Саме стільки часу, вже понад 6 місяців, під постійним обстрілом противника, без відпусток і вихідних днів, з неповною виплатою грошового забезпечення перебувають у зоні АТО на передньому краї захисту Вітчизни 14 полтавських військовослужбовців військової частини (…), основне місце дислокації якої – у Полтавському районі. З проханням про допомогу у вирішенні нагальних проблем своїх синів до редакції “Зорі Полтавщини” звернулися матері солдатів.

– Наших синів, Олександра та Сергія, відправили для виконання бойових завдань у зоні АТО 26 вересня минулого року, а вже 11 жовтня вони були на передовій, про що ми дізналися з випуску телевізійних новин на телеканалі “СТБ”, – розповідають полтавки Олена Косик та Інна Кулішова. – Всього одночасно з військової частини (…) у зону АТО відрядили 19, а безпосередньо на шахту Бутівка – 14 військовослужбовців, у тому числі й наших синів, а також хлопців із Лохвицького, Чутівського, Полтавського та інших районів, з Полтави й інших міст області. Вони – контрактники. Контракти уклали хто в 2013-му, хто в 2014 роках і служили в повітряних військах. А на шахті Бутівка їх перевели в сухопутні війська (72-га бригада), в підпорядкування військової частини (…). Наші сини перебувають на фінансовому та речовому забезпеченні цієї частини, яка, окрім відряджень та самої доставки наших синів до місця служби, нічим іншим їх не забезпечила. Ні відповідним спорядженням, ні продовольчими атестатами.
– Вночі 28 вересня 2016 року мого сина, військовослужбовця-контрактника ЗСУ Анатолія Гергеля, викликали по тривозі, а вже у жовтні я дізналася, що він перебуває в зоні АТО, на шахті Бутівка, – долучається до розмови Світлана Кролевець із Лохвиці. – Жодного дня після цього Анатолій у відпустці не був. Контракт про службу в Збройних силах він підписав приблизно 2 роки тому.
За словами моїх співрозмовниць, у полтавських військовослужбовців немає ні вихідних, ні короткострокових відпусток. Не змогли вони й скористатися своїм правом на щорічну відпустку за 2016 рік. І це тоді, коли зона шахти Бутівка фактично перебуває під постійним обстрілом сепаратистів та знаходиться навіть не на першій, а на нульовій лінії вогню. Хоч хлопці ні на що не скаржаться, їм надзвичайно важко і фізично, і морально.
Якщо інших бійців 72-ї бригади (бригада в основному укомплектована військовослужбовцями з Білої Церкви) відпускають хоча б у 10-денну відпустку, то наші земляки, за словами їхніх матерів, там півроку без жодної передишки, жодного перепочинку. Ще один аспект: начебто не в повному обсязі проводиться їм і виплата належного грошового забезпечення.
– Частково виплати були проведені тільки після нашого колективного звернення (матерів військовослужбовців. – Авт.) до Полтавського зонального відділу військової служби правопорядку та на “гарячу” лінію Міністерства оборони, – додають Олена Косик та Інна Кулішова. – У відповіді служби правопорядку також зазначено, що командир, якого вже замінили, перевищував свої службові обов’язки. Командування здійснювало і моральний тиск на особовий склад, порушувалися вимоги статутів ЗСУ під час призначення та зміни добових нарядів, особовий склад безпідставно кілька діб залишали на казарменому положенні, не надавався у встановленому статутом порядку й відпочинок особовому складу контрактників тощо.
Варто зазначити, що батьки полтавських військовослужбовців зверталися до різних інстанцій, у тому числі й у військову прокуратуру та до судів, але у відповідь, за словами Олени Косик та Інни Кулішової, здебільшого отримували звичайні відписки. Як-от, скажімо, від командира військової частини (…). У відповідь на звернення матерів стосовно грошових виплат йдеться про те, що громадяни, згідно з відповідними статтями закону, мають право на звернення до різних інстанцій, є й тлумачення поняття “скарга”, також проаналізовано вимоги чинного законодавства. Насамкінець цитую дослівно: “…Разом з тим, до вищезазначеної скарги не долучені оформлені у встановленому порядку довіреності на представництво інтересів Ваших синів, які є повнолітніми та дієздатними, ця скарга підписана лише Вами, а тому військова частина (…) повертає Вам її для доопрацювання, у відповідності до вимог чинного законодавства України”.
Як бачимо, тут і про законодавство згадали. А чому ж не виконується закон про надання військовослужбовцям відпустки чи забезпечення належних фінансових виплат?
З проханням прокоментувати ситуацію, що склалася довкола полтавських військовослужбовців, ми звернулися до обласного військового комісаріату. Військовослужбовці на шахті Бутівка – з області. Й, мабуть, не без погодження з облвійськкоматом їх відрядили в зону АТО. Заступник військового комісара області з виховної роботи Едуард Бородай зазначив, що оскільки ці військовослужбовці відряджені в зону АТО у певну бригаду, то й рішення стосовно відпусток приймає командування саме тієї бригади, куди вони відряджені. Поспілкувалися ми й із командуванням військової частини (…), яка дислокується в Полтавському районі.
