У  заголовок цього матеріалу ми винесли відому дитячу приповідку, хоч порушено зовсім не дитячу проблему, яка справді має великого ”хвоста”. І схоже, що знову все спишуть на дикого кабана, диверсії, провокації, підклавши селянинові чергову свиню. Тепер уже зачумлену…
    Життя не вибачає недбалості. Протягом останніх двох років у різних регіонах нашої країни, на жаль, виникають і поширюються, розростаються осередки АЧС, підриваючи добробут селян і економіку країни…

Історія хвороби
Перший випадок захворювання свиней на африканську чуму в сучасній Україні був зареєстрований у 2012 році. Це сталося в Запоріжжі. Російські туристи приїхали в гості, привезли з собою продукцію тваринного походження. Рештки “гостинних” харчів хазяйка викинула своїм свиням… Регіон небезпеки був швидко локалізований, і подальшого розповсюдження чуми не сталося. Наступний рік загалом був благополучним, а в 2014-му – своєрідним джерелом розповсюдження смертельного для тварин вірусу став свинокомплекс “Калита” на Київщині. Вперше на Полтавщині захворювання на АЧС трапилося в 2015 році, коли одне з м’ясопереробних підприємств Пирятинського району завезло туші свиней зі свинокомплексу “Калита”.
– Ми відібрали на цьому підприємстві зразки і виявили у м’ясі африканську чуму свиней. Таким чином мали перший інфікований об’єкт, – розповідає начальник головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Геннадій Пікуль. – Невдовзі після цього АЧС виявили в Гребінці. Загалом у 2015 році в області було зареєстровано 5 випадків захворювання свиней на африканську чуму. Торік – уже кілька випадків АЧС. Зокрема 4 – у дикій фауні, 2 – у приватних господарствах, по 1 випадку – у ТОВ “Маяк” Гадяцького району (тут утримувалось приблизно 700 голів свиней) і в підсобному господарстві Гадяцького інтернату для дітей.
З початку 2017 року в різних районах області зареєстровано 10 випадків захворювання свиней на АЧС. Перший з них, 17 січня цього року, трапився у селі Попове Великобагачанського району. А вже 19 січня відбулося засідання надзвичайної протиепізоотичної комісії, яка визначила подальші карантинні дії в регіоні спалаху вірусного захворювання. Наступний випадок – 24 січня у Шишаках, далі були селища Котельва, Чутове, село Климівка Карлівського району, село Щасливе Чутівського району, Лубни й село Тишки Лубенського району, селище Велика Багачка й село Якимове цього ж району.
– Станом на 15 березня в області є 6 неблагополучних пунктів, де тривають карантинні заходи. У тому числі по два випадки АЧС у Чутівському та Великобагачанському районах, по одному – в Лубнах і Лубенському районі, – продовжує Геннадій Пікуль.
Він наголосив, що АЧС здоров’ю людей шкоди не завдає. А випадки захворювань свинопоголів’я, за його словами, реєструються здебільшого в період масової міграції людей, скажімо, під час новорічних свят.
Водночас не варто забувати, що АЧС – це значні збитки економіці країни. Адже тільки на Полтавщині під час спалахів африканської чуми впродовж двох останніх років було вилучено та утилізовано шляхом спалювання близько 1700 голів свиней.
“Африканка” в дикій фауні
Оскільки торік у Кобеляцькому районі було виявлено значну кількість трупів диких кабанів, а лабораторні дослідження підтвердили наявність у них африканської чуми свиней, це означало, що вірус циркулює у дикій фауні, яка фактично є одним із розповсюджувачів АЧС, констатує Геннадій Пікуль:
– Кабани йдуть на годівлю на поля з кукурудзою, потім селяни ламають її для своїх свиней. Таким чином передається вірус. Інший момент: грибники йдуть по гриби, наступають на те місце, де лежав мертвий чумний кабан, і приносять вірус додому. Він потрапив у корм, і сто відсотків – домашня свиня захворіє й пропаде.
