Кожен мешканець нашої країни протягом року, згідно з даними Національної комісії з регулювання у сфері енергетики й комунпослуг (НКРЕКП), продукує в середньому близько 400 кілограмів сміття та побутових відходів. Таким чином в Україні вже накопичилося близько 36 мільярдів тонн непотребу, з яких 1,6 мільярда тонн – токсичні й небезпечні відходи (батарейки, люмінесцентні лампи, акумулятори тощо). Відтак проблема утилізації сміття є однією з найгостріших проблем міст і практично всіх сільських населених пунктів. Яскравим прикладом цього є ситуація з Гребовецьким сміттєзвалищем на Львівщині. Не надто втішний стан сміттєзвалищ та полігонів твердих побутових відходів і на Полтавщині.
Зона підвищеної тривоги
Загалом у нашій області функціонує близько 700 легальних сміттєзвалищ і полігонів твердих побутових відходів (ТПВ). А ще маємо тисячі несанкціонованих сміттєзвалищ попід лісами й лісосмугами, у заплавах річок, поблизу ставків…
Своєрідним аналогом Гребовецького на Львівщині є, мабуть, найбільше в області Макухівське сміттєзвалище (Ковалівська сільрада) в Полтавському районі. Його територія, за паспортом на експлуатацію, становить 17,4 гектара. Хоча, за словами Ковалівського сільського голови Олександра Бублика, площа цього полігона вже давно перевищує 20 гектарів. Сміттєзвалище поблизу села Макухівка використовується як полігон для побутових відходів жителів Полтави з 1953 року. Звалище вичерпало свій ресурс понад 10 років тому. У 2006-му його наповненість становила 107%. Тож не випадково саме той рік “ознаменувався” численними пікетуваннями макухівцями Полтавської міськради та перекриттям загальнодержавних доріг з вимогою закриття цього звалища. Хоча подібні акції селяни проводили і до 2006-го, і після, та віз, як мовиться, і нині там. Щоправда, на одній із нарад представниками відповідних служб і влади все ж було вирішено розробити поетапний графік закриття Макухівського сміттєзвалища до 2020 року. Паралельно з цим Полтавська райрада має затвердити програму поводження з твердими побутовими відходами в районі, а Ковалівська сільрада, спільно з районною та міською радами, – зайнятися вирішенням соціальних питань мешканців села Макухівка.
Варто зазначити, що іноземні експерти пропонують після закриття сміттєзвалища розпочати на його території видобуток біогазу, а за виручені кошти провести рекультивацію. І, як кажуть фахівці, вже найближчим часом Макухівське сміттєзвалище може приносити добрі прибутки. Адже тільки в 2014 році сюди було вивезено 770 тисяч тонн побутових відходів, 33% з яких – вторсировина, котру можна переробляти на майбутній сміттєсортувальній станції. Паралельно можна впроваджувати роздільний збір відходів для подальшої переробки. Для цього передбачено встановлення спеціальних контейнерів. Нинішню ж практику сортування сміття на полігонах ТПВ експерти оцінили негативно. Адже вторсировина, яка сортується безпритульними й місцевими селянами на кількох полігонах, має низьку якість. З огляду на шкоду для  здоров’я і небезпеку, а також на правову та операційну відповідальність за наявність сторонніх людей на сміттєвому майданчику, подібну практику необхідно припинити.
Безкарність – це і є та причина, яка породжує небажання відповідних структур вирішувати проблему утилізації і захоронення промислових та побутових відходів, вважає директор департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів ОДА Ігор Піддубний. На його думку, від розмов про цю проблему вже давно потрібно перейти до її реального розв’язання, аж до запровадження кримінальної відповідальності до порушників екологічних норм. Водночас екологічна інспекція області інформує, що в 2016 році здійснено 190 перевірок, за результатами яких надано 101 обов’язковий до виконання припис. До адміністративної відповідальності притягнуто 65 осіб на загальну суму понад 23,6 тисячі гривень. Направлено 2 матеріали до правоохоронних органів, порушено 2 кримінальні справи та направлено 1 позов до Полтавського окружного адміністративного суду про тимчасову заборону (зупинення) діяльності.
