“…Вклоняємось йому за те, що він – єдиний поет в усій світовій культурі, який врятував націю від виродження в умовах її колонізації російською імперією, – сьогоднішня Україна, без перебільшення, постала завдяки Шевченковому незламному духу” – ці слова ведучого урочистостей, які відбувалися в Полтаві біля пам’ятника Тарасові Шевченку з нагоди вшанування 203-х роковин від його дня народження, акцентують найголовніше, що відчуваємо ми, свідомі українці, шануючи свого геніального Пророка. Він і сьогодні своїм словом на сторожі, він із нами, він поза часом, він залишиться на віки добрим ангелом своєї стражденної й незламної України.
Цьогоріч усіх небайдужих полтавців біля пам’ятника Кобзареві зустрічали не лише мелодії міського духового оркестру “Полтава”, а й дивовижна виставка пообіч постаменту – вишиті полтавцями в різні роки портрети Т. Г. Шевченка. Як розповіла директор міської централізованої бібліотечної системи Таміла Дузенко, люди відгукнулися на заклик місцевих бібліотекарів і принесли до пам’ятника свої аматорські роботи. Так було завжди – вдома поруч з іконами українці тримають вишивані й мальовані портрети національного Пророка.
Артисти Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя читали вірші Кобзаря, майоріли прапори на вітрі, а під звуки мелодії “Реве та стогне Дніпр широкий” квіти до підніжжя пам’ятника поклали голова обласної держадміністрації Валерій Головко, голова обласної ради Олександр Біленький, міський голова Полтави Олександр Мамай, архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір, науковці, митці, представники політичних і громадських організацій, студенти.
І душі наші знову й знову підживлює потужна енергія Кобзаревого слова, і звучить його заповітом  “Свою Україну любіть!”

Марія ВІТРИЧ
Журналіст