Читачі зорянського додатка “Сім’я” вже знають про полтавський період життя родини відомого письменника Володимира Короленка. Про зв’язок із Полтавщиною сім’ї видатного вченого, академіка Володимира Вернадського розповідалося в минулому випуску додатка.
Тепер для вас – розповідь про спільні корені двох Володимирів, знаних особистостей, чиї життя і діяльність пов’язані з нашим краєм, хоча вони тут і не народилися. На міжрегіональному фестивалі туристичної журналістики, нещодавно проведеному в Полтаві, про генетичну і духовну спорідненість Короленка та Вернадського розповіла провідний науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею В. Г. Короленка Людмила Ольховська. Так виник задум розширити цю тему для читачів, які цікавляться родоводами відомих людей.
Рід Короленка перетинався з родом Вернадського двічі.
– Володимир Галактіонович Короленко та Володимир Іванович Вернадський були троюрідними братами по батьківській лінії, – розповідає Людмила Василівна. – Вони мали спільного прадіда на ім’я Яків. У Якова Короленка були донька Катерина – майбутня бабуся Володимира Вернадського, та син Опанас (Афанасій) – дід Володимира Короленка. Катерина вийшла заміж за Василя Івановича Вернадського, а Опанас одружився з Євою Мальською (полькою за походженням). У родині Вернадських з’явився на світ син Іван – батько вченого, а у родині Короленка – Галактіон, батько письменника. Тож вони були кузенами. А вже від їхніх шлюбів народилися два Володимири – троюрідні брати. Володимир Іванович пізніше згадував, що його батько був зовні схожий на свою матір – Катерину Яківну Короленко. У своїх спогадах він занотовує: “Ми пішли в Короленків, а не у Вернадських”.
Перша зустріч двох майбутніх знаменитостей відбулася в 1877 році в Петербурзі. За рік до того Іван Васильович Вернадський, батько вченого, вийшовши у відставку і переїхавши з родиною у Петербург, став видавати газету “Биржевой указатель”, перший номер якої датований жовтнем 1877 року. Друкували видання у “Слов’янській книгодрукарні” Вернадського. Тут деякий час працював коректором Володимир Галактіонович Короленко, на той час студент. Вдень навчався, а вночі працював. Другий Володя учився в гімназії і приходив до батька. В друкарні Володимири й познайомилися. Саме там видана книга Ж.- П.Мішле “Птица” у перекладі братів Короленків (Володимира та Юліана, старшого рідного брата). Книга зберігається у фондах полтавського музею Короленка.
Зближення Володимира Вернадського та Володимира Короленка тоді не відбулося. “Він на мене не звертав уваги, – згадував потім вчений, – Між нами була 10-річна різниця у віці”. Близьке знайомство родичів сталося значно пізніше. Володимир Галактіонович жив у Полтаві, а влітку зазвичай – на своїй дачі у Хатках поблизу Шишак. Тут же, в Шишаках, на Бутовій горі, в 1913 році оселилися й Вернадські: спочатку винаймали будиночок у адвоката Красовського, а потім побудували власне помешкання. В одному із листів влітку 1914 року Володимир Іванович писав: “…і прямо їду до себе додому, на Псел”. Справді, то був для родини надійний прихисток, де гарно працювалося та відпочивалося в 1914–1917 роках.
Дочка вченого, Ніна Володимирівна Вернадська-Толль, згадує про Короленка: “Він і його дружина, і обидві доньки були нам близькі, як близькі друзі та родичі. Ми з батьком часто проводили вечори у Короленків, пам’ятаю їхню їдальню з великим столом і захоплюючі розмови. Він був мені близьким, як справжній дядько”.
Коли Вернадський у 1918 році заснував у Полтаві Товариство любителів природи, на перше зібрання запросив старшу доньку Короленка Софію. Після смерті Короленка у 1921-му зв’язки між родинами не перервалися.
Навесні 1942 року на прохання доньок Короленка Володимир Іванович влаштував у дитячий санаторій в містечку Борове в Казахстані 3-річну Наталю Ляхович, правнучку Володимира Галактіоновича. До маленької Тусі він відчував прихільність та був щасливий з того, що у важкий час зміг надати дорогій йому родині Короленка скромну допомогу. “Тусік – чарівна дитинка і явно маленька особистість”, – писав він Софії Володимирівні. Софія відповіла Вернадським – Володимиру та Наталії: “Дуже була рада одержати вашого спільного листа і просто щаслива, що дівчинка Вам обом чимось нагадує батька… Я Вас і Володимира Івановича відчуваю як насправді близьких, рідних…”
Видатний географ, академік Лев Берг відзначав, що у Вернадського і Короленка була спільність життєвих прагнень. Обидва не любили пафосу, представницьких ритуалів, публічності, урочистих зібрань, званих обідів.
“Не люблю я всіх цих святкувань та читань”, – писав Вернадський дружині Наталії Єгорівні… За словами Берга, “Вернадський дивиться на життя як на справу любові до людей і вільного пошуку істини. Ці прагнення поєднують Володимира Івановича з його троюрідним братом Короленком, з яким у нього є родинна схожість”.
Молодша сестра Вернадського вийшла заміж за Сергія Олександровича Короля (прізвище згодом змінилося на Короленко), внучатого племінника Володимира Короленка. Таким чином рід двох Володимирів перетнувся ще раз, розповіла Людмила Ольховська. Донька Короленка Наталія була одружена з Костянтином Ляховичем, вони мали дочку Софію й онучку Наталію – ту саму, яку знав Вернадський. Нині жінка живе в Полтаві і є старійшиною короленківського роду.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”