Чим дужче теплішає клімат у наших широтах, тим більше садівників-аматорів намагаються виплекати на присадибних ділянках виноградники. Але саджанці достойних уваги, тобто стійких до хвороб і урожайних, сортів винограду дуже дорогі! Та й, на жаль, не завжди посадковий матеріал, придбаний на базарі чи на садівничих виставках, виправдовує сподівання. Тож вихід один – вирощувати виноградник із посаджених своїми руками саджанців. Справа ця, щоправда, потребує специфічних знань і досвіду. Але Юрій Миколайович Кудря, із яким читачі додатка “Сійся, родися!..” вже знайомі, запевняє: виростити на Полтавщині продуктивний виноградник цілком можливо! Тож йому – слово.
– Перші турботи про майбутній виноградник починаються восени, коли настає час заготовляти лозу для розмноження. Нарізати треба лише однорічні здерев’янілі пагони довжиною близько метра. Вони мають бути сильними і здоровими – без найменших ознак інфекцій. Час заготівлі лози – листопад і грудень, якщо не буде сльоти й морозів. Найкраще зберігати посадковий матеріал винограду (не забудьмо його промаркувати, вказавши сорт і час зрізання) у сухому погребі при температурі 3–8 градусів тепла, загорнувши в поліетилен.
Із лози, що чекає свого часу в підвалі, чубуки слід нарізати десь на початку лютого. Вони мають бути завдовжки приблизно 20 см із 2–3 короткими або 1–2 довгими міжвузлями. Нарізаючи чубуки, нижній зріз робимо одразу під нижнього брунькою, а верхній – на 2 см вище першого вузла із брунькою.
Тепер чубуки потрібно проростити, “розбудивши” сплячі бруньки. Підготуємо відповідні ємності. Це може бути достатньо глибокий пластиковий контейнер або коробка з цупкого картону, яку на 2–3 см слід заповнити вологою (але не мокрою!) тирсою. Щоб захистити посадковий матеріал від інфекцій, субстрат для укорінення необхідно знезаразити. Я використовую для цього біологічно активні й цілком безпечні для навколишнього середовища ЕМ-препарати – так звані “Емочки”.
Розмістивши чубуки в приготовленій спільній ємності щільненько під нахилом близько 30 градусів, засипаємо їх тирсою так, щоб на поверхні лишилася лише верхня брунька. Встромивши по кутках ящика із чубуками палички і термометр, натягуємо зверху прозорий поліетилен – у нас має вийти міні-парник. Довжина каркасних паличок повинна бути більшою, ніж чубуків, на 5–6 см, щоб вони не торкалися плівки, а тим більше – верхні бруньки.
Розміщуємо контейнер із виноградними живцями на підвіконня, що над батареєю, й чекаємо розпускання бруньок. Це має статися десь через 10 днів при температурі під плівкою в межах 25–26 °С. Її зниження чи підвищення бодай на кілька градусів є згубним, тож за цим слід ретельно стежити.
Показник того, що все йде як слід, – розпускання верхніх бруньок на чубуках. Не чекаючи, доки із них почнуть розвиватися листки, у стадії “зелений конус” плівкове накриття слід зняти. Але не варто поспішати виймати живці з тирси – треба дочекатися припинення росту бруньок. Це означатиме, що чубуки почали направляти свої життєдайні сили на формування спочатку калюсу, а потім – корінців. При їх появі (щоб перевірити це, достатньо вийняти з тирси один із живців) уже можна розсаджувати посадковий матеріал в окремі ємності для дорощування. Для цього згодяться одно- й дволітрові пластикові пляшки. Обрізаємо нижню їх частину так, щоб отримати стаканчики висотою приблизно 25 см, робимо в дні по кілька отворів, заповнюємо ємності поживною грунтосумішшю із листової землі, перегною й піску, з’єднаних у рівних пропорціях. Далі все просто: насипаємо в стаканчики трохи готової суміші, поміщаємо в кожен по одному чубуку з корінцями або калюсом на нижньому кінці, а потім заповнюємо їх грунтом так, щоб пророслі бруньки не діставали до землі 1–2 см. Після садіння чубуки треба обов’язково добре полити відстояною водою кімнатної температури. Нарешті поміщаємо стаканчики із виноградними живцями на сонячні вікна і тримаємо там до кінця травня, тобто до часу, коли остаточно мине загроза заморозків.
Ями для саджанців у відкритому грунті на потрібно робити надто великими – достатньо розміру 40х40см. А от глибина має бути не меншою
60 см, щоб молоді рослини розвинули сильну кореневу систему, здатну потім діставати воду з глибинних шарів. До того ж заглиблене розміщення саджанців у майбутньому захищатиме їх від сильних морозів.
Землю на дні кожної ями потрібно перемішати із компостом (достатньо 1 відра), насипати 10-сантиметровий шар землі й тоді вже – чубук. Щоб витягнути його з пляшки, необхідно в пластику зробити кілька надрізів і зняти її, як панчоху. Грунтову грудку з молоденьких корінців знімати не треба – садити слід разом із нею. Повернувши в яму всю вийняту з неї землю, молоду рослину рясно поливаємо 2 відрами теплої й відстояної води, грунт утрамбовуємо.
Я завжди раджу ягідні й виноградні насадження замульчовувати. По-перше, це дозволить надовго зберегти в земляній товщі цінну вологу, а по-друге, шар мульчі не дає проростати бур’янам. До того ж, поступово перепріваючи, він перетворюватиметься на цінне органічне добриво, що підживлюватиме грунт, даючи молодим рослинам додаткові сили для росту й розвитку.

Юрій КУДРЯ,
виноградар.
с. Демидівка
Кременчуцького району.