Для ліквідації джерела розповсюдження “африканки” у дикій фауні у тих районах, де було виявлено чуму (у 30-кілометровій зоні), проводилася депопуляція дикого кабана. Тобто відстріл і спалювання. Також було проведено дезінфекцію місцевості, де вполювали тварину. Як запевняє Геннадій Пікуль, попри можливу тимчасову міграцію, кабани все одно повертаються до місць свого постійного ареалу. Таким чином тільки в Кобеляцькому районі загалом було знищено близько 280 диких кабанів.
– Геннадію Івановичу, чи можна сказати, що в області зроблено все необхідне для того, щоб спалахів АЧС більше не було?
– На жаль, ми маємо сезонність цього захворювання. Це називається – наявність сприятливого кондиційного поголів’я. Тоді й спостерігається сплеск захворювання на АЧС. Скажімо, до середини квітня кондиційне поголів’я виріжуть, і десь до жовтня ми розраховуємо, що буде  відносний спокій. А далі знову підросте кондиційне поголів’я, розпочнеться міграція населення, заготовачі м’яса розпочнуть свою роботу…
– Але ж до 2014 року якось запобігали розповсюдженню чуми в області, в Україні…
– Так. Ми могли це робити завдяки добре організованій роботі Держветслужби. На сьогодні вся тваринницька продукція переміщається по території України без ветеринарних документів. Хоча раніше на все видавалося ветеринарне свідоцтво. Таким чином можна було відслідковувати, звідки й куди переміщається той чи інший товар. Відсутність такого контролю є одним із факторів розповсюдження чуми в області й Україні. Працювала тоді й ветеринарна карантинна міліція, яка мала можливість впливати на перевезення й контролювати їх. Не на користь тут спрацювала й лібералізація перевірок підприємств, адже третій рік в Україні заборонена перевірка, у тому числі й свиногосподарств. Загалом же АЧС – це, можна сказати, свого роду біологічна зброя. Масове захворювання свиней в Україні у 2014 році прийшло з Росії.
Біобезпека – порятунок від небезпеки
Отже, виявляється, ми жодним чином не захищені від розповсюдження вірусу АЧС як в особистих господарствах, так і в агроформуваннях. А значить, питання захисту здорового свинопоголів’я для кожного власника – це питання дотримання елементарних заходів біологічної безпеки, наголошує начальник головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Геннадій Пікуль. Якщо їх дотримуватися – це 90 відсотків гарантії запобігання вірусу “африканки”.
Перш за все необхідно дотримуватися закритого (безвигульного) режиму утримання свинопоголів’я. Бо будь-яка птиця з дикої фауни, яка клюнула тушу чумного кабана чи зерно, яке він їв, може принести вірус до здорової домашньої тварини, яку відгодовують вдома чи на фермі. У тих, хто доглядає за свинями, мають бути змінні одяг і взуття, або ж слід проводити дезінфекцію взуття. Не можна допускати в тваринницькі приміщення сторонніх людей, треба проводити дератизацію (боротьбу із гризунами). Харчові відходи для годівлі свиней слід обов’язково проварювати. Адже, як довели науковці, при температурі плюс 75 градусів вірус чуми знищується. Проте він надзвичайно стійкий при заморожуванні продуктів чи консервуванні без проварювання. Навіть при кількамісячному перебуванні м’яса в морозильній камері вірус “африканки” не гине! У готовій шинці, за словами Геннадія Пікуля, вірус АЧС зберігається 144 дні, у кістках – до 300 днів. А консервоване сало – це взагалі біологічна бомба. Нагадаємо: для людини потрапляння в організм вірусу АЧС небезпеки не завдає. Однак використання решток харчів для згодовування свиням може сприяти виникненню АЧС.
– Чи можна при купівлі на ринку відрізнити м’ясо або сало ураженої вірусом чуми свині від здорової?