У І кварталі цього року здійснено 19 перевірок. До адмінвідповідальності притягнуто 7 осіб.
Території і монополії
Які ж компенсації мають макухівці за розташування на їхній території сміттєзвалища? З цим запитанням звертаємося до Ковалівського сільського голови Олександра Бублика.
– Користувач території сміттєзвалища – КАТП-1628 Полтавської міськради – сплачує до бюджету Ковалівської сільради екологічний податок, але він мізерний (торік склав близько 100 тисяч гривень) у порівнянні з тією шкодою, яку завдає місцевій громаді ця справжня екологічна бомба, – зазначив сільський голова. – Адже звалище знаходиться поруч із річками Ворскла й Коломак, і весною багато сміття потрапляє в ці водні артерії. У селах Макухівка й Андрушки постійний сморід, навкруги розвіяне вітром сміття. Поверхневі води на території навколишніх населених пунктів непридатні для споживання, високий у регіоні й рівень захворюваності на онкохвороби.
Олександр Бублик не надто вірить у швидке поліпшення ситуації. Каже, що конкретних пропозицій немає і навряд чи будуть, оскільки першою і незмінною умовою інвесторів є монополія на сміття:
– Неодноразово приїжджали інвестори з Німеччини й Бельгії з різними пропозиціями, але, не отримавши монополії на привезення та переробку сміття від Полтавської міськради щонайменше на 10 років, поверталися ні з чим. “Такої монополії я пообіцяти не можу, а потрапити на прийом до Полтавського міського голови Олександра Мамая практично неможливо”, – додав Олександр Бублик.
Водночас він добрим словом згадав колишнього міського голову Полтави Анатолія Кукобу, який за соціальними угодами зробив для Макухівки багато корисних справ. Серед них – підведена якісна питна вода та газифікація села. Це була, свого роду, хоч якась компенсація за фактично неприйнятні умови життя.
І все ж сказати, що на Полтавщині нічого не робиться у питаннях поводження з твердими побутовими відходами, не можна. В області розроблена і діє 5-річна комплексна Програма заходів із захисту навколишнього природного середовища, розрахована до 2021 року. Торік, скажімо, на її реалізацію спрямовувалося близько 40 мільйонів гривень. Хоча суто на вирішення питань використання і зберігання відходів виробництва та побутових відходів – лише близько 2,5 мільйона гривень. Ці гроші використано здебільшого на придбання спецтехніки для збору та складування відходів життєдіяльності регіонів.
– Стратегією цієї Програми є субрегіональний підхід. В області загалом буде створено 5 субрегіонів: Полтавський, Кременчуцький, Пирятинський, Хорольський і Котелевський, у яких і формуватиметься відповідна комунальна інфраструктура з розширенням послуг зі збору відходів та поетапним впровадженням їх роздільного збору, – зазначила доцент кафедри прикладної екології та природокористування Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, кандидат технічних наук Оксана Ілляш. – Також відбуватимуться формування й обслуговування контрольованих об’єктів-полігонів та поетапна рекультивація й ліквідація сміттєзвалищ. Але спочатку буде повне забезпечення контейнерами та сміттєзбиральною технікою.
У підсумку з 675 сміттєзвалищ планують залишити 146. Натомість буде впроваджено в дію сортувальні станції. Відбудеться й паспортизація звалищ, які залишаться діяти. Планується також закупити 26 тисяч контейнерів та сміттєзбиральну спецтехніку. Якщо вартість ліквідації більш як 500 звалищ обійдеться місцевим бюджетам у 14 мільйонів гривень, то повна реалізація комплексної Програми оцінюється майже в 400 мільйонів гривень, половину з яких планується залучити з обласного, решту – з місцевих бюджетів: районних, міських, сільських, селищних.
