Пам’ять святителя Афанасія (Вольховського), Полтавського і Мгарського чудотворця, віряни вшановують 14 січня. Для наших краян це особлива подія, адже чесні мощі святого спочивають у головному соборі Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря.
Майбутній подвижник з’явився на світ у Полтаві в родині священика Павла Вольховського. За свідченням рукопису, що зберігся в архівах Полтавської єпархії, при хрещенні немовля назвали Феодором. Наслідуючи батька й дядька – єпископа Тверського (пізніше – Ярославського) Афанасія, хлопчик навчався в Тверській духовній семінарії, потім – у Київській духовній академії.
У 1765 році юнак повернувся до Полтави і був висвячений на священика в місцевій Миколаївській церкві. У 1769 році, після смерті дружини, прийняв чернецтво в Чернігівському Іллінському монастирі з ім’ям Афанасій. Наступного року став послушником при Чернігівському кафедральному соборі та Свято-Троїцькому монастирі. У 1776-му – ігуменом Новгородського Кирилова монастиря, згодом – намісником Олександро-Невської лаври. Потрудившись ще в кількох новгородських обителях, у 1785 році архімандрит Афанасій (Вольховський) був затверджений на Старо-Руську вікарну кафедру Новгородської єпархії. 30 липня 1788-го – хіротонізований на єпископа Староруського, вікарія Новгородської єпархії.
Із 5 березня 1795 року він – єпископ Могилевський і Полоцький. До тяжких випробувань, які випали на долю ієрарха, залишалося недовго. У 1797-му в Синод надійшов донос диякона Харкевича, в якому на єпископа Афанасія зводилися різні наклепи. Дізнавшись про зміст доносу, преосвященний Афанасій звернувся з проханням про звільнення його від управління єпархією, бажаючи захистити православ’я від будь-яких публічних процесів і підозр. Доживати віку він приїхав у Мгарський Спасо-Преображенський монастир Полтавської губернії. Це був своєрідний прихід до свого небесного патрона – Царгородського святителя Афанасія Петеларія, похованого в цій обителі. Прихід задля навчання терпінню, яке народжується від скорботи.
Помер святитель 14 січня 1801 року в Полтаві, куди приїхав попрощатися з рідними. Похований у Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі. У 1882 році його мощі було виявлено нетлінними. Їх винесли з усипальниці й багато людей почали приходити, щоб помолитися перед святинею. Духовенство постійно фіксувало чудеса і зцілення, які відбувалися після молитовних звернень вірян до подвижника. Цікаво, що святитель Афанасій допомагав не тільки хворим, а й людям, які постраждали через несправедливе звинувачення.
Канонізація чудотворця планувалася на 1917 рік, однак надалі країна на довгі десятиліття занурилася у кривавий морок більшовицького безбожництва. Визначна подія з прославлення у лику святих єпископа Афанасія (Вольховського) відбулася вже в наш час – 10 жовтня 2010 року в Полтавському Хрестовоздвиженському жіночому монастирі. Божественну літургію тоді очолював Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан).

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.