше впливати на політиків. Данія стала однією з найуспішніших держав світу, а її реформа – взірцем для решти європейських країн. Самі ж данці вирішили піти ще далі. У 2007 році провели наступну реформу, і муніципалітетів залишилося лише 100, але з усією повнотою влади. Держава залишила за собою армію, поліцію, суди, зовнішню політику і підтримку науки. Саме таку модель влади провідні світові політологи вважають прообразом демократичного майбутнього.

Ольга ЩЕГЛОВА.
При підготовці тексту використано матеріали прес-служби агрооб’єднання”Чиста Криниця” та Громадського ТБ (www.youtube. com/watch?v=h59qSFfSpr0).