“Росремонт” не бажаєте?
Незадовго до несподіваної відмови Віктора Януковича підписати Угоду про асоціацію з ЄC тодішній посол Литви в Україні (а Литва саме головувала у Євросоюзі) Пятрас Вайтекунас вийшов на київський ринок купити овочів. А напередодні саме провів черговий прямий ефір, де застерігав українців від реальних загроз на шляху до Європи. На базарі його й упізнала доброзичлива тітонька-продавчиня: “Ой, а я вас часто по телевізору бачу! Вчора ви так гарно про Європу говорили. А можете мене прямо зараз переконати, щоб і мені туди захотілося більше, ніж у Росію?”
Пятрас Вайтекунас трошки подумав і запитав жінку, чи робила у своїй квартирі ремонт?
– Ні, ще не робила, складаємо всією сім’єю копійку до копійки.
– А який ремонт плануєте?
– Ну, звісно, євроремонт, щоб усе, як у людей, – зручно й надовго.
– А росремонт не бажаєте?
– А хіба такий буває?
Потім довго сміялися разом.
А вже за кілька тижнів замість Європи нас штовхнули у тісні обійми Митного союзу, що призвело до кривавих подій, важких втрат та гальмування “євроремонту” в Україні.
Полтавщина децентралізується
Саме ця реформа дала поштовх економіці, соціальному розвитку (особливо сільських територій) Польщі, Словаччини, Литви, Латвії, Естонії, Скандинавських країн. Вона передбачає передачу значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Останні знаходяться найближче до людей, тому вони й здатні реалізувати владні повноваження найуспішніше. Саме до цієї реформи прив’язані усі галузеві зміни – в освіті, медицині, житлово-комунальному господарстві тощо. Ще у 2014 році українцям було складно навіть пояснити, що це таке – децентралізація. А вже за три роки лідерство об’єднаних громад стало очевидним. Із цього приводу кілька запитань до директора департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій облдержадміністрації Інни Іщенко.
– Наскільки вдалося змінити спочатку недовірливе ставлення до об’єднання громад?
– Процес добровільного об’єднання підштовхують два важливих стимули: додаткові фінанси (як від держави у вигляді субвенцій, так і з нових джерел надходжень до бюджетів ОТГ) і самостійність органів місцевого самоврядування в ухваленні рішень, спираючись на власні кошти. Досвід створених у 2015 році ОТГ, які з 1 січня наступного року отримали пряме фінансування з Державного бюджету і нову структуру надходжень, їх здатність ефективно використовувати ці кошти змінили думку опонентів децентралізації. Особливо у кінці минулого року, коли мешканці звичайних громад побачили перші результати сусідніх – об’єднаних.
– Які показники у наших піонерів децентралізації?
– Першими в області були Глобинська та Пирятинська міські, Семенівська, Шишацька селищні ОТГ, а також сільські: Білоцерківська Великобагачанського району, Клепачівська та Покровсько-Багачанська Хорольського району, Недогарківська, Омельницька, Піщанська, Пришибська та Новознам’янська Кременчуцького району. І вже за перший рік їхнього повноцінного функціонування результати вразили: доходи бюджетів із трансфертами зросли в 4 рази і склали 542 мільйони гривень, власні доходи ОТГ збільшилися у 2,5 разу (загалом 333 мільйони гривень). На 19 мільйонів зросли надходження від плати за землю і склали 70 мільйонів гривень, на 22 – від акцизного податку (загалом 44 мільйони), на 18 мільйонів – від єдиного податку (також 44 мільйони). Ще 165 мільйонів гривень надійшло від податків із доходів фізичних осіб.
– Які додаткові фінансові надходження були б неможливими без створення ОТГ?
