Мужність і хоробрість наших земляків не будуть забуті вдячними полтавцями, які донесуть пам’ять про Велику Вітчизняну війну до наступних поколінь.
…Дівчині було п’ятнадцять років, коли розпочалася війна. Звали її Інтерна. Разом з мамою та іншими біженцями їхала товарними потягами на схід. Поблизу Харкова ешелон розстріляли з літаків. Дівчина бачила, як ховали убитих мирних людей. Тоді й подумала: треба не тікати, а стати в ряди захисників Вітчизни. Добровільно поїхала вчитися в Москву, в спецшколу, і навесні 1943-го стала радистом і підривником. Її групу десантували в плавні Дніпра. Дівчина вийшла на зв’язок і передала розвіддані в партизанський штаб міста Стародуб. Німці запеленгували радіостанцію і вийшли облавою з собаками. Підривники вибиралися плавнями по одному. На світанку дівчину схопили.
На допитах вона придумала і переконливо розповіла, що ніби втекла з ешелону, який прямував до Німеччини. Її не розстріляли, а разом з багатьма ровесниками повезли на захід. Біля Перемишля конвоїри дозволили бранцям вийти провітритися. Інтерна залізла в трубу під полотном залізниці і принишкла. Її не помітили. Поїзд пішов далі без неї. Розпитавши літніх людей, пішки пішла до Львова. Дорогою до неї приєдналася дівчина з Білорусі. Разом шукали їжу – моркву, капусту, зерно. Іти було все тяжче, ночі ставали холодними.
Дівчат перестріли озброєні люди. На щастя, це були партизани. Інтерна попросилася в загін. Її свідчення і прикмети перевірили – з партизанського штабу надійшло підтвердження. Дівчину призначили старшим підривником – у загін саме надійшли міни ПСМ-1, яких тут ніхто не знав. На світанку лісовими хащами, болотами, глибокими снігами партизани вийшли до залізниці Сарни – Луківець. Підклали і замаскували міну, а самі залишилися в засідці. Незабаром мав пройти ворожий поїзд. Раптом ніби з-під землі виник німецький патруль. Інтерна відкрила вогонь з кулемета і скосила шістьох німців. Сьомий упав від партизанської гранати. Міна спрацювала – паровоз було пошкоджено. З останніх вагонів вискакували фашисти і наривалися на кулеметний вогонь та автоматні черги… Партизани без втрат повернулися на базу. За цю бойову операцію Інтерна Федорівна Шаповаленко нагороджена медаллю “За відвагу”. Має багато інших орденів і медалей.
Після війни дівчина повернулась на Полтавщину, закінчила педагогічний інститут. Разом з чоловіком – фронтовиком-авіатором Миколою Івановичем Михайленком – виростили двох доньок. Інтерна Федорівна працювала директором школи №21 у Полтаві.

Валерія ЛЮТА,
учениця 9-А класу Полтавської гімназії № 21.