На свято Благовіщення Полтавський турбомеханічний завод відкрив свої прохідні для людей, які шукають роботу та бажають працевлаштуватися. День відкритих дверей – так називався спільний захід відділу кадрів, профспілки підприємства і Полтавського міського центру зайнятості. Для ознайомлення із заводом, перспективами, вакансіями, умовами роботи прибуло чимало охочих.
Є робота, заробіток і соцзахист
Директор ПАТ “ПТМЗ” Костянтин Одаренко зустрів гостей у конференц-залі заводоуправління.
– Багато чуток шириться містом про наш завод, начебто він ледь не на межі закриття, його зносять, будують на місці заводу житловий комплекс… Щоб їх розвіяти, ми запрошуємо людей, які потребують роботи, для ознайомлення з нашим підприємством, розповідаємо, що завод живе, нарощує потужності, – наголосив керівник ПТМЗ. – Зупинятися не збираємось, у нас зараз завантаження на триста відсотків. Потребуємо робочих рук, шукаємо людей, які готові працювати і заробляти. Для цього надаємо всі можливості. Потребуємо токарів, розточувальників, фрезерувальників, операторів верстатів із ЧПУ. Крім робітничих професій, вакантні посади менеджера з продажів, технологів, інженерів. Середня зарплата по заводу – 6,5 тисячі гривень на місяць, плануємо довести до 10 тисяч. Заробітна плата коливається від гарантованого мінімуму 3200 гривень до 19 тисяч, усе залежить від людини, її бажання працювати. Оплата праці робітника – відрядно-преміальна, 30 гривень за годину. Існує ряд положень, що стимулюють виробіток, використовується коефіцієнт підвищення тарифної ставки. Готові співпрацювати з людьми, які хочуть підробити на роботі, що не потребує високої кваліфікації, зате вимагає ретельності й старанності.
На заводі працюють 900 співробітників, із них 335 – робітники. Нам потрібно набрати загалом сто людей.
– Центр зайнятості організовує й тимчасові роботи, влаштовуючись на які, люди, що мають статус безробітних, не знімаються з обліку в службі зайнятості й не втрачають своїх виплат, – зазначила начальник відділу Полтавського міського центру зайнятості Надія Бєльга. – Ви працевлаштовуєтеся, вчитеся, опановуєте спеціальність, працюєте, і все це терміном до півроку. Нічого не втрачаєте, зате маєте шанси отримати затребувану на ринку праці спеціальність, певний досвід і перейти на постійну роботу. Це можливо і на цьому підприємстві.
– Нашому підприємству незабаром виповниться 130 років, навіть у найтяжчі періоди завод не зупинявся. Під час війни працював в евакуації, у складні 1990-ті не простоював жодного дня. Працівникам забезпечуються всі соціальні пільги і виплати, – додав голова профспілкової організації підприємства Дмитро Гарбар. – Повний соцпакет: 8-годинний робочий день, відпустки, виплата лікарняних, за потребою – матеріальна допомога на лікування, на поховання родичів. Зарплата виплачується вчасно, без затримок. Є свій гуртожиток на вулиці Рєпіна, недалеко від заводу. Працівники ливарного виробництва харчуються безкоштовно. У двох робітничих їдальнях і буфеті ціни невисокі, дотуються заводом. Приміром, комплексний обід коштує 12 гривень. Якщо у людини немає грошей перед зарплатою або не хочеться витрачати готівку, можна пообідати, назвавши в їдальні свій табельний номер, – бухгалтерія вирахує вартість харчування із зарплати. Перших, других, третіх страв щоразу готують кілька видів. Усім працівникам, яким це належить за умовами праці, видається безкоштовне молоко. Є побутові кімнати, душові, працівники забезпечуються спецодягом за рахунок підприємства. Своїх дітей заводчани відправляють на літній відпочинок в оздоровчий табір “Сонячний” у Михайлівці Диканського району за 20 відсотків вартості путівки.
Костянтин Одаренко відповів на запитання, що стосувалися, зокрема, вакансій для жінок, оплати праці за певними кваліфікаційними розрядами, гарантій для громадян передпенсійного віку, прийому на роботу людей, які не володіють потрібними спеціальностями.
Директор підприємства наголосив, що на турбомеханічному заводі налагоджене виробниче навчання як студентів і учнів закладів профтехосвіти, так і людей старшого віку, які бажають безкоштовно опанувати спеціальність безпосередньо на робочому місці. До кожного нового працівника прикріплюється досвідчений наставник, новачок отримує гарантовану зарплату як учень, а після здавання екзамену за спеціальністю починає працювати самостійно. Є власні учбові класи, провідні спеціалісти читають теоретичний курс. Опанувавши одну спеціальність, за бажанням людина може оволодіти суміжною професією і мати можливість заробляти більше.
