Події другої половини 1991 року, зокрема Всеукраїнський референдум 1 грудня, завжди будуть привертати увагу політологів та істориків. Але і у переважної більшості людей середнього та старшого віку зазначений референдум залишиться у пам’яті як такий, що долучив їх до величної події, об’єднав кожного із громадян республіки навколо національної ідеї – розбудови української державності.

Та говорити сьогодні про Всеукраїнський референдум 1991 р. виключно як про окремий захід було б не зовсім коректно, оскільки він пов’язаний із багатьма іншими епохальними подіями періоду перебудови і є логічним завершенням існування радянської імперії під назвою СРСР.
Після провалу московського путчу (ДКНС) у республіці створилися сприятливі умови для утворення власної держави. Романтичні настрої націонал-демократів, безвихідне становище колишньої партійної номенклатури, прагнення широких мас кращого життя – все це формувало у суспільстві унікально-сприятливу атмосферу. Тож, ураховуючи соціально-політичну ситуацію, республіканський парламент уже 24 серпня 1991 р. майже одноголосно ухвалив Акт про незалежність України, водночас визнав за необхідне провести 1 грудня Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта незалежності та вибори Президента України (вперше у нашій історії). Відтоді осінні місяці 1991-го усе суспільно-політичне життя у республіці підпорядковувалося організації саме цих загальноукраїнських заходів. Адже для провідних політиків, що стояли на позиціях повної незалежності, його результати були особливо важливі, щоб перекреслити результати іншого (союзного) референдуму 17 березня 1991 р.
Намагаючись проводити політику в інтересах власного народу, Верховна Рада України 4 вересня 1991 р. прийняла історичне рішення – про підняття національного прапора над будинком українського парламенту. Значною мірою це стало своєрідним сигналом для прийняття аналогічних рішень у багатьох обласних центрах, у тому числі у Полтаві, де 7 вересня синьо-жовтий стяг було урочисто піднято над будинком міськради, а наступного дня – на щоглі біля кінотеатру імені  І. П. Котляревського. (Принагідно зазначимо, що національні прапори зусиллями демократичних сил неофіційно було піднято у Кременчуці й Полтаві, відповідно 24 серпня 1990 р. та 27 вересня 1990 р.). Під тиском громадськості національний прапор було також піднято у Гадячі 28 вересня 1991 р. біля центрального універмагу під час відзначення урочистостей з нагоди 150-річчя М. П. Драгоманова. Того ж місяця національний прапор з’явився на адміністративному будинку в райцентрі Чорнухи. На жаль, депутати обласної ради на черговій сесії 12 вересня 1991 р. вкотре не «поступилися принципами» і по суті провалили питання національної символіки.
Економічні й політичні процеси, що відбувалися восени 1991 р., яскраво свідчили про те, що відтепер усі стратегічні питання Україна готова вирішувати самостійно. 9 вересня 1991 р. на території республіки було запроваджено обіг купонів багаторазового використання, що знаменувало факт виходу України з рубльової зони, 8 жовтня ухвалено закон «Про громадянство України», а 7 листопада – «Про державний кордон». Отже, ще до проведення Всеукраїнського референдуму створювалися сприятливі соціально-політичні та економічні передумови для утвердження України як самостійної суверенної  держави, водночас на усіх рівнях формувалася відповідна громадська думка.
Значна робота щодо організації проведення Всеукраїнського референдуму відбувалася безпосередньо на місцях, у тому числі у нашій області. Так, Полтавська обласна Рада ухвалила рішення від 2 вересня 1991 р. № 21 «Про збільшення кількісного складу окружної виборчої комісії по виборах Президента України по Полтавському виборчому округу №17», розпорядження від 15 жовтня 1991 р. № 19-р щодо покладення на обласну виборчу комісію по виборах депутатів обласної ради народних депутатів ХХІ скликання повноважень по проведенню на території області Всеукраїнського референдуму та створення дільничних комісій. Незабаром було створено обласну оперативну групу по наданню допомоги окружній комісії у забезпеченні своєчасного  одержання, опрацювання і подачі даних по виборах Президента України та проведення Всеукраїнського референдуму (керівник групи – П. І. Фомічов), вирішено низку питань матеріально-технічного забезпечення заходу (зокрема кошторис видатків на проведення Всеукраїнського референдуму та виборів Президента України на території області склав 2 014 650 карб., створено 1328 дільниць, виготовлено бюлетенів для голосування у кількості 1 383 000 примірників).
