14  листопада відзначався Міжнародний день пам’яті загиблих воїнів. Своєрідним його продовженням була зустріч родин наших земляків, які загинули у військових конфліктах. Зокрема в Афганістані й у сьогоднішній гібридній війні з російсько-сепаратистськими агресорами, що третій рік триває на сході України. Захід відбувся в центрі “Еліксир” Полтави, засновником якого є Саркіс Авасян. На зустріч завітали й представники влади, органів соціального забезпечення. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, хто поліг на полях брані.
– Смерть на війні за наш народ, за нашу землю – це водночас подвиг і трагедія для рідних та близьких загиблого. Саме тому ми маємо пам’ятати і вшановувати цих людей, – зазначив голова громадської організації “Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини”, колишній комбат 16-го окремого батальйону мотопіхоти, ветеран АТО Іван Петренко.
Щоб морально й психологічно підтримати матерів, вдів і дітей загиблих учасників АТО, прийшов на зустріч і колишній командир роти вогневої підтримки 16-го батальйону майор запасу Віктор Лебедєв. Він також вручив медаль Міністерства оборони України “Промзона Авдіївка – стояти на смерть” та фотокартки вдові старшого офіцера Андрія Ярешка, з яким свого часу служив і якого добре знав, Люсі Ярешко.
– Позивний Андрія – “Яр”. Він був мобілізований на службу до Збройних сил, був командиром першого взводу першої роти. Я познайомився з ним у Зайцевому, – розповідає Віктор Лебедєв. – Торік 25 листопада ми разом зайшли в Авдіївку, а 5 лютого розпочалася військова операція під назвою “Промзона Авдіївка”. Там з ним разом ми координували свої дії щодо розташування в промзоні. Я бачив його і в день смерті… Так сталося, що вранці ми зустрілися й годині об 11-й збиралися обговорити облаштування бліндажів для прикриття бійців. Але під час першого в той день мінометного обстрілу Андрій загинув…
Демобілізований з півроку тому Віктор Лебедєв до дрібниць пам’ятає чи не всі події під час перебування в АТО. Та й нині він практично кожен день спілкується з побратимами, буває на Донбасі, підтримує своїх…
– Наше життя короткочасне, тимчасове й швидкоминуче. Не так важливо, скільки років людина прожила на цій землі, важливо, як ми прожили і з яким духовним станом перейшли у життя вічне. Наші воїни є зразком для наслідування, вони – герої, готові на самопожертву. Адже Господь каже, що немає більшої любові, аніж життя і душу свою віддати за життя братів своїх, – наголосив секретар керуючого Полтавською єпархією УПЦ КП, протоієрей Іван Орловський. – Ці молоді хлопці й старші чоловіки, які захищали нашу державу на її східних рубежах, не думали про себе, не ставили за пріоритети земні речі. Вони боролися за істину, за правду, за мир. Завдяки їм ми маємо мирне сьогодення на Полтавщині, в інших регіонах країни. Тому так важливо молитися за них і просити, щоб Бог прийняв їхні душі в оселі святих. Щоб їхні скорботи, страждання й поневіряння закінчилися тут, на землі, а їхнє вічне життя було блаженним і святим.
Учасники зустрічі підкреслювали: ми маємо зробити все для того, аби постійно пам’ятати про подвиг наших героїв. Адже проблема України не в тому, що вона не мала своїх героїв, а в тому, що нас змушували забувати їх. Ми дозволяли паплюжити гетьмана Івана Мазепу, не пам’ятали героїв-холодноярців, вважали армію УПА й Степана Бандеру зрадниками… Нам це нав’язували, а ми мовчали й погоджувалися. Сьогодні, на жаль, ми є свідками того, як вандали збиткуються над меморіальними дошками, встановленими на честь полеглих на Донбасі героїв, як подекуди зневажають учасників АТО, виштовхуючи їх із громадського транспорту. Для того ж, щоб зберегти Україну українською і незалежною, потрібно пам’ятати нашу історію, наших героїв, не забувати творців незалежності усіх періодів. І найголовніше – пам’ятати сьогоднішніх героїв, продовжувати їхній подвиг, підтримувати сім’ї тих, хто не повернувся з АТО, й надихатися тією жертовністю, на яку здатні наші захисники.
Зі словами співчуття і вдячності за подвиг синів, батьків і чоловіків до присутніх звернулися заступник голови –  керівник апарату облдержадміністрації Микола Білокінь, секретар Полтавської міськради Оксана Деркач. Вони наголошували, що завдання влади – повсякчас і завжди допомагати сім’ям загиблих, і запевнили, що таку допомогу вони вже отримують і нині. У Полтаві розпочалося зведення будинку для сімей учасників АТО, в якому за рахунок міського бюджету компенсуватиметься 50 відсотків вартості житла, ще 25 відсотків обіцяє компенсувати обласна влада. Символом пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Україну, є й посаджена в обласному центрі дубова алея.
– Біль за загиблими ятрить серця рідних. Молитися і пам’ятати – це найбільше, що вони можуть зробити для тих, хто поліг за Україну, за наш з вами спокій і мирне небо. А ще – підтримати тих, хто повертається з АТО, і сім’ї загиблих, – наголошували вдова полеглого в Афганістані солдата Ірина Михнюк, мати полеглого учасника АТО Наталія Чепіга.
Необхідно зустрічатися і зберігати та вшановувати пам’ять рідних, зазначали осиротілі матері загиблих воїнів, які не повернулися з: АТО – Таїсія Білоус; Афганістану – Наталія Коротун; вдова загиблого бійця АТО Валентина Федоряка. А вдова полеглого в Афганістані майора Павла Бочкалова Наталія Бочкалова передала на зберігання до Полтавського краєзнавчого музею орден Червоної Зірки, яким був нагороджений її чоловік. Вона також наголосила на необхідності більшої уваги з боку влади до тих, хто втратив під час військових конфліктів найрідніших людей. Наталія Бочкалова розповіла, з якою бідою зіткнулася сама: за словами жінки, з подачі Полтавського обласного військкомату з неї по 600 гривень у місяць знімають виплачену свого часу компенсацію за загибель чоловіка. Що це – недбалість, чиновницька байдужість чи зумисна наруга – належить з’ясувати відповідним службам.
***
У Свято-Успенському соборі УПЦ КП відбулася панахида за полеглими учасниками АТО, які віддали своє життя за волю й незалежність України.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”