Операція “Утилізація”
Якщо в багатьох країнах уже переходять на застосування паперового чи тканинного пакувального матеріалу для продовольчих і промислових товарів, то в Україні це хіба що поодинокі випадки. Та й вартість такої упаковки для наших збіднілих співвітчизників навряд чи буде прийнятною. А отже, продукування побутового непотребу продовжиться у тих же масштабах, що й раніше.
Позбутися твердого сміття можна трьома способами: закопувати, спалювати чи утилізувати. У минулому використовували переважно перші два. Однак сміттєві полігони займають забагато місця і швидко заповнюються, а спалювання забруднює повітря. Сучасні способи спалювання побутових відходів найбільш екологічні. Проте при спалюванні зменшується обсяг, водночас підвищується концентрація токсичних речовин.
Щорічно ми продукуємо тонни сміття, яке можна використовувати як енергетичний ресурс, наголошують фахівці-екологи. Переробка відходів з використанням сучасних екологічно чистих технологій, зокрема утилізації сміття, – ефективний спосіб вирішення проблеми. Але для цього необхідно змінити звичне поводження людей із відходами. Господарське сміття необхідно сортувати, збираючи окремо харчові відходи, метал, папір і скло, оскільки різні групи відходів мають різний період розкладання.
Проблема видалення і переробки твердих побутових і промислових відходів значною мірою визначає санітарно-епідеміологічне благополуччя населених пунктів. І розуміння того, що розведенням смітників людство загрожує навколишньому середовищу та відбирає майбутнє у наступних поколінь, безумовно, зростає. І все ж ситуація зі сміттям критична як в області, так і в усій Україні. Навіть, можна сказати, в усьому світі.
– Вирішення цієї проблеми – один із суперпріоритетів для подальшого нормального господарювання, – зазначає Оксана Ілляш. – Полтавщина дещо навіть випереджає Національну стратегію України в питаннях вирішення сміттєвої проблеми. В області ставиться питання будівництва сміттєпереробного підприємства (комплекс, де будуть приймальний пункт, дезінфікуюча станція, сортування, переробка, спалювання й компостування, захоронення залишків переробки в спеціальному полімерному матеріалі, виробництво біогазу тощо). Є інвестори, є фахівці, які пропонують технічні рішення. Але для того, щоб їх реалізувати, необхідно відведення земельної ділянки площею близько 20 гектарів, яка відповідатиме усім вимогам законодавства з точки зору віддаленості від населених пунктів, водних об’єктів, підземних вод. Має бути й розуміння людей. З останнім якраз і маємо чималі проблеми. Скажімо, в Полтавському субрегіоні ми знайшли таке місце для будівництва сміттєпереробного підприємства. Але мешканці найближчих населених пунктів сприйняли це як “Макухівку-2”. Їх можна зрозуміти, бо ми всі необізнані й налякані, – констатує науковець. – І тут уже питання в своєчасному наданні населенню належної інформації. Ця робота має бути постійною, вестися виважено, щоб люди повірили, що це буде сучасна технологічно захищена споруда з мінімальною шкодою для довкілля і це не справлятиме негативного впливу на їхнє життя. Тож перш за все треба змінювати нашу свідомість. А змінювати свідомість дорослих людей, як доводить світовий і вітчизняний досвід, дуже важко. Тому слід розпочинати виховання дітей. А вже вони стануть своєрідними “агентами” впливу на своїх батьків. І це найліпші вкладення інвестицій у наше майбутнє.
Загалом же маємо певні напрацювання стосовно будівництва перевалочних сміттєсортувальних станцій у Пирятині, Горішніх Плавнях і Полтаві, де відбуватиметься сортування, пресування й ущільнення сміття, – додає Оксана Ілляш.