– Саме завдяки цьому процесу 12 територіальних громад Полтавщини отримали 57 мільйонів гривень державної субвенції на розвиток інфраструктури. Ще один інструмент потужної підтримки – державний фонд регіонального розвитку, з якого у 2016 році 7 громад на умовах співфінансування отримали майже 9 мільйонів гривень для реалізації 8 інвестиційних проектів.
Як і передбачалось Законом України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, у 2016 році ОТГ отримали 60 відсотків податку на доходи з фізичних осіб (ПДФО), 100 відсотків єдиного податку, 100 відсотків податку на майно (нерухомість, землю, транспорт), 25 відсотків економічного податку, 5 відсотків акцизу. Крім податків і зборів, держава спрямувала їм медичну (53 мільйони), освітню (95 мільйонів) субвенції, а також субвенцію на розвиток інфраструктури (57 мільйонів гривень). Поступово в громадах відбудовуються дитячі садочки, школи, сучасні амбулаторії сімейної медицини, центри надання адміністративних послуг, ремонтуються дороги.
– Які ОТГ змогли залучити найбільше грантових коштів і на які цілі?
– У 8 громадах реалізуються проекти міжнародної технічної допомоги, найбільше таких коштів залучено до Омельницької, Пирятинської та Шишацької ОТГ.
При підтримці уряду Німеччини та німецького фонду міжнародного співробітництва GIZ в Омельницькій і Пирятинській громадах реконструюються приміщення під центри надання адміністративних послуг (ЦНАПи), у Шишацькій ОТГ завдяки такому проекту адмінпослуги надаватимуться у віддалених від центру громади селах із забезпеченням автоматизованого доступу до державних реєстрів України. Глобинська ОТГ модернізуватиме свій ЦНАП завдяки перемозі в рамках іншої програми –
“ULEAD з Європою”.
Грантові кошти міжнародних інвесторів допомагають реконструювати водогони, вуличне освітлення, утеплювати та модернізувати навчальні заклади.
– Які проблеми на шляху децентралізації виявилися найдошкульнішими?
– Найдошкульніша була нарешті вирішена 13 квітня 2017 року, коли Президент підписав Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей добровільного об’єднання територіальних громад, розташованих на територіях суміжних районів”. Цього чекали три наші ОТГ: Дмитрівська, Сенчанська та Новогалещинська. Тепер є великі шанси на призначення ЦВК виборів уже цьогоріч, що дозволить їм у 2018 році вийти на прямі міжбюджетні відносини. Велика проблема об’єднаних громад, які фактично отримують повноваження міст обласного значення, – це відсутність кваліфікованих кадрів. Адже потрібно управляти закладами культури, освіти, охорони здоров’я первинного рівня, вирішувати питання благоустрою, соціального захисту, надавати адміністративні послуги. Особливо це стосується сільських громад, яких на Полтавщині переважна більшість.
У той же час реформа надає перевагу – право ОТГ самостійно визначатися зі штатним розписом в раді відповідно до потреб.
У світі об’єднавчі процеси – постійні
На початку квітня при підтримці фінансованої Євросоюзом Програми для України із розширення прав та можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку “U-LEAD з Європою” у Полтаві відкрився регіональний центр розвитку місцевого самоврядування. Серед поважних гостей був Пітер Вагнер, керівник Групи підтримки України, створеної за рішенням голови Європейської комісії в квітні 2014 року. Ось що він розповів спеціально для “Зорі Полтавщини”:
– Я родом із південного заходу Німеччини, земля Баден-Вюртемберг. Сама подвійна назва говорить про те, що свого часу це були дві окремі землі, які об’єдналися ще у 1970-х роках. І цей процес продовжився злиттям громад на місцевому рівні. Центром однієї громади було місто Баден, іншої, відповідно, – Вюртемберг. І навіть міста об’єдналися як єдиний центр землі Баден-Вюртемберг. Та попри це досі точаться дискусії, наприклад, де побудувати новий спорткомплекс: у старому Бадені, чи у Вюртемберзі, чи посередині між ними! Я веду до того, що, крім фінансових та інших аспектів об’єднання, маємо ще й культурний аспект, історичні передумови, бажання місцевих мешканців, які теж треба враховувати.