Славні традиції підприємства
Гості побували в народному музеї історії ПТМЗ. Екскурсію для них провів заступник головного інженера заводу Андрій Масляк.
Завод розпочав роботу в 1889 році, починався з маленьких механічних майстерень, які відкрила купчиха Полякова поблизу залізниці. У тісному приміщенні стояли два ковальських горни, кілька металорізальних і слюсарних верстатів, двигун потужністю 5 кінських сил. Працювало тоді лише десять робітників і стільки ж помічників. У майстернях виконували дрібні ремонти сільськогосподарського інвентарю, млинів, возів, виготовляли реманент, різноманітні деталі. Коли завод у власниці реквізували, на його базі створили державні майстерні для безробітних, там ремонтували майно для армії. Згодом була організована артіль “Механік”, свого часу об’єднана з артіллю “Метал”, де ремонтували сільськогосподарські машини та інвентар, виготовляли ліжка, механізми для трикотажної промисловості. До речі, першу вітчизняну в’язальну машину-напівавтомат “Полтавка” зробили на цьому заводі. Згодом завод освоїв виробництво поліграфічних машин.
Під час війни з гітлерівцями завод “Метал” був евакуйований у Саратов, а в Полтаві на його території розташувалася автобронетанкова ремонтна база. У період німецької окупації і під час бойових дій завод зазнав значних руйнувань: із 39 об’єктів вціліли тільки два. Імена заводчан, які полягли на фронтах, викарбувані на пам’ятнику на території заводу. Сюди щороку на Свято Перемоги і в день визволення Полтави покладають квіти.
Нині підприємство відоме виробництвом енергетичного обладнання, роторів, компресорів тощо. Зразки продукції, у тому числі товарів народного споживання, різноманітні відзнаки трудового колективу, фотографії, документи, книги, присвячені різним віхам історії заводу, подарунки від партнерів (а завод у різні часи підтримував зв’язки з понад 40 країнами) дбайливо зберігаються в музеї. Загалом тут понад 3,5 тисячі експонатів. Музей ПТМЗ включений у реєстр музеїв Полтави і періодично підтверджує звання народного.
Цехи, дільниці, верстати…

Анна Кьюн – виконуюча обов’язки начальника ковальсько-пресового виробництва.

Цікавинки гарячого в прямому значенні ковальського цеху показала гостям Анна Кьюн – виконуюча обов’язки начальника ковальсько-пресового виробництва. Тендітна жінка впевнено керує складним процесом, із яким впорається не кожний чоловік. Ковальському виробництву ПТМЗ – близько 90 років. Першим ковалем був Іван Баленко, чиї нащадки продовжували трудову династію на заводі. Нині всі процеси механізовані.
– Професія коваля завжди славилася в Україні, – розповіла Анна Кьюн. – Наш цех належить до допоміжних, заготівельних виробництв, він забезпечує деталями компресоробудування й енергозапчастини. У цеху трудяться 18 людей. Зараз ви бачите роботу трьох ковалів – Валентина Хоменка, Михайла Антонюка і Дмитра Абрамова, які працюють із двотонним ковальським молотом. Кожний має і суміжну професію, можуть працювати з різними типами молотів, різати труби різного діаметра.
У цеху декілька зон і дільниць – газорізання, зварювання, заготовки, гарячого і холодного штампування, кування, газова піч тощо. Все обладнання має маркування. Треба оновлювати колектив, люди нам потрібні, приймемо, покажемо, навчимо і перенавчимо, зарплата висока, є пільги. У нас в цеху одні з кращих на заводі побутові приміщення, за це керівництво нагородило нас цінним призом – мікрохвильовою піччю, обласна влада відзначала наш цех з нагоди Всесвітнього дня охорони праці за підвищення рівня промислової безпеки та охорони праці.
Начальник компресорного цеху Андрій Бандурка демонструє гостям процес виготовлення компресорів і готову продукцію, яка використовується в дорожньому будівництві, на бурових у нафтогазовому комплексі, на залізниці, в тролейбусах.
– Цех має дві дільниці: виробництво компресорів і запчастин. Тут виготовляються, збираються та випробовуються компресори різних типів. Планується розширення виробництва, в цех потрібні токарі, фрезерувальники, шліфувальники. Нових людей із задоволенням приймемо в колектив, навчимо і підкажемо.
