У   Полтаві в колишньому Поштамтському провулку (згодом – вулиця Володарського, нині – Дмітрієва) зберігся будинок з меморіальною дошкою, де жив вчений-природознавець зі світовим ім’ям, засновник геохімії, біогеохімії, радіобіології, вчення про ноосферу, академік, перший президент Академії наук України, засновник національної бібліотеки, що нині носить його ім’я, Володимир Вернадський.
Учений був одружений на дочці Єгора Павловича Старицького – нащадка козацько-старшинського роду, юриста, голови департаменту законів Сенату, який працював у Петербурзі, Москві, Закавказзі, а вийшовши у відставку, оселився у Полтаві. Його син Георгій Єгорович Старицький, який народився у Полтаві в 1867 році, був останнім губернатором Полтавської губернії.
В будинку батька і брата дружини проживав Володимир Іванович Вернадський з дружиною Наталією і дітьми.
Народився Володимир 1863 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї вченого-економіста, киянина Івана Васильовича Вернадського.
За сімейними переказами, ще за часів Богдана Хмельницького литовський шляхтич Верна перейшов на бік українських козаків і разом із ними боровся проти польської шляхти. Один із нащадків, фельдшер Василь Вернацький, брав участь у поході Олександра Суворова до Італії 1799 року, потрапив у полон до французів. За те, що лікар Вернацький рятував і російських, і французьких поранених, Наполеон І нагородив його орденом Почесного легіону. Василь Вернацький одружився з Катериною Яківною Короленко, до роду якої належав письменник Володимир Короленко. Яків доводився йому прадідом. Подружжя мешкало у Києві, де в 1821 році народився син Іван. Батько здобув чин колезького радника, що давало йому право на дворянство. Скориставшись цим, він змінив прізвище на Вернадський.
Іван Вернадський закінчив Київський університет, викладав у Києві, Кам’янці-Подільському, стажувався в Європі. З дружиною, публіцисткою Марією Шигаєвою, мав сина Миколу. Через два роки після її смерті від туберкульозу 41-річний Іван одружився вдруге на двоюрідній сестрі покійної, 25-річній Ганні Константинович. Вона була уродженкою Києва, музикантом, добре співала. Походила із старовинного українського дворянського роду. Батько Ганни, Петро Христофорович, був військовим, брат Олександр – губернатором Бессарабії.
Подружжя Івана і Ганни оселилося в Харкові, де чоловік влаштувався директором банку. Там минули дитячі роки Володимира – майбутнього академіка. Сім’я часто навідувала родичів на Полтавщині й у Києві. Володимир закінчив Петербурзький університет. У 22 роки познайомився з Наталією Старицькою – вродливою і розумною дівчиною – на заняттях студентського науково-літературного гуртка. За рік, у 1886-му, молоді люди одружилися. Весілля змінило плани Володимира. Його обурювали самодержавство, соціальна несправедливість, наслідки кріпацтва, тому збирався надовго виїхати з країни. Вирішивши створити сім’ю, залишився. Наталія була на три роки старшою від нього, тому, коли запропонував одружитися, одразу не погоджувалася:
– Я не можу бути вашою дружиною, – почув він у відповідь. – Мені з вами добре, але, зрозумійте, я старша від вас, мій друже. А це означає, що коли ви будете в розквіті сил і таланту, я стану старою і буду каменем висіти на вашому житті, а ви з вашим характером і добротою нестимете свій хрест…
Юнак відкинув її доводи, а невдовзі познайомив із мамою, Ганною Петрівною. У молодого подружжя народився син Георгій, теж учений – історик, правознавець, професор Пермського, Таврійського, Празького, Єльського університетів, і дочка Ніна, яка стала лікарем. У рік, коли знайшовся первісток, молодого батька-дисертанта хотіли виключити з університету за “революційну діяльність”. Він не став подавати заяву про звільнення, вирішив порадитись із рідними. За допомогою відомого вченого Докучаєва, який заступився за учня, відставку випускнику замінили виїздом в експедиції, у тому числі за кордон.
Наукова діяльність Володимира Вернадського, яка мала значний вплив на розвиток наук про землю, почалася на Полтавщині. У 1880-х роках у складі експедиції Василя Докучаєва досліджував грунти, гірські породи і кургани Полтавського та Кременчуцького повітів, роботи виконувалися за кошти Полтавського губернського земства. Цінні експонати передав Полтавському музею. Працюючи в Петербурзі й за кордоном, щороку приїздив з родиною на Полтавщину, співпрацював із земством і музеєм. Звістка про жовтневу революцію 1917 року застала його у власному маєтку в Шишаках, на Бутовій горі, збудованому за проектом Василя Кричевського.
…В евакуації в Казахстані 1943-го померла дружина вченого Наталія. Він дуже поневірявся і пережив її на два роки. Пішов із життя в 1945 році у Москві.
“Виховувати – це означає не тільки вигодовувати і виняньчувати, а й дати напрямок серцю й розуму”, – писав В. Вернадський.

Підготувала Ганна ЯЛОВЕГІНА.