– Скільки часу потрібно для таких об’єднавчих перетворень?
– Це залежить від історичних традицій усієї країни, не лише окремого регіону. Якщо взяти для порівняння Францію, яка традиційно була країною централізованою і ніколи не мала таких федеральних традицій, як Німеччина, там і досі періодично виникають питання щодо того, як розподіляються і перерозподіляються повноваження між регіонами. Тобто процес об’єднання продовжується. А в Німеччині з її серйозною традицією існування окремих земель, попри історично тривалий період, до сьогодні точаться дискусії, які повноваження треба залишити на рівні регіонів, земель, а які передати (чи нижче, чи вище). Це динамічний процес, який постійно триває.
“…Яка проблема в районі не виникає, у всьому винувата ОТГ”
Пирятинська громада об’єднала місто Пирятин і 10 навколишніх сіл. Територіально це чверть Пирятинського району, за кількістю населення – більше половини. Говорить Олексій Рябоконь, голова об’єднаної громади, заступник голови Всеукраїнської асоціації ОТГ:
– Сама реформа – це вже конфлікт між тими, хто хоче змін, і тими, хто вважає, що “добре й так”. Це як безвіз, що був не надто потрібний державній еліті, бо вона й так його мала.
Пирятин із Лєжайським повітом та гміною є партнерами вже з десяток років. Буваю в Польщі часто, тому для мене особисто польський досвід не є новиною. Але коли нещодавно у складі української делегації відвідали Краків разом із луганчанами та донеччанами, почув від одного з колег – сільських голів зі сходу України: “Тепер я побачив Європу і більше не хочу в Росію”.
У Польщі місцева влада є реальним служителем місцевої громади. Жодної ідеології, усі говорять про конкретні реальні речі, при цьому свою думку ніхто не нав’язує. Українське ж чиновництво на місцях сформувалося переважно ще з радянських часів, потім дещо трансформувалося в адміністрації та ради. Воно важко адаптується до реформ. Можна невдачі списувати на центральну владу, недолугі закони, але багато конфліктів закладені в самій громаді: між місцевою бюрократією, елітами, місцевим тіньовим бізнесом. Ми об’єднуємося з сільськими територіями і бачимо, як місцеві латифундисти не хочуть приходу ОТГ, бо вона шукає нові джерела наповнення бюджету. І змушує до прозорої, а не в конвертах, виплати зарплат, прозорого використання землі, коли неможливо ховати цілі масиви під якимись сумнівними договорнячками чи соціальними угодами. Є навіть бажання окремих латифундистів зробити “під себе” ОТГ, мовляв, буде у нас отака громада й очолить її оцей голова. А інакше не бачити селянам підвищення ні заробітної, ні орендної плат. Є й таке.
Для того, хто не вміє і не хоче працювати, донедавна ситуація була класною: якщо ти голова РДА – переводь стрілки на районну та міську ради. Голова райради – навпаки. Міський голова – одразу на обох керівників району. Що маємо сьогодні? У переважній більшості районів області, наприклад, не проведено розмежування між первинною і вторинною ланками медицини, субвенція на них не розділена. Практично це є блокуванням реформи системи охорони здоров’я. А з іншого боку в такому випадку – повністю розмивається відповідальність. І вже не тільки громада, а й місцеві депутати не розуміють, хто за що відповідає і на що перш за все повинні бути спрямовані видатки відповідних місцевих бюджетів. При цьому вторинна медицина – це чітко рівень районної відповідальності, первинна ланка – це відповідальність громади. Але переважна більшість ОТГ, отримавши кошти із Держбюджету, змушена передавати до районного бюджету субвенцію і на первинну і на вторинну ланки. Грошей на медицину в району вистачає місяців на 9–10, після чого нам кажуть: “Субвенція ішла через вас – додавайте зі своїх”. Гроші ми знаходимо, але ж це – наш бюджет розвитку (реконструкція котелень, утеплення тощо). ОТГ в цих умовах готові надавати допомогу лікарням, перш за все на витрати, які дадуть можливість покращити послуги для наших жителів. Подекуди доходить до абсурду: районна рада, недофінансовуючи об’єкти спільної власності територіальних громад району (районні лікарні, районні будинки культури), влаштовує власний конкурс проектів серед сільрад, що не об’єдналися. В результаті кошти отримують сільські ради, які і без того мають кількамільйонні перехідні залишки. Таким чином у них створюється ілюзія успішності та самодостатності. Навіщо їм ті реформи – їм і так непогано. В той же час під час виникнення будь-якої проблеми на рівні району вину шукають у створенні та функціонуванні ОТГ.