Із найбільшим на заводі цехом енергозапчастин знайомить технічний директор цього напрямку Андрій Дейнека. Він показує різні дільниці: термічну, обробки турболопаток, слюсарно-збиральну, відділ технічного контролю тощо.
– Ми постачаємо деталі для електростанцій по всій Україні. Ремонтуємо й обслуговуємо турбіни, завдяки яким подаються тепло і гаряча вода в будинки багатьох міст, – розповідає Андрій Дейнека. – Маємо замовлення для України, країн СНД, Середньої Азії, далекого зарубіжжя. Електростанції всюди потребують ремонту, тому робота у нас є. На місці не стоїмо, розвиваємось, вводимо в дію нові дільниці. Цехи світлі, просторі, з утепленою підлогою, умови праці хороші. Затримок по заробітній платі немає, на початку квітня отримали гроші за березень. Напрацьоване у нас виробниче навчання. Головне – бажання працювати. Якщо людина опанувала і добре виконує один вид роботи, може спробувати себе в іншому, тобто є можливість професійного росту. Для нових працівників, щойно прийнятих на роботу, у нас проводиться адаптація персоналу: в перші місяці роботи завод додає до оплати праці нового працівника відповідно 75, 50 і 25 відсотків, оскільки розуміємо, що новачок не може одразу конкурувати з досвідченими робітниками. І розраховуємо, що за три місяці людина стане справжнім спеціалістом.
Думки і враження
Учасники Дня відкритих дверей обмінялися думками і враженнями щодо побаченого на підприємстві, ставили запитання, цікавилися особливостями та умовами роботи в тому чи іншому підрозділі, соціальним захистом працівників, вакансіями. Серед гостей були і скептики, й оптимісти. Один із відвідувачів колись починав трудову біографію на ПТМЗ, інший вміє працювати на токарному верстаті, жінкам цікава робота не в цеху, а у відділі збуту і відділі кадрів. Молодий чоловік зацікавився працевлаштуванням – має освіту технолога-машинобудівника. Усі присутні переконалися, що Полтавський турбомеханічний завод живе, працює і потребує працівників, для яких двері знаного в місті та країні підприємства справді відкриті. Усі гості отримали консультації та візитки з контактними телефонами.
– Подібні заходи надалі будемо проводити періодично, це корисно і для людей, які шукають роботу, і для служби зайнятості, і для нашого підприємства, яке потребує грамотних, перспективних працівників, – підсумовує начальник відділу кадрів ПТМЗ Валерій Волошко. – Людина може відвідати підприємство, порівняти умови з іншими полтавськими підприємствами, зробити для себе висновки і правильний вибір. Прийшовши до нас на роботу, можна підвищити свою кваліфікацію, перенавчитися, адаптуватися до нашого підприємства й почати заробляти гроші для себе і своєї родини.
– Користь від такого формату роботи, як День відкритих дверей, безперечно, є, – переконана представник міського центру зайнятості Надія Бєльга. – Ми безпосередньо наближаємо людей, які хочуть працевлаштуватися, до робочого місця. Вдячні керівництву турбомеханічного заводу, його підрозділів за те, що так організовано провели для безробітних зустріч на заводі, гарно зустріли людей, показали, розповіли, поспілкувалися. Не на кожному підприємстві нас приймають директор заводу та начальники цехів і виробництв. Люди отримали корисну інформацію щодо того, які вакансії є на заводі, які умови професійного навчання, роботи, перспективи, зарплати. Наступного разу ми сформуємо більш професійно мотивовану за даними професіями групу і приведемо на цей завод. Якщо з двох десятків двоє людей залишаться працювати, безробітний знайде робоче місце, а роботодавець – працівника, якщо інформація піде далі – це вже успіх. Завод розташований у місті, не треба далеко їздити. Поруч – зупинки громадського транспорту, ринок, торговий центр… Це теж важливо для людей. Тож продовжимо спільну із заводом роботу.
– Я шукаю роботу, зараз перебуваю на обліку як безробітний, відслужив за мобілізацією в зоні АТО, повернувся і потребую роботи, – розповів Костянтин Назаренко. – До армії працював у цьому ж районі, на одному із заводів, який зараз не діє. Цікавить робота охоронця, на ПТМЗ теж є своя охорона, поки що підлікуюся і подумаю. Сподобалася екскурсія по заводу, в музеї. Спасибі, що все організували. Такі заходи, на мою думку, потрібні.
Тож Полтавський турбомеханічний завод запрошує на роботу.
Телефони відділу кадрів: (0532) 51-14-84, 51-14-30.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”