– Хлопці перебувають у зоні АТО, які в них можуть бути вихідні? Коли вони підписували контракт, їх усіх попереджали про можливість командирування в Сухопутні війська. Є такий наказ… Заробітна плата нашим військовослужбовцям нараховується своєчасно. Стосовно доплат – не знаю, оскільки зараз вони перебувають під командуванням іншої військової частини, – констатував заступник командира військової частини (…). – Звісно, батьки непокояться за своїх дітей, але що стосується нашої роботи, ми всі документи з питань нарахування зарплат передаємо у вищий штаб. Що реально їм там виплачують, я не знаю. Не знаю, на якій вони лінії служать, на першій чи на другій. Там же будуть різні кошти, в залежності від того, де вони знаходяться.
– А чи не є порушенням ненадання хоча б короткострокових відпусток військовослужбовцям, які постійно протягом 6 місяців перебувають на лінії вогню?
– Там є керівництво сил АТО, яке приймає рішення, кого воно може відпустити, кого ні. Дехто, як мінімум двоє бійців, уже були у відпустці. Відпустки надаються, але ж, певно, за якимось графіком, щоб не ослабити лінію оборони. Наскільки я поінформований, поки що надаються відпустки за 2016 рік. Є такі чутки, що вже незабаром наших вояків будуть замінювати іншими, тоді вони всі повернуться в підрозділ, і ми надамо їм відпустки. Усе, що від нас залежить, ми робимо. А поки що, зрозумійте, люди – на передовій. У них є своє командування, яке переживає за лінію оборони й знає, хто був на передовій, а хто – на другій лінії. Стосовно морального стану воїнів, там є кваліфікована допомога. Якщо є проблеми зі здоров’ям, хлопці можуть звернутися до польового шпиталю.
– Хто, коли і як може проконтролювати належний рівень виплат за перебування в зоні АТО?
– У цих військовослужбовців є свої командири частин і бригад. Саме до них вони мають звертатися з рапортом про фінансові недоплати або з проханням надати роз’яснення, чому не сплатили надбавки, скажімо, за перебування на першій лінії оборони. Тоді командування, що в зоні АТО, має подати відповідні документи до фінансової служби військової частини (…), яка й проводить нарахування та виплату коштів. Якщо все ж таки залишаться недоплати, військовослужбовці, вже повернувшись із зони АТО, зможуть звертатися до управління чи їхати на прийом у військову частину з тим, щоб остаточно вирішити ці питання.
* * *
– Міжвідомча неузгодженість – це найбільша проблема державного рівня, і саме вона стоїть на заваді вирішенню порушених матерями полтавських військовослужбовців питань, – зазначив донедавна начальник прес-служби оперативно-тактичного угрупування “Донецьк”, який протягом 10 тижнів перебував у багатьох “гарячих точках” зони АТО, спецкор газети “Народна Армія”, підполковник Володимир Лазарєв. – Не дай Бог моїм дітям потрапити в таку ситуацію, в якій опинилися наші військовослужбовці на шахті Бутівка. Скажімо, є штатний склад бригади, а є прикомандировані військовослужбовці, у тому числі й наші, полтавські. І саме тут криється та обставина, що командир бригади, який відповідає за відпустки й інші питання для своїх штатних військовослужбовців, вирішує все без проблем, а наші – прикомандировані – виявилися як чужої матері діти. Їм має виплачувати грошове забезпечення, відпускні, бойові та частина, яка їх спорядила. Тоді як, скажімо, їхня рота знаходиться у Полтаві, батальйон – під Харковом, а штаб бригади – ще в іншому місці. Отож вирішення проблемних питань наших земляків виходить дуже розтягнутим у часі. Тому й маємо те, що маємо. Командир бригади, де вищезгадані полтавці служать, не має юридичних прав надати відпустку. Її мало б надавати полтавське командування, а оскільки хлопці відряджені в зону АТО, зробити цього вони теж не можуть. Наші військовослужбовці, як мовиться, опинилися “між молотом і ковадлом”.
Але, як запевнив Володимир Лазарєв, проблеми полтавських військовослужбовців військової частини (…), які нині перебувають у районі шахти Бутівка, невдовзі мають бути вирішені. Після оприлюднення згаданої ситуації з нашими військовослужбовцями в одному з інтернет-видань начебто “крига скресла”. Є відповідний наказ начальника Генштабу Віктора Муженка, в цей сектор зони  АТО виїхали з перевіркою відповідні комісії. Однак є певна процедура, тому й затягується цей процес, механізм якого, на жаль, своєчасно не був продуманий до кінця.
Від редакції. З ряду причин ми не вказуємо номерів військових частин, їх конкретне місце дислокації тощо. “Зоря Полтавщини” може надати таку інформацію відповідним структурам.

Людмила ДАЦЕНКО.