– Як втілюється програма муніципального співробітництва?
– Згідно з нею вже створена мережа збору твердих побутових відходів, ми уклали угоди з сільрадами, і наша комунальна служба вивозить сміття із 60 відсотків території району. Часткою сільських рад у такій співпраці стало облаштування майданчиків та придбання контейнерів. Із деякими сільрадами укладаємо інший договір – на обслуговування сільських водогонів. І навіть із Тарасівкою з сусіднього Гребінківського району, яка вже готова приєднатися до нашої ОТГ.
– А ви готові приєднувати до себе додаткові громади?
– Так. Адже коли ініціював як міський голова об’єднання, розумів, що насправді навколо Пирятина в радіусі щонайменше 20 кілометрів селам об’єднуватися більше ні з ким. З одного боку нам простіше, коли нас мало, менше ресурсу потребують сільські території. Хоча з іншого ми не отримали багато грошей (субвенції) на розвиток інфраструктури, перш за все сіл. Шишацька ОТГ, яка об’єднала майже увесь район, у минулому році отримала на це 14,4 мільйона гривень, а ми – лише 2,1 мільйона.
Ми повинні брати на себе відповідальність за ті села, поряд із якими немає іншого потенційного центру об’єднання. Це об’єктивна необхідність. І тут не до чиїхось містечкових інтересів.
– А є у районі зовсім бідні громади, де й на зарплату сільради не заробляють? Ви готові їх брати до себе?
– Так, є. І ми готові брати їх до себе.
– А увесь район?
– Ні. Якщо село віддалене на 40 кілометрів від Пирятина, про яке наближення послуг до населення може йти мова? Крім того, є села, що мають власний потенціал для створення потужного центру об’єднання. Такою можливістю треба скористатися, бо, приєднавшись до нас, вони навіть додаткові перспективи працевлаштування втратять (староста, працівник ЦНАПу та й усе). Є в районі велике селище – Березова Рудка. Там – сільськогосподарський технікум. Є об’єктивна можливість централізації навколо Березової Рудки. Але треба сідати й домовлятися – місцевим посадовцям, землевласникам, фермерам. Доведеться легалізувати доходи бізнесу, що теж непросто. Але ж і Європа свого часу пройшла етап “опрозорювання”, там також були не зовсім чисті гроші. І чим раніше це станеться, тим швидше утвердиться незалежна Україна.
– Розкажіть про центр надання адмінпослуг (ЦНАП) у Пирятині.
– Завдяки проекту товариства міжнародного співробітництва GIZ, що надає підтримку Україні за дорученням Федерального Уряду Німеччини, будівельні роботи у колишньому гуртожитку, який реконструюємо під ЦНАП, уже закінчуються. Своїх коштів вкладено 830 тисяч гривень, а від GIZ отримали 1,4 мільйона. Залишилося закупити меблі, оргтехніку, програмне забезпечення. До літа заклад уже запрацює. А поки що навчаємо персонал у такому собі міні-ЦНАПі (центрі муніципальних послуг у нашому адмінприміщенні). Люди вже звикають до того, що по довідку не треба ходити поверхами та кабінетами (прописка, довідки про склад сім’ї, реєстраційні послуги тощо).
