Чергова поїздка кобеляцьких волонтерів на схід України відбулась після того, як земляки провели в останню путь полеглого захисника України Антона Дзерина. Познайомившись із його побратимами за таких сумних обставин, волонтери пообіцяли при нагоді відвідати їх на бойових позиціях.

– Наші маршрути щоразу різні. Намагаємось їздити до всіх, бо знаємо, як військові чекають. І допомога всім потрібна, а ще більше – відчуття того, що про них пам’ятають, дбають, – розповіла Тетяна Вільхова. Вона разом із Тамарою Бахтіяровою та Іваном Харченком, який був і за водія, відвідала захисників.
До місця, де загинув Антон Дзерин, доїхати не вдалося (ситуація на той час була неспокійна). Наші волонтери на зустріч із побратимами Антона затримались через погані  дороги. Вони повідомили, що ситуацію на сході моніторять представники місій ОБСЄ, ООН, Червоного Хреста – зустріли багато автомобілів із спецпозначеннями. Зустріч із військовими батальйону «Айдар» була короткою: служба не дозволяла.
– Передали гостинці від мами Антона Дзерина, додали смаколиків від волонтерської команди, – продовжила розповідь Тетяна Вільхова. – Цікаво, що серед тих, хто виїхав на зустріч з нами, був військовий на ім’я Славко. Він родом з Полтавщини і дуже хотів побачитись із земляками.
Далі маршрут проліг до Дмитра Бородая. Безпосередньо в день підготовки до поїздки Діма зізнався, що йому потрібна форма. Оскільки часу було обмаль, волонтери пообіцяли, що вишлють її поштою. Але так сталось, що підприємець з Решетилівки, з яким кобелячани давно співпрацюють, оперативно передав форму.
– Приємно, коли вдається виконати прохання, з якими звертаються наші хлопці. Відрадно, що й демобілізовані (Сергій Блоха, Володимир Чуйко) передали свою амуніцію тим, хто продовжує захищати Україну. Цього разу відвезли розвантажувальний жилет, аптечку, наколінники, підлокітники. На прохання військових передали їм плівку, робочі рукавиці. І, звісно ж, продукти харчування, які приготували з любов’ю, щоб хлопці посмакували домашніми харчами.
На блокпосту біля Маріуполя волонтерам вперше довелось пройти ретельну перевірку. Пояснення, що везуть продукти харчування, представники Нацгвардії і поліції, які несли чергування, вислухали, але твердо відповіли: “Наша несумлінність може дорого коштувати, ситуація вимагає бути пильними”.
– Буквально через кілька хвилин після огляду нашого вантажу зателефонував Сергій Мирошнеченко, який випадково дізнався, що ми поїхали в зону АТО: «От якби я знав, сину б гостинців передав», – розгублено розпочав розмову… До речі, Сергій служив у четвертій хвилі мобілізації, зараз служить за контрактом його син Едуард, – каже Тетяна Вільхова. – Я взяла номер телефону й не зізналась, що ми поряд з бригадою, де служить наш земляк, і за кілька хвилин відбудеться наша зустріч.
Волонтери взяли за правило брати один набір про запас. Цього разу він дістався Едуарду Мирошнеченку, що стало для нього несподівано й від того ще більш приємно.
Із Ростиславом Покотилом волонтери познайомились давно, проблеми його добре знають і намагаються допомогти у їх вирішенні. Цього разу відвезли рулон плівки, 200 мішків, цвяхи, сокири, відра, продукти харчування. Ростислав повідомив, що наступного дня збирається додому в короткотермінову відпустку. Та, зважаючи на приїзд волонтерів, командування дозволило поїхати на кілька годин раніше. Кобелячани дізналися, що юнака нагороджено медаллю “За взірцевість у військовій службі”, щиро його привітали.
З Ростиком заїхали ще до одного земляка – Івана Бутка, пригостили домашніми смаколиками. З господарських товарів залишили цвяхи, пральний порошок.
Пригощали й на блокпостах: багато приготували пиріжків, здоби, інших смаколиків.
Віктор Шураєв виїхав на зустріч з волонтерами, які привезли плівку, 300 мішків, продукти харчування, а ще – передачі від рідних і друзів. Красногорівка, де відбулась зустріч, справляє сумне враження: розбиті будівлі, вікна в будинках закриті плівкою або ДВП. Аналогічну картину бачили в більшості населених пунктів…
Далі в планах була зустріч з Віталієм Скочком. Але всі спроби зв’язатись по телефону виявилися  безрезультатними. Тому вирішили залишити гостинці на блокпосту, а коли Віталій вийде на зв’язок – повідомити про це. Так і зробили, а заодно пригостили військових, які несли чергування.
У Новогродівці зустрілись з Сергієм Жовтяком, віддали йому і продукти, приготовлені командою волонтерів, і передачу від рідних.
Практично всі бійці розповідали, що волонтери майже не їздять: чи то знесилились, чи то зневірились…
– Але ж військові не зневірились, вони впевнені в тому, що Україна переможе. І їм потрібна підтримка, відчуття того, що їх пам’ятають, про них дбають.
На жаль, не випало зустрітись з районним військовим комісаром Сергієм Каплатим, але гостинці йому залишили.
– Велика подяка всім, хто допомагає нам зібрати гуманітарку для військових, – зазначила Тетяна Вільхова. – І не лише від волонтерів, а й від земляків і всіх солдатів, з якими ми зустрічались у зоні АТО. Насамперед, колективу Бутенківської ЗОШ, який купив й передав рулон плівки й 500 мішків, громадам Бутенківської та Вільховатської сільських рад, колективам школи­інтернату (продукти харчування, миючі засоби, лопати), Кобеляцької ЗОШ № 3 (приготували вареники, товченики). Як завжди, страви, а вони були в асортименті – холодець, налисники, голубці, капуста, вінегрет, сало, вергуни, – готувала команда волонтерів за участю небайдужих кобелячан – Тетяни Масич, Валентини Бабенко, Тетяни Лещенко, Жанни Кушніренко, Юлії Матюх (Сєрік), Володимира Яловеги, Алли Халяви. Ковбасу передав підприємець з Новомосковська, мінеральну воду – Юрій Срібний, солодощі – Наталя Бабенко, мама загиблого учасника АТО. Пальним забезпечив районний благодійний фонд «Захисти Вітчизну». А журналісти кобеляцької газети «Колос» передали землякам кілька номерів «районки», щоб знали, чим живе рідний край.
…Волонтери ще перебували на сході, коли хлопці, яких вони відвідали першими, почали телефонувати й дякувати.
–  Заради тих хвилин радості, які ми подарували захисникам, заради їхніх посмішок варто долати труднощі, збиратись і знову рушати в дорогу, – говорить Тетяна Вільхова. – Тому в черговий раз звертаюсь до земляків: не будьте байдужими. Подаруйте хоч маленьку радість військовим. Ми вам у цьому допоможемо, телефонуйте: 095 890 97 02.
Р.S. Волонтерам на Донбасі зустрівся пам’ятник сталевару, одягнений… у вишиванку. Вони зізналися – на душі стало тепло й лагідно.

Наталя ПУЗИНА.