Православна Церква вшановує Миколая Чудотворця, архієпископа Мир Лікійських, 19 грудня. Споконвіків в українців це улюблене свято, присвячене молитві й добрим справам.
Майбутній святий народився у лікійському місті Патара (його руїни знаходяться на території сучасної Туреччини) наприкінці ІІІ століття у багатій і благочестивій родині. За порадою його дядька, єпископа Патарського, батьки присвятили сина на служіння Господу. В молоді роки Миколай був висвячений на пресвітера. Осиротівши, роздав усе своє багатство убогим, стражденним та нещасним. Праведник робив добро таємно, не чекаючи винагороди за численні благодіяння.
Під час морської подорожі до Гробу Господнього Миколай виявив дар глибокого прозріння і чудотворення: провістив жорстоку бурю, що наближалася, і силою своєї молитви утихомирив її. Незабаром тут же, на кораблі, він звершив велике чудо, воскресивши юнака, який впав зі щогли на палубу і загинув. Повернувшись з Єрусалима, Миколай мав бажання віддалитися від світу та цілковито присвятити своє життя Богові, але під час молитви почув Голос, який сказав, що його нива – прославляти ім’я Господнє серед людей.  Після цих слів подвижник вирушив у Мири, головне місто Лікії. Там Миколая, за видінням найстаршого з архіпастирів, було обрано намісником святительської кафедри.
Святий Миколай повністю поринув у служіння пастві. Однак невдовзі в Римській імперії почалися жорстокі гоніння проти християн, і він, як і тисячі інших сповідників віри Христової, опинився у в’язниці. Страждав від голоду й спраги, терпів усілякі скорботи, але безстрашно проповідував євангельські істини.
З початком правління імператора Костянтина гоніння припинилися, і архієпископ Мир Лікійських знову повернувся до своєї пастви. У цей час нове лихо спіткало Церкву: в ній почалися внутрішні чвари. Щоб покласти їм край, у 325 році скликали перший Вселенський собор, на якому були присутні 318 отців Церкви. На соборі архієпископ Миколай під час гострої суперечки з Арієм, «не стерпівши богохульства, вдарив його по щоці…» Цей прикрий вчинок був справедливо засуджений усім собором єпископів. Святителя Миколая позбавили архієрейських знаків. Однак деяким архієреям знову було чудесне видіння, у якому вони побачили поряд з Миколаєм Чудотворцем Ісуса Христа та Матір Божу. Після цього святому Миколаю повернули архієрейські знаки й почали вшановувати його як угодника Божого.
Миколай Чудотворець продовжив служіння своїй пастві, здійснив ще багато чудес. Свій земний шлях він завершив у глибокій старості в 343 році в Мирах і був покладений у соборній церкві. З нетлінних мощів святого точилося миро, від якого віруючі отримували зцілення.
З-поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користувався особливою любов’ю нашого народу, який вірив, що він захищає усіх бідних і знедолених. За давніми традиціями, на Миколая господарі скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращих коней і з піснями їздили навколо села, “бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!”
Та найбільше святого Миколая любили й нині люблять діти, яким батьки кладуть під подушки гостинці – миколайчики.

Підготувла Вікторія КОРНЄВА.