Як Омельник крокує до європейської освіти
Пілотний інноваційний проект із формування освітньо-культурно-спортивного простору під назвою “Злагода” втілюється Омельницькою об’єднаною територіальною громадою. Вона утворилася 13 серпня 2015 року внаслідок об’єднання Омельницької, Рокитненської, Демидівської та Запсільської сільських рад Кременчуцького району.
Розповідає голова ОТГ Олександра Шереметьєва:
– Цей пілотний проект дозволив втілювати одразу кілька програм. Учасниками програми “Інтелект України” стали обидва наші навчальні заклади – Омельницький ліцей та Рокитнянська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів. У рамках іншої програми – “Демократична школа” – наші педагоги взяли участь у двох тренінгах з нових методик викладання. Запроваджується також українсько-польський проект “Нова українська школа”, що передбачає повне перезавантаження освітнього простору, його модернізацію. Йдеться вже не про пластикові вікна чи пофарбовані стіни – про наповнення учбових кабінетів новими наочними посібниками й засобами, про підвищення вітчизняної освіти до європейського рівня. Школярі вже освоюють мультимедійні дошки. У вересні першокласники розпочнуть навчання за інноваційними програмами з використанням новітнього обладнання у рамках програми “Інтелект України”. Плануємо для ліцею і школи створити навчальні лабораторії, сучасні кабінети географії, фізики, обладнати звуковою апаратурою кабінет іноземної мови. Для цього нині розробляється відповідний проект, що фінансуватиметься з бюджету сільської ради, коштом державної субвенції та за підтримки Державного фонду реконструкції і розвитку. Обіцяли нам допомогу для реалізації цього проекту і з обласного бюджету. – На жаль, багато хто й досі сприймає село тільки як джерело продуктів харчування, – говорить Олександра Іванівна. – Насправді ж це – основа життя країни. Тому селяни мають право й повинні жити гідно. Оце і є концепція освітньо-культурно-спортивного простору, яку ми бачили у Польщі й тепер втілюємо у себе.
Основа євроосвіти – адаптація дітей до соціального простору, розвиток багатогранної особистості. Якщо учень молодшої школи готує презентацію якоїсь теми, завдання старшокласників – йому допомогти. Це формує командний дух, дає навички вільної комунікації. Для учня європейської школи патріотизм – це не просто національний костюм, а конкретні дії на благо країни, що дають йому право пишатися приналежністю до своєї нації. Скажімо, польський старшокласник може взяти безкоштовний кредит від фонду підтримки підприємництва й організувати у школі студію фотодруку. Або радіостанцію. Таким чином підлітки з допомогою дорослих вчаться реалізовувати власні ідеї, брати на себе відповідальність, бути корисними, і так – скрізь. Це і є та євроосвіта, яку реально створити на базі нашої освітньої системи після її модернізації.
Медична реформа “до тіла” найближче
Навколо селища Шишаки у кінці 2015 року об’єдналися одинадцять сіл. На території ОТГ з населенням 18195 чоловік – 12 шкіл, 13 дитсадочків, стільки ж бібліотек, півтора десятка клубних установ, є навіть два краєзнавчих музеї.
Наразі об’єднаній громаді конче потрібні два сімейних лікарі. У минулому році сесія прийняла програму місцевого стимулювання для медпрацівників, і тепер нею передбачені муніципальні доплати до посадових окладів. Із керівниками агроформувань є домовленість про інші пільги й заохочення, в тім числі й забезпечення амбулаторій транспортом. У Михайликах на сімейного лікаря вже чекає відремонтована і частково умебльована 2-кімнатна квартира. В мальовничому селі Гоголеве на господаря чекає будинок – зараз він у задовільному стані, але тільки-но лікар прибуде на роботу, йому нададуть тимчасове житло, щоб ремонт зробити вже з урахуванням його побажань.
