Пам’ять священномученика Аркадія, єпископа Лубенського, православні віряни вшановують 29 грудня. Це день розстрілу нескореного сповідника вчення Христового більшовицькими бузувірами в 1937 році.
Майбутній подвижник Аркадій Йосипович Остальський народився 25 квітня 1889 року в селі Скаківка Житомирського повіту Волинської губернії (нині – Бердичівський район Житомирської області) в сім’ї священика. Навчався у Волинській духовній семінарії, по закінченні якої у 1910 році вчителював у церковно-приходській школі села Велика Цвіля Новоград-Волинського повіту (нині – Ємільчинський район). Невдовзі був висвячений у сан священика, служив у соборі міста Старокостянтинів на Хмельниччині. Із початком Першої світової війни став військовим священиком у 408-му Кузнецькому піхотному полку.
У серпні 1917 року повернувся з фронту в Житомир і служив настоятелем церкви преподобного Серафима Саровського при гарнізонному військовому госпіталі, а згодом – Свято-Миколаївської церкви в центрі міста. У роки громадянської війни організував Свято-Миколаївське братство, яке допомагало нужденним і хворим. Все своє майно роздавав бідним.
У 1922 році виступив проти більшовицької кампанії з вилучення церковних цінностей нібито на користь голодуючих. Був заарештований разом зі своїм батьком, який невдовзі помер у в’язниці. Отця Аркадія засудили до розстрілу, але на прохання віруючих вирок замінили п’ятьма роками позбавлення волі. Після дострокового звільнення в 1924 році подвижник пострижений у чернецтво і зведений в сан архімандрита.
З 15 вересня 1926 року він – єпископ Лубенський, вікарій Полтавської єпархії. Але вже наступного місяця Остальського заарештували й вислали до Харкова. Дивом йому вдалося втекти й повернутися в Лубни. Звершивши тут під загрозою нового арешту Пасхальне богослужіння, він таємно вирушив на Кавказ, де оселився серед ченців. Навіть за таких обставин Остальський підтримував листування з духовенством Полтавської єпархії.
У 1928 році важко захворів і переїхав до Києва, де жив на нелегальному становищі. Великий Піст сповідник провів таємно в Ленінграді, але Великдень 1928 року вирішив зустріти відкрито. У перший день Великодня взяв участь в урочистій службі в Олександро-Невській лаврі. Митрополит Серафим запропонував йому стати вікарним єпископом, але сказав, щоб той попередньо попросив дозволу у влади. 9 травня 1928 року Остальський з’явився на Луб’янці “для пояснень”. Там його звинуватили у написанні до пастви послання антирадянського характеру й засудили до п’яти років ув’язнення.
Преосвященного Аркадія доправили на Соловки й зарахували до 11-ї роти на найважчі роботи. У 1931 році владику арештували в таборі за звинуваченням у “контрреволюционной агитации, нелегальных собраниях антисоветской организации под видом религиозных бесед” і додали до терміну ще 5 років ув’язнення в таборі.
Звільнили Остальського лише у 1937 році. Призначений єпископом Бежецьким, вікарієм Калінінської єпархії, він не отримав від влади дозволу виїхати на духовне служіння і, не маючи жодного прихистку, мандрував різними єпархіями. Підтримував дружні стосунки з Калузьким архієреєм Августином і перед останнім арештом проживав у Калузі.
21 вересня чекісти заарештували архієпископа Августина, про що тут же дізнався єпископ Аркадій. Наступної доби, близько опівночі, преосвященний Аркадій вирушив на вокзал. Сісти в потяг встиг, але співробітники Калузького РВ УНКВС вже шукали його. Рейс затримали, у вагон зайшли енкавеесівці разом із людиною, яка знала єпископа в обличчя. Спочатку арештованого владику утримували в Калузькій в’язниці, потім – у Бутирській в’язниці в Москві.
7 грудня єпископа засудили до розстрілу за “контрреволюционную фашистскую агитацию”. 29 грудня вирок був виконаний на полігоні НКВС недалеко від селища Бутове під Москвою. Поховали подвижника у загальній могилі.
Про небесне покровительство священномученика в сучасній Україні заговорили дев’ять років тому, відколи  у Хрестовоздвиженській церкві села Конотоп Шепетівської єпархії УПЦ (Хмельницька область) з’явилася ікона святого новомученика, від якої почали звершуватися зцілення.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.