Життя святої мучениці Татіани є прикладом непохитної віри в Ісуса Христа, адже жодні страждання не змусили її зректися Спасителя. Пам’ять святої угодниці вшановують 25 січня.
Свята мучениця Татіана народилася в знатній римській сім’ї, її батько тричі обирався консулом. Він був таємним християнином і виховав дочку відданою Богові. Досягши повноліття, дівчина не вийшла заміж, а вирішила присвятити себе Церкві. Вона служила дияконисою (особлива категорія жінок у давній Церкві I–VIII століть) в одному з римських храмів. Ревно молилася, доглядала за хворими, допомагала нужденним.
Коли Римом почав правити шістнадцятилітній Александр Север
(222–235), вся влада зосередилася в руках лютого ворога і гонителя християн Ульпіана. Кров християнська полилася рікою.
Дияконису Татіану привели в храм Аполлона, щоб примусити принести жертву ідолу. Утім сталося непередбачуване: свята помолилася – і землетрус розтрощив ідола на шматки, частина храму обрушилася і придавила жерців. Осатанілі язичники піддали Татіану страшним тортурам, але вона не відступилася від віри Христової і навіть молилася за своїх мучителів, щоб Господь відкрив їм духовні очі. Всевишній почув цю молитву й мучителям відкрилося, як чотири ангели відводять від святої їхні удари. Тоді всі вони впали до ніг Татіани, просили простити їхній гріх проти неї й увірували в Христа. За сповідування християнства їх піддали тортурам і стратили.
У наступні дні Татіану знову люто мучили, а вона дивувала й приголомшувала катів своєю незламністю та Божим заступництвом: після її молитви блискавка спепелила язичницький храм, голодний лев, замість того, щоб розтерзати дівчину, покірно лизав їй ноги, жодних слідів від тортур на тілі диякониси не залишалося.
Врешті Татіану привели на суд, де її було усічено мечем. Сталося це 25 січня 226 року. Разом із мученицею стратили і її батька, дізнавшись, що він – християнин.
Із давньогрецької мови ім’я “Татіана” перекладається як “упорядниця”. Старше покоління українців пам’ятає, що 25 січня, у день її пам’яті, відзначалося студентське свято. Утім ця традиція не має до України жодного стосунку, вона запозичена з історії “північного сусіда” й бере початок від заснування у ХVIII столітті Московського університету. На наших теренах на той час уже століттями діяли академії європейського рівня.
Водночас варто розуміти, що сан диякониси Татіани припускав духовне просвітництво, і її вшанування як покровительки освіти цілком логічне. Головне, щоб це вшанування ґрунтувалося на молитві й у жодному разі не перетворювалося на бездумні молодіжні гулянки.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.