– Якщо купувати м’ясну продукцію на офіційному ринку, де є лабораторія, можна попросити у продавця сертифікат про проходження ветеринарно-лабораторного контролю й таким чином переконатися у якості продукції. Реалізація м’яса на стихійних ринках – це вже порушення. І тут повинна діяти поліція, яка має право закривати такі ринки чи реагувати іншим чином. Головна ознака чуми – це крововиливи. Їх можна побачити на шкірі тварини.
Чи винен дикий кабан
До обговорення цієї гострої актуальної проблеми долучився й член обласної надзвичайної протиепізоотичної комісії, голова ради Полтавської обласної організації УТМР Костянтин Боровик.
– Як користувач мисливських угідь і директор мисливського господарства я не впевнений, що відстріл диких кабанів в області відбувається під належним і відповідним контролем. Наука, на жаль, говорить про те, що африканську чуму свиней можна подолати лише повним знищенням поголів’я диких кабанів. Але ж питання зовсім в іншому. Основним джерелом і збудником захворювання свиней на африканську чуму нині в області є домашні свині. На моє переконання, це сталося тому, що сьогодні немає такої служби, яка б контролювала ситуацію із завезення молодняку в область. Навіть коли виставляються карантинні пости, виникають сумніви в правильності їх встановлення. Раніше цим займалася карантинна ветеринарна міліція, це були спеціалісти, які розуміли, що від них вимагається, яку продукцію можна вивозити, яку ні, як взагалі потрібно встановлювати й проходити дезбар’єри… Зараз в області і в державі такої служби немає. Саме відсутність контролю й призвела до тієї ситуації по АЧС, що маємо нині, – переконаний Костянтин Боровик. – У нас лише один-єдиний випадок був торік у Хорольському районі, коли захворювання на АЧС виявлено в дикого кабана. Загалом же “першоджерелом” захворювання свиней на АЧС було підприємство “Калита” під Броварами, звідки завезли поголів’я в Пирятинський район, і вже відтоді чума “пішла гуляти” по області й Україні. Наступна ситуація: в Черкасах на стихійному ринку чоловік із Гребінківського району купив свиней і привіз додому чуму. У Великобагачанському районі жіночка купила печінку, помила її, а воду вилила свині. Свиня захворіла на АЧС. Хіба в цих випадках дикий кабан винен? У всьому має бути розумний господарський підхід. Я розумію, що сьогодні африканська чума свиней завдає великих збитків економіці України, бо забороняється експорт сільськогосподарської продукції, у тому числі й зернових культур. Але ж потрібно наводити лад, врешті налагодити контроль за переміщенням сільськогосподарських тварин.
– У наших мисливських угіддях (УТМР) чисельність дикого кабана доведена до нормативу – 5 голів на 1000 гектарів угідь. Тож варварського методу відстрілу в нас немає. Якби повна депопуляція, тобто повне знищення диких кабанів, у конкретному регіоні дала користь, я б голосував за це, як мовиться, двома руками, – каже Костянтин Боровик. – Але ж я знаю можливості їхньої міграції, тому вважаю, що відстріл кабанів – це неправильно. Мають бути раціональний підхід до вирішення цього питання і контроль у всьому. Нинішня ситуація, коли відстріл диких кабанів відбувається хаотично й по-варварськи, на полях, де залишилася кукурудза, стріляють із комбайнів, автомашин, справі не зарадить. Хіба що браконьєри наживуться на цьому. Ну відстріляли, а куди дівати туші кабанів? Їх треба спалювати. Але ж це робиться далеко не завжди… Отож поголів’я диких кабанів потрібно приводити до відповідності, і коли в якомусь регіоні є випадки захворювання тварин на АЧС, їх потрібно знищувати. Але це – напівзаходи. Бо якщо не буде контролю за тим, хто, що й куди перевозить, змінити негативну ситуацію з АЧС практично неможливо.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”