Відійшов у Вічність патріарх полтавської журналістики, краєзнавець, колишній редактор “Зорі Полтавщини” Іван Микитович НАЛИВАЙКО.
Він народився у 1923 році на Слобожанщині, усе своє трудове життя пов’язав із полтавським краєм. Допитливий, ініціативний випускник меліоративного технікуму був направлений на роботу за фахом в Оржицький район. Сумлінно виконував свої посадові обов’язки і поєднував їх із підготовкою дописів до місцевої газети. Так розпочалися журналістські будні Івана Наливайка. Районна, обласна преса 1950–1980 років – це робота і доля Івана Микитовича. Він очолював районки, був власним кореспондентом “Зорі Полтавщини”, а після закінчення Київської вищої партійної школи, у 1965 році, призначений редактором головної газети області. То був період неймовірного ідеологічного пресу і водночас розвитку, становлення вітчизняної, полтавської журналістики. Про це згодом напише Іван Микитович у спогадах з промовистим заголовком “Нотатки про колишні диктаторські порядки” – відверто, без прикрас, із певною самоіронією, з глибокою повагою до редакційного колективу. Варто наголосити, що саме за редакторства Івана Наливайка, у 1967-му, “Зорю Полтавщини” нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Такої високої відзнаки було удостоєно лише кілька обласних газет колишнього СРСР.
Іван Микитович не полишав пера і на посаді начальника облуправління із захисту державної таємниці у пресі, і вийшовши на заслужений відпочинок. Він – автор сотень нарисів, краєзнавчих розвідок, біографічних замальовок про минувшину Полтавщини, долю Божих храмів, зруйнованих більшовиками, подвижників культури і мистецтва, своїх сучасників.
Вірним обов’язку, небайдужим, щирим і доброзичливим – таким назавжди запам’ятається Іван Микитович Наливайко тим, кому випала щаслива нагода спілкуватися з цим красивим, порядним, добрим чоловіком. Він був надійною опорою для своєї дружини Тамари Леонтіївни, світла їй пам’ять, люблячим батьком, дідусем, прадідусем. Він любив Україну і щиро вболівав за майбутнє незалежної держави. Про це писав у своїх книгах, адресованих сучасникам і нащадкам.
Наш старший колега і мудрий порадник Іван Микитович Наливайко залишив по собі добрий слід. Нехай полтавська земля буде йому пухом. Нехай Господь прийме його у Царстві Небеснім.

Зоряни.