Лише якихось двадцяти хвилин було достатньо, щоб обійти виставкову залу Полтавського ОЦЕВУМу спочатку вздовж стін із картинами, потім – побіля столиків з експонатами і… загубитися, вислизнути з реальності у світ візерунків та барв. На витинанках – тендітні білосніжні янголи й храми з пишними куполами. У сюжетах розпису по дереву – фантастичніші за жар-птиць півники; лимонно-жовті, схожі між собою, наче близька рідня, сови і груші; сполохане лоша – бо несподівано у травах заблукало…
Утім головні “героїні” виставкового дійства – красуні-писанки. Їх було тут не менше сотні: соковито-барвистих і мереживно-ніжних, розміром на півдолоні й росточком, як немовля, зібраних у разки і поєднаних у композиції.  
Усі ці дива прибули до Полтави з Карлівки. А створили їх у зразковому художньому колективі творчої майстерні народного декоративно-ужиткового мистецтва “Барвінок”, що діє у Карлівському районному Будинку дитячої та юнацької творчості. Наставниця юних обдарувань – Світлана        Колодяжна.   
У природи вікна навстіж
– Люблю зображувати все, що бачу навколо. На моїх картинах – курчатка на зеленій травичці; котик, який тримає баночку солоних огірків, а ми обоє (!) любимо ними ласувати; бабуся-полільниця на городі; дідусь-пастух з чередою. У природи, у світу вікна відчинені навстіж, треба тільки спостерігати за всім з любов’ю, – розповідала на відкритті виставки Світлана Колодяжна. – Я вдячна і своїм рідним, і вчителям за те, що з дитинства почуваюся українкою, людиною, закоріненою у наші мистецькі традиції. Цьому навчаю і своїх вихованців. Хочу, щоб вони не забували, що людина створена Богом для добра і краси.
За освітою Світлана Колодяжна – учитель початкових класів та образотворчого мистецтва. Керівником гуртків дитячої та юнацької творчості почала працювати в рідній Карлівці 15 років тому. Окрім декоративного розпису, фантазує у техніках “витинанка”, “писанка”, “малюнок”, “плетіння з соломки”. Захоплюється також живописом та графікою. Роботи Світлани Колодяжної дивували відвідувачів як районних, обласних, так і всеукраїнських культурно-мистецьких дійств. Вона – постійна учасниця обласного свята “Воскресни, писанко!”, яке традиційно відбувається у Карлівці, та виставки-конкурсу творів жінок-художниць “Осяяні красою і талантом” на приз імені Марії Башкирцевої. На творчому рахунку майстрині – персональні виставки в Полтаві та Карлівці.
Утім, як воно й має бути для справжнього педагога, головна гордість Світлани Колодяжної – творчі перемоги її учнів-“барвінчат”. Сьогодні під її “крилом” – сімдесят п’ять хлопчиків та дівчаток. Чимало з вихованців Світлани Григорівни вже стали дорослими й обрали навчання у вишах за творчими спеціальностями.
 Зірка і безконечник – як чоловік і жінка…
На урочистому відкритті виставки лунали слова про творчий стиль Світлани Колодяжної, в основі якого – традиції полтавського декоративного розпису. Відзначалося, що кожна її робота має свій колорит, внутрішній ритм, загальну композиційну гармонію. Тим часом колеги й друзі розповідали ще й про те, що Світлана Григорівна належить до рідкісних людей, у яких не буває недругів, які вміють усіх любити.
Особливе захоплення майстрині – писанка. По-справжньому вона її відкрила для себе у студентські роки, в Полтавському національному педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка. Орнаментиці української писанки була присвячена її дипломна робота. Саме на студентську юність припало й творче спілкування Світлани Колодяжної з відомим майстром, відроджувачем писанкарських традицій Ігорем Олександровичем Ніколаєвським, який жив і працював у Карлівці.
–  Багато часу ми з гуртківцями присвячуємо саме створенню писанок. За стилем розпису це найчастіше полтавські писанки, – поділилася Світлана Григорівна. – Вони вирізняються яскравістю кольорів – жовтий, зелений, червоний – та крупними візерунками. Я найбільше люблю зображувати безконечник (звивиста лінія без кінця. – Авт.) і зірки. Поєдную ці символи. Зірка – це сонце, без якого неможливе життя на землі. До речі, зірка вважається чоловічим символом, а безконечник, відповідно, – жіночим. Він асоціюється із водою і означає безкінечність життя, безкінечність повторень. Тобто все, що ви хочете, щоб безкінечно у вас було, те й буде. Наші пращури вірили також, що цей знак оберігає власника писанки від будь-якого зла. Потрапить, мовляв, зло у безконечник і петлятиме там вічно, а людину не вразить. Загалом у народному мистецтві все об’єднане прагненням добра.
Писанкове повідомлення і гуска-“пенсіонерка”
Світлані Колодяжній завжди цікаво спостерігати за малечею, яка береться писанкувати вперше. Ніколи вона не бачила, щоб дитина робила це байдуже. Навіть очі у хлопчиків та дівчаток відразу стають сонячними. Зазвичай юні художники допитуються, чи можна намалювати що завгодно. Звісно, наставниця відповідає, що можна, але пояснює, що писанкою яйце стає тільки завдяки нанесенню на нього традиційних символів, що їх українці зображують уже багато віків, передаючи від покоління до покоління. Одного разу, розповідаючи дітворі про писанку як носія певного побажання, Світлана Колодяжна порівняла її з листівкою, у якій зичать людині всіляких щедрот. Коли ж обмовилася, що тепер замість листівок “ходять есемески”, якась кмітлива дівчинка вмить адаптувала вікові традиції до сучасних технологій і здивовано вигукнула: “Це ж писанкове повідомлення!”
Інше цікаве спостереження Світлани Григорівни має справді сакральний сенс. Писанки, які пишуться, як воно й має бути за традиціями, тільки в хорошому настрої і з читанням молитви “Отче наш”, набувають такої міцності, що майже не розбиваються. Скільки разів уже завмирало серце майстрині, коли непосидюча дітвора зачепить одну писанку, а полетять долі всі! Однак і після такого польоту вони майже завжди залишаються цілими.
– Коли пишу писанку, усе навколо стає світлішим. І самій від того хочеться сяяти. Мабуть, не випадково звати мене Світланою. А прізвище Колодяжна вміщає “коло”, це ніби сонце. Дякую Богові, що дав талант. Крім звичайної воскової техніки, в якій створюються барвисті писанки, виготовляю і так звані “білі писанки”. Вони виходять такі ж витончені, як і вишивка “білим по білому”. Для процесу витравлювання для роботи потрібен оцет. Яйця мають бути з товстою шкаралупою. Я брала гусячі. У мене ж, уявляєте, є гуска, якій уже вісімнадцятий рік пішов – “пенсіонерка”! Четвертий рік, мабуть, не несеться, але живе в мене досі. Така лагідна та розумна…
От вам і маленьке диво! А велике – випещене руками майстрині: вишукані, немов мереживом обвиті “білі писанки”, які виглядають на сонячному тлі барвистих посестер найтендітнішими хмаринками.
Окрім великої гуртківської родини, має кому передавати секрети майстерності Світлана Григорівна і вдома. Десятирічного сина Богдана цікавить все, змалечку крутиться між маминими майстер-класами, виставками, фестивалями… Нині малий помічник у захваті від вирізання витинанок.
Великодній майстер-клас
Щоб виготовити традиційну писанку у восковій техніці, знадобиться писачок. Тим, у кого його ще немає, Світлана Колодяжна радить купувати інструмент, в якому лієчка виготовлена з міді та латуні. Такий писачок добре тримає тепло. Пам’ятайте також, що від розміру отвору в лійці буде залежати товщина ліній візерунка.
Яйця краще вибирати білі чи світло-коричневого кольору. За допомогою круглого надфіля потрібно проробити два отвори у яйці – вгорі й унизу – та обережно видути його вміст. Саме круглий надфіль знадобиться для того, щоб отвори вийшли акуратні і яйце не розтріскалося.
В ідеалі видуті яйця мають просихати на повітрі при кімнатній температурі протягом тижня. Але якщо часу немає, можна “запаяти” отвори на яйці гарячим воском за допомогою писачка. Це унеможливить витікання залишків рідини під час розпису яйця.
Тепер час обрати бажаний орнамент і нанести його на шкаралупу простим олівцем. Щодо роботи з писачком, то варто знати, що рука, якою ви його тримаєте, має перебувати у статичному положенні, рухатися ж повинна інша рука, власне крутити потрібно саме яйце. Тільки тоді лінії виходитимуть рівні й красиві.
Спочатку необхідно заповнити воском ті ділянки орнаменту, які мають бути на готовій писанці білими. Після цього занурити яйце у заздалегідь приготовану з харчових барвників, води та оцту “фарбу” (барвник заливають гарячою водою, а після остигання додають трішки оцту). Першою використовують найсвітлішу з обраних для писанкування “фарб”, наприклад, жовту. Через 10–15 секунд яйце з неї можна витягти й промокнути (не витирати!) серветкою.
Потім знову потрібно працювати писачком, заповнюючи воском ті ділянки орнаменту, які мають залишитися жовтими. Надалі яйце занурюють у зелену чи червону “фарбу”. Останнім має використовуватися барвник найтемнішого кольору.
Щоб писанка засяяла, її витирають від воску. Робити це потрібно над полум’ям свічки. Але яйце намагайтеся тримати збоку від полум’я. Писанку необхідно рухати й швиденько протирати серветкою, аж поки не зніметься весь віск. Разом із ним зітреться і контур олівця.
Після цього писанка готова. Нехай радує вас і наділяє добром.

Вікторія КОРНЄВА.