Після закінчення у 1983 році Котелевської гімназії №1 імені С.А. Ковпака Григорій Мохонько працював водієм у тодішньому КСП імені Леніна. Через півроку був призваний в армію. Служба проходила в одній із військових частин Північного флоту в Архангельській області Росії. Повернувся у званні старшого матроса.
– Після демобілізації влаштувався водієм на автомобіль швидкої медичної допомоги у центральну районну лікарню. Там працював близько трьох років, а згодом ще сім – у міжгосподарській пересувній механізованій шляховій колоні (МПМШК-10). Далі моя трудова діяльність продовжилась у Котелевській філії ПАТ “Полтаваобленерго” на посаді електромонтера.
Коли оголосили третю хвилю мобілізації, Григорій Мохонько отримав повістку з райвійськкомату. 5 вересня 2014 року був зарахований в одну із військових частин першого зенітно-ракетного дивізіону, який базувався у селищі Гвардійське Дніпропетровської області. 22 жовтня прибув у Маріуполь у взвод матеріального забезпечення. Довірили мені потужний автомобіль “Урал”, яким перевозив бійців, а також продукти для наших військових. Продовжував службу в містечку Волноваха. Звідти у вересні 2015 року демобілізувався у званні старшого солдата. Дуже раділи моєму поверненню додому дружина Оля, син Олександр, мама Катерина Данилівна.
– Важко порахувати, скільки років ви за кермом того чи іншого автомобіля, – мимоволі звертаюсь до Григорія.
– Шоферське ремесло передав мені батько, Олександр Григорович, – відповідає. – На жаль, він нині покійний. Не один десяток літ працював водієм,  любов до цієї професії прищепив і мені.
Уже майже 15 років Григорій Мохонько сумлінно трудиться водієм-електромонтером у Котелевській філії ПАТ “Полтаваобленерго”. Свою роботу виконує сумлінно й відповідально. У трудовому колективі користується повагою й авторитетом. Високий професіоналізм Григорія Мохонька відзначає начальник філії Віктор Лазько.

Анатолій ДЖЕРЕЛЕЙКО
Журналіст