Та, найголовніше, на усіх рівнях провадилася активна інформаційно-просвітницька робота серед населення, і насамперед серед керівників області. Практичні питання щодо організації роз’яснювальної роботи у зв’язку із проведенням референдуму в питанні про проголошення незалежності України були розглянуті 20 листопада 1991 р. на обласній нараді керівників місцевих рад народних депутатів області, підприємств, колгоспів, радгоспів, установ  і організацій. А 28 листопада 1991 р. на засіданні виконкому Полтавської обласної Ради народних депутатів були прийняті важливі ідеологічні рішення: «Про звернення облвиконкому у зв’язку з проведенням Всеукраїнського референдуму» та «Про встановлення синьо-жовтого прапора біля будинку обласної Ради народних депутатів».
Важливу інформаційно-ідеологічну роль виконували як республіканські, так і місцеві періодичні видання («Зоря Полтавщини», «Молода Громада», «Полтавський вісник»), які на своїх шпальтах восени 1991 р. висвітлювали актуальні суспільно-політичні питання, оприлюднювали матеріали державницького спрямування, публікували звернення народних обранців, думки відомих та авторитетних людей України та краю. Так, у зв’язку з постановою Верховної Ради України «Про проведення Всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» від 11 жовтня 1991 р. було опубліковано відповідне звернення Верховної Ради України до народу, в якому, зокрема, визначалася історична роль Акта про незалежність та підкреслювалася особлива відповідальність кожного при визначенні свого волевиявлення. У місцевих ЗМІ упродовж листопада 1991 р. були опубліковані: «Звернення Президії Верховної Ради України», «Звернення виконавчого комітету обласної ради народних депутатів до жителів області», «Звернення сесії Полтавської міської ради народних депутатів до всіх полтавців», «Звернення представників робітничих комітетів до трудівників Полтави», «Звернення колегії обласного управління народної освіти та обласного комітету профспілки працівників освіти і науки до педагогічної громадськості Полтавщини». Депутати місцевих рад, представники трудових колективів закликали полтавців голосувати за вільну демократичну Українську державу, за створення таких умов життя та праці, які б відповідали передовсім гідності людини; під час проведення референдуму не допускати проявів будь-яких провокаційних дій. Позитивному результату референдуму сприяла й активна передвиборна президентська кампанія, учасники якої (В. Б. Гриньов,         Л. М. Кравчук, Л. Г. Лук’яненко,               Л. І. Табурянський, В. М. Чорновіл,  І. Р. Юхновський) одностайно виступали за незалежність України. Ефективними були і місцеві заходи, зокрема форуми інтелігенції у Полтаві та Кременчуці.
Тож, ураховуючи усі наведені факти, а також величезне загальне національне піднесення людей, результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. стали цілком прогнозованими.
За даними ЦВК, 90,32% виборців республіки, у тому числі й більшість росіян, які в ній проживають, висловили свою підтримку Акта про незалежність України (навіть у Криму на запитання «Так, підтримую» відповіли 54,19% громадян). Водночас 1 грудня 1991 р. було обрано першого Президента України – ним став тодішній Голова Верховної Ради України Леонід Макарович Кравчук, який набрав 19,6 млн голосів виборців (61,59%). Друге місце у виборах зайняв лідер НРУ               В. М. Чорновіл (23,27%).
Результати у Полтавській області виявилися ще вагомішими, ніж в Україні в цілому. На Полтавщині у референдумі взяли участь 91,9% виборців, включених у списки для голосування. Підтвердили Акт про незалежність України 94,9% виборців області, які взяли участь у голосуванні, або 1 206 801 чол. Відповіли «Ні!» всього 44 308 виборців, або 3,7%. До речі, жодної скарги про порушення виборчого законодавства під час голосування на території області автору виявити не вдалося.
Всеукраїнський референдум         1 грудня 1991 р. для нашої країни можна справді вважати подією епохальною. Референдум засвідчив реальну спроможність українського народу самостійно вирішувати найважливіші питання суспільного та політичного життя. У цей перший зимовий день 1991 року наш народ, використавши сповна свій історичний шанс, мирним демократичним шляхом відродив ідею перерваної української державності. Тож після Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. припинила існувати УРСР, і вже          2 грудня незалежність України була визнана Польщею та Канадою, а пізніше – усією світовою спільнотою.

Тарас ПУСТОВІТ
Заступник директора
Державного архіву Полтавської області, заслужений працівник культури України, голова
Полтавського міського
товариства “Просвіта”
імені Тараса  Шевченка