Про все це та інші кардинальні зміни, які відбулися у первинній медицині після створення ОТГ, говоримо з головним лікарем Центру первинної медико-санітарної допомоги Шишацької селищної ради Олександром Іващенком.
– Центр ПМСД існує з 2013 року, на його утримання щороку надходила медична субвенція, але коштів на розвиток не було ніколи. Після створення ОТГ Центр, як юридичну одиницю, було передано об’єднаній громаді. Жителів тих трьох сільрад району, що не увійшли до нашої ОТГ, послугами первинної ланки забезпечуємо також ми. Що змінилося з моменту об’єднання? Із 18 закладів первинної ланки, що є в районі, 9 приміщень уже капітально відремонтовані! Перед початком таких масштабних робіт минулоріч три дні в районі працювала комісія департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, за що щира подяка його керівнику Віктору Лисаку. У складі того “десанту” були і лікарі, і будівельники – проінвентаризували наявне обладнання, кожне приміщення ФАПу чи амбулаторії від покрівлі до фундаменту. І по кожному приймали рішення: чи можливо модернізувати і як саме перебудовувати. Тільки після цього розроблено проектно-кошторисну документацію і розпочато капітальні ремонти.
Сам Центр ПМСД у колишньому приміщенні районної поліклініки ремонтували за кошти Фонду регіонального розвитку, а вже до ремонту амбулаторій та ФАПів доклали рук і коштів наші базові сільгосппідприємства. Адже керівники потужних підприємств, депутати обласної ради Валерій Капленко та Віктор Скочко були ініціаторами створення ОТГ. Таким чином вдалося капітально відремонтувати заклади охорони здоров’я у Шишаках, Воскобійниках, Тищенках, Жоржівці, Хвощовому, Гоголевому, Пришибі. У Великій Бузовій приміщення визнано аварійним, тому ФАП перевели у звільнену після реформування частину сільської ради. У Великому Перевозі ремонт амбулаторії триває.
Протягом минулого року в більшості капітально відремонтованих медичних закладів з’явилися нові меблі, обладнання. Придбано автомобіль “Шевроле Нива” для Центру ПСМД. На нинішній рік уже виготовлена технічна документація, готові результати державної експертизи щодо амбулаторії в Сагайдаку – незабаром планується розпочати капремонт. На черзі Михайлики, де повну модернізацію приміщення із застосуванням енергозберігаючих технологій профінансує ОТГ.
За 20 років моєї роботи у медицині ремонти в лікувально-профілактичних закладах району пам’ятаю хіба що косметичні. Тому об’єднання громад, на мою думку, є великим плюсом для сільського населення. Скажімо, після введення муніципальних доплат медпрацівникам об’єднаної громади я підготував відповідні листи до Яреськівської, Федунківської та Ковалівської сільських рад, що не входять до ОТГ, і там також надбавки були введені.
Якщо донедавна відповідно до табеля оснащення потреби закладів району в обладнанні та інструментарії були задоволені на 23–24 відсотки, то наразі по тих ФАПах та амбулаторіях, що у складі ОТГ, цей показник становить 64 відсотки. Тут кожен сімейний лікар вже забезпечений комп’ютером і принтером, має вихід в Інтернет.
* * *
Про “євроремонт” системи охорони здоров’я, запланований уже на найближчий час, про те, що є і що буде, зрештою як інститут сімейної медицини втілюється на Полтавщині і як це працює в Німеччині чи Великій Британії, скільки це коштує (чи коштуватиме) – читайте на шпальтах “Зорі Полтавщини” у наступному матеріалі з рубрики “Змінюємо країну разом”.

Ольга ЩЕГЛОВА
Юлія ДУМКА-Кондратьєва
“Зоря Полтавщини”