Як вирішують проблему сміття євросусіди
Якщо Україна в буквальному розумінні задихається від сміття, то в Швеції відчувається його велика нестача. І там сміття вимушені експортувати з сусідньої Норвегії та інших європейських держав. У Швеції відходи вже досить давно й успішно переробляють на енергоносії. Тож чи не пора нам, українцям, запозичити позитивний шведський досвід? Шведи спромоглися творчо підійти до переробки сміття. У них майже половина (47 відсотків) відходів переробляється, а 52 відсотки – використовуються для виробництва тепла. І лише один відсоток залишається на сміттєзвалищах. На відміну від багатьох інших країн, де інфраструктура виробництва тепла й електроенергії базується на застосуванні газу чи інших видів енергоресурсів, що не надто вигідно економічно, у Швеції пішли своїм шляхом – будують заводи для переробки сміття. Там досягли такого рівня переробки, що країна нині відчуває гостру недостачу сміття для того, щоб забезпечити потреби своїх теплоцентралей. Якщо в 2010 році вони завезли 550 тисяч тонн сміття, у 2014-му – 800 тисяч, то в 2015 році було імпортовано вже мільйон тонн іноземного сміття, переважно з Великої Британії. Сьогодні викидати відходи на смітники в Швеції заборонено, а значить, муніципалітети мають сортувати сміття, яке горить. Також там використовується біомаса та рештки гілок дерев від лісозаготівельної промисловості. Це робить Швецію світовим лідером у галузі теплової енергії, що виробляється зі сміття. Австрія й Німеччина також переробляють понад 60 відсотків свого сміття. Загалом Євросоюз рекомендує країнам-членам до 2020 року досягти переробки 50 відсотків побутового непотребу. І прогрес у цьому вже є, оскільки нині переробляється 34 відсотки сміття проти 10 відсотків у 2000 році. Якщо Україна планує стати членом Євросоюзу, питання утилізації сміття необхідно вирішувати вже зараз. Адже нині показники переробки в нас не перевищують 4,5 відсотка.
Сім відсотків території країни – під сміттєзвалищами
В Україні нараховується 6,5 тисячі законних і близько 35 тисяч незаконних сміттєзвалищ загальною площею 7% території держави, а це можна прирівняти до площі такої країни, як Данія (понад 43 тисячі кв. км). І з кожним роком ситуація лише погіршується. За підрахунками екологів, Україна накопичила близько 54 мільйонів кубометрів відходів. Щороку сміттєві полігони поповнюються приблизно на 15–17 мільйонів тонн. На переробку йде менш як десята частина зібраного сміття. Нині в Україні є 4 сміттєспалювальних заводи: у Києві, Дніпрі, Харкові та в окупованому Севастополі. Але працює лише київський завод “Енергія”. Сміття нікуди подіти, адже воно розкладатиметься сотні років. І навіть якщо розпочати його сортувати та переробляти, величезні території родючих земель відновляться не швидше, ніж через 300 років.
У сільських населених пунктах відсутні схеми санітарної очистки, контейнери для збору твердих побутових відходів, здебільшого відсутні збір та вивезення відходів. У райцентрах є одне або два санкціонованих сміттєзвалища, до яких, щоб довезти відходи, необхідні кошти. Недієвий екологічний контроль щодо поводження з відходами, низька екологічна свідомість мешканців тільки поглиблюють проблему.
В Україні проблема зі сміттям існує через законодавство, адже закони просто не зобов’язують його переробляти. Передбачений лише один спосіб утилізації – захоронення, наголошують експерти.
– Відсутня національна система поводження з відходами, яка починалася б із запобігання нагромадженню відходів, забезпечувала б роздільний збір сміття, його транспортування та перетворення у ресурс. Сучасна система поводження потребує докорінно нової моделі врегулювання цих відносин в Україні – розподіл відповідальності за накопичені відходи, модель фінансування збиткових етапів поводження з відходами (наприклад, транспортування), стимулювання громадян до більш екологічної поведінки у сфері поводження з відходами, – зазначає еколог Міжнародної благодійної організації “Екологія-Право-Людина” Алла Войцеховська. – Тож спершу Верховна Рада має прийняти необхідні зміни до законодавства.
Додамо, що відповідний законопроект уже зареєстрований у парламенті. За словами Алли Войцеховської, на рівні держави відсутня система поводження з відходами та сприйняття відходів як матеріальних чи енергетичних ресурсів.
