Різьбяр по дереву Віталій Приходько живе в Зінькові, веде гурток художньої обробки деревини, що діє при районній станції юних техніків.
Різьблення по дереву для чоловіка – і робота, й захоплення. Створювати красу з простих дощечок, вирізати різноманітні орнаменти навчився самотужки.
– Не можу навіть сказати, з чого почалося захоплення. У моєму роду різьбярів не було, ні в яких закладах цьому спеціально не вчився. Прийшло бажання щось створити, потім – навички…
– А згодом – і майстерність. Мабуть, це зветься талантом? – цікавлюся.
– Можливо, так. Тепер навчаю дітей. Є в нашому житті таке прикре явище, як безробіття, що торкнулося і мене: потрапив під скорочення. Запропонували роботу на станції юних техніків – вести гурток різьблення по дереву, вчити дітей. На другий день прийшов із заявою, – згадує співрозмовник. – Відтоді працюю там уже 16 років. Коли дитина підходить до тебе, хоче щось вирізати, просить підказати, придумати – ростеш і вдосконалюєшся разом із нею.
Зараз у Віталія Володимировича три групи по 15 вихованців. Більшість – хлопчики, є й дівчата.
Одним з перших учнів став син Валерій.
– Починав він вирізати по дереву, згодом перейшов на овочі-фрукти, виготовлення із них смачних прикрас, – розповідає батько. – Принципи різьблення схожі. Навчається в університеті економіки і торгівлі, нещодавно оформляв виставку до Дня технолога. Дружина, Віра Володимирівна, – вчителька трудового навчання. Вона у нас вишивальниця. Любить вишивати рушники, серветки. Ми разом вчилися в Глухівському педагогічному інституті Сумської області (нині – педуніверситет імені Олександра Довженка. – Ред.), я теж за освітою – учитель праці.
Тож вся родина Приходьків – творча. Часто бере участь у різних виставках народних промислів і ярмарках на Полтавщині.
Віталій Приходько виготовляє дерев’яні тарелі, ложки, шкатулки, сувеніри. Вирізьблює ікони. Виготовив герб Зінькова в дереві. Працює переважно на токарному станку для деревини. До Новорічних свят разом із вихованцями станції юних техніків придумують оригінальні дерев’яні ялинки. Оздоблення для вікон, воріт, ганків, зізнається чоловік, не робить, хоча це дуже красиво, та потрібні спеціальні обладнання й інструменти.
Цікаві орнаменти на виробах майстра – голуби, метелики, квіти, геометричні, рослинні візерунки…
– Узори самі створюєте? – запитую у майстра.
– За час роботи у мене склався вже великий “банк” ідей, – посміхається різьбяр. – Є й відповідна література, журнали, Інтернет. Все переглядаємо з учнями, щось, запозичивши, творчо опрацьовуємо, щось самі конструюємо. А буває, надивлюсь на готові ескізи – і зроблю по-своєму. Якщо є малюнок на аркуші стандартного формату і дощечка підходящого розміру, перенести зображення неважко. Якщо малюнок дрібний – перемальовую вручну.
Породи дерева майстер використовує різні. Найкраще, говорить він, для різьблення підходить липа – деревина м’яка. Різав вербові, соснові, дубові, інші заготовки.
Визначити найбільш дорогу й улюблену річ серед своїх робіт для майстра важко. Усі витвори для нього – рідні, бо в кожний вкладає душу. Про види різьблення – геометричне, контурне, рельєфне, взагалі про свою справу художник розповідає з великою любов’ю. Цей вид декоративно-ужиткового мистецтва прийшов із сивої давнини й досі радує витонченістю ліній і вправністю майстровитих рук. За допомогою деревини, інструменту й таланту умільці здатні подарувати людям те, чого так бажає душа, – тепло і красу.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”