Так охарактеризував нинішню пору голова правління СК «Радянський» Кобеляцького району, заслужений працівник сільського господарства України, депутат обласної ради Микола Андрієнко.
Це, до речі, сорок перша посівна в його біографії, тож порівнювати є з чим.

– Умови склались так, що не було вітру, не було сонця яскравого. Грунт дозрівав поступово, розробився ідеально. Хто не підготував з осені, тому погода дала це зробити весною: були приморозки, а в окремі дні моросило. Погода схожа на осінню. Для озимих культур теж сприятлива, а от про зиму цього сказати не можу.

Голова правління СК “Радянський” Микола Андрієнко.

Микола Андрієнко звернув з польової дороги на… озимину, що було несподівано й дуже дивно: всі знають, що Микола Іванович категорично налаштований проти тих, хто ганяє автомобілями по озимих за зайцями чи стріляє у гусей, а тут…
– Для вас дивно, а в господарстві знають: якщо я поїхав по сходах, значить їх будуть пересівати, – прокоментував керівник сільгоспформування. – Запорука високих урожаїв – густота посівів, чистота, агротехніка. Густоти вже не буде, бо площі нагадують «плямистого оленя». У місцях, де посіви «випали», чистоти теж не чекай…
З осені в СК «Радянський» посіяли 567 гектарів озимої пшениці, 60 гектарів жита, 470 гектарів озимого ріпака.
– Отримали сходи, розпочалося кущіння, сформувалось по 2–3 стебла. Але пішов сніг, потім – дощі, а буквально наступного дня вдарили морози. Посіви опинились під льодовим панциром. Де лід товщий, рослини задихнулися, бо не вистачило кисню. Де тонший, озима – як шокована, через недостаток кисню: процес дихання повинен бути. І що характерно: де менше листя – там ситуація краща. На пізніх посівах втрат практично немає.
За розмовою не помітили, як під’їхали до поля, де озиму пшеницю підживлювали прикореневим способом. Тут працювали механізатори Валерій Біліченко, Петро Дердуга, Микола Богомаз разом із сівальниками Андрієм Фурсою, Миколою Кочергою, Леонідом Карпенком, Романом і Віктором Алексієнками, Віктором Шишацьким. Мінеральні добрива підвозили водії Микола Пікуш, Віталій Кіяшко, Олег Карпенко, Олександр Кримчак.

Водій Віктор Батура.

На сусідньому полі з одного краю в інший рухався трактор «Джон Дір» із сівалкою «Грін плейнс». Як пояснили спеціалісти агрономічної служби Анатолій Лифар і Олександр Слюсар, механізатор Василь Волхонський засівав 100­гектарне поле горохом. І як тільки в сівалці закінчилось зерно, водій Віктор Батура поповнив запаси. До речі, біля татка був синок Максимчик, який зізнався, що йому «…краще ходити на роботу, ніж у дитсадочок». Справді, хліборобському роду нема переводу.
СК «Радянський» – одне з небагатьох господарств, де вносять органічні добрива. На вивезенні органіки того дня працювали механізатори Віктор Боровець і Сергій Бачурін, на навантажувачі – Олександр Копійка.
Їхні колеги Валентин Очкас, Анатолій Кенебас, Андрій Баранник, Петро Кенебас, Олег Сім’яник практично закінчували підготовку грунту під сівбу (а це 800 гектарів). Ще раніше хлібороби закрили вологу на всій площі – 1300 гектарів.
Одночасно з роботами в полі проводився обробіток присадибних ділянок пайовиків на територіях Придніпрянської і Орлицької сільських рад. За бажанням їхніх власників сіяли багаторічні трави й ранні зернові культури. Ці роботи виконували трактористи Юрій Твердохліб, Олександр Богомаз, Микола Кушнір, Вадим Конюх, Станіслав Петрусь, Олег Пікуш та Олександр Стасовський.
І хоч головна тема дня – весняно­польова кампанія, не змогли обійти в розмові й інші теми. Зокрема щодо підвищення мінімальної заробітної плати.
– Зараз у нашому господарстві 178 працюючих. Середня заробітна плата в 2016 році склала 4002 гривні. Щоб збільшити її вдвічі – до 8 тисяч гривень (оплату низькокваліфікованої праці ми підняли, а в інших немає мотивації до роботи), – треба звільнити 120 осіб, у тому числі механізаторів, інших кваліфікованих спеціалістів. З одного боку, це реально: сучасна техніка дозволяє вивільнити людей, а з іншого – до таких кардинальних дій я не готовий: з багатьма працюю десятки років, інші виросли в мене на очах, і я не можу залишити їх без роботи. Та вірю, що ми успішно переживемо й цей складний період.
Віриться, що так і буде.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст