У  березні 1917 року, під час відзначення 103-ї річниці від дня народження Великого Кобзаря, жителі Диканьки посадили два дуби, які присвятили пам’яті Тараса Григоровича Шевченка та Івана Степановича Мазепи. Тоді ініціаторами й організаторами мітингу стали українські патріоти, які належали до партії соціалістів-революціонерів. Одним із найбільш активних діячів цієї організації був селянин-середняк Григорій Якович Маяр.

Сьогодні мало хто знає, а дехто навіть не хоче знати, що в буремний 1917 рік, коли в українців з’явилася унікальна можливість створити власну незалежну державу, в Диканьці, на Народжівці, був посаджений дуб на пам’ять про гетьмана Івана Мазепу. Справа в тім, що вижило лише одне – “Шевченкове” – дерево. Називають його “Дубом Свободи”. Найімовірніше, що в цій величній назві мудрі диканці зашифрували також пам’ять і про дуб Мазепи, який знищили комуністи, коли закріпилися при владі.
10 березня цього року в Диканьці відбулися офіційні святкування, присвячені 100-річчю “Дуба Свободи”. А 11 березня небайдужі мешканці селища організували урочисте свято пам’яті великого гетьмана України Івана Мазепи. Вдалося воно на славу. Та й погода сприяла. Біля місця, де вирішили посадити новий дуб Мазепи, архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір відслужив панахиду за упокій душ гетьмана Мазепи і Григорія Маяра.
Із Кропивницького приїхав онук Григорія Маяра – Віктор Андрійович Маяр. Йому і випала честь посадити дерево. Перед громадою виступив народний артист України Василь Голуб. Кремезний, у гетьманськім вбранні, він натхненно, під геніальну музику Мирослава Скорика, читав поезію Івана Степановича “Всі покою щиро прагнуть…” У багатьох на очах бриніли сльози. Зворушив присутніх також виступ члена Національної спілки кобзарів та Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженого художника України Івана Новобранця.
Учасник бойових дій на сході України диканський козак Андрій Булава прочитав патріотичного вірша свого батька Віктора Миколайовича Булави. Краєзнавець із Полтави Олесь Пугач розповів про диканських патріотів, які чинили опір насиллю радянської влади і загинули в 1938 році. Серед цих героїв згадав і Григорія Маяра.
Народився цей мужній чоловік 18 квітня 1874 року. З 1905 року став членом партії соціалістів-революціонерів. Саме ця партія найбільше підтримувала в своїй програмі селян-хліборобів. Доля Григорія Яковича склалася трагічно. Він і після жовтневого більшовицького перевороту залишився вірним ідеології соціалістів-революціонерів. (От з кого треба брати приклад щодо принциповості). Під час колективізації Григорій Маяр пояснював селянам, що вони віддають себе до новітнього кріпацтва, і сам до колгоспу не вступив. Намагався захистити від репресій місцевого священика.
У 1938 році його заарештували у справі диканської підпільної організації, яка нібито готувала збройне повстання проти радянської влади. У протоколах слідства згадуються 2 кулемети, 100 гвинтівок і 1000 набоїв. Григорій Маяр у цій справі проходив як один із керівників організації. Налічувала вона 19 чоловік. Дивовижно, але вже в 1938 році, як свідчать протоколи, ці люди говорили про неминучу війну з Німеччиною. Розстріляли Григорія Маяра і його 18 побратимів 9 травня 1938 року.
Земляки героїв мають намір достойно вшанувати їхню пам’ять у наступному році. Про це обіцяли й біля живого пам’ятника незламному українському гетьману Іванові Мазепі.

Григорій ТИТАРЕНКО
Краєзнавець