Перші кроки
– Найперше, що потрібно робити в Україні, – будувати сучасні заводи з переробки сміття і впроваджувати нові технології у промисловості. А також вести контроль за несанкціонованими звалищами на околицях, – наголошує співголова Асоціації зелених України Ярослав Задесенець. – У нас до переробки сміття поки справа зовсім не доходить. Все, що можуть запропонувати можновладці, – забезпечити контейнери для сортування відходів. І найактивнішою з областей нині є Харківська. Україна просто зобов’язана вже найближчим часом розробити і впроваджувати системи сортування і переробки відходів. Бо сьогодні тільки в столиці лише 10 відсотків сміття може бути пересортовано, все інше, через значне змішування і спресовування, сортуванню не підлягає. На жаль, доводиться також говорити про достатньо низький рівень екологічної свідомості наших громадян.
– Для зменшення негативного впливу відходів на навколишнє середовище, забезпечення ефективного державного управління та знищення корупційних схем у сфері поводження з відходами необхідно реформувати природоохоронну галузь у цілому, – вважає голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
Цю думку поділяє заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов:
– Фактично сьогодні в Україні відсутня система поводження з відходами. Наявна інфраструктура дуже фрагментарна: є локальні пункти приймання, але вони розрізнені та не в змозі забезпечити повноцінну утилізацію. Так само фрагментарно відбувається і регулювання цієї сфери. Але головною проблемою залишається саме збір вторинної сировини. Необхідно стимулювати як операторів ринку, вводячи прозорі та зрозумілі правила гри, так і простих громадян. Треба розвивати культуру поводження з відходами, оскільки звичка сортувати сміття, на жаль, ще не встигла прижитися, – вважає він.
Така ситуація складається попри те, що згідно з існуючим законом “Про відходи” утворювачі відходів зобов’язані укладати договір про їх вивезення та забезпечувати роздільне збирання. У Кодексі України про адміністративні правопорушення чітко не вказано покарання за порушення цієї норми. Єдина стаття, яка може бути віднесена до сфери роздільного збирання відходів, визначає покарання за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою, що є досить нечітким формулюванням, а тому притягнути до відповідальності нерадивих підприємців майже неможливо. Тож експерти вважають, що законодавчі акти в цій сфері мають бути вдосконалені та узгоджені.
Шанси та фінанси
Щоб вийти з екологічної катастрофи, Україні потрібні інвестори. На думку експертів, саме розширена відповідальність виробника буде найкращим міжнародним досвідом щодо цивілізованого поводження з відходами.
– Найкращими стимулюючими факторами для інвесторів, які мають намір вкладати кошти у сміттєпереробні заводи, є надання можливості пільгового кредитування та податкових канікул терміном 3–5 років, прозорий і спрощений механізм отримання дозвільних документів. На державному рівні потрібно заохочувати бізнес до інвестування екологічно безпечних технологій з переробки та утилізації відходів, інакше наша країна перетвориться на суцільне сміттєзвалище, — наголосила Алла Войцеховська. – Досягти рівня європейських держав у сфері переробки сміття і розвитку бізнесу цілком реально, але потрібен господарський підхід як на рівні держави, так і на місцях. Необхідно закрити існуючі сміттєзвалища, які забруднюють атмосферу, підземні води, ґрунти, та одночасно побудувати сміттєпереробні заводи, сміттєсортувальні лінії, побудувати полігони, які відповідатимуть екологічним стандартам та прийматимуть сміття, яке не підлягатиме переробці, – додала еколог. – Водночас на законодавчому рівні необхідно обмежити обіг одноразових пластикових товарів – зокрема пакетів та пластикових пляшок, що зменшить їх кількість та стимулюватиме збільшення кількості екологічних товарів. І за 1–2 роки, за наявності інвестора, в Україні можна збудувати сміттєпереробні заводи та сміттєсортувальні лінії, що, власне, й буде початком вирішення проблеми зі сміттям в нашій державі.

Людмила ДАЦЕНКО.