І  знову Кременчук у жалобі, знову в міському Палаці культури – траурні вінки, червоні гвоздики із чорними стрічками, згорьовані люди. Наддніпрянське місто попрощалося із захисником Донецького аеропорту, “кіборгом”, який воював у багатьох гарячих точках зони буремного сходу, Миколою Вашурою.

Провести бійця в останній земний путь прийшли рідні, бойові побратими, волонтери, вчителі, однокласники, сусіди, представники міської влади.
– Коля був дуже порядним і відчайдушно сміливим. Завжди був готовий допомогти, за це його й поважали, – розповіла сусідка Надія Денисова. – Він уже рік відслужив у зоні АТО, отримав чотири поранення, переніс кілька операцій, одну – в ділянці серця, там у нього осколок був. Навіть після таких поранень не зміг залишатися вдома, хоч його й умовляли більше не повертатися на передову. А він все говорив, що не може без своїх хлопців. Матері, Тетяні Олександрівні, пообіцяв, що за два тижні повернеться додому. В день його народження, 30 жовтня, вона торт спекла і нас покликала – відсвяткувати синові іменини… Він помер якраз у день свого народження. Кажуть, серце не витримало.
Микола Вашура свого часу закінчив школу №16 Кременчука, у ВПУ №7 опановував професію слюсаря. Вчителі, згадуючи свого учня, розповідають, що він був оптимістом, відкритим і товариським хлопцем. Після закінчення навчання багато працював, намагався копійку заробити, як і годиться справжньому чоловікові, бо ж удома підростав синок Єгор. Але на сході країни розпочалася війна, яка перекреслила плани…
Миколу Вашуру мобілізували у 2014 році. Відслуживши рік, повернувся додому. А згодом підписав контракт. Служив старшим сержантом у 93-й окремій механізованій бригаді. Свого часу працював у міліції, через що й отримав позивний “Мент”. У гарячих точках всього надивився, поховав не одного свого побратима-кременчужанина й завжди біль рідних, які втратили сина, чоловіка чи батька, сприймав як свій власний. Кілька разів його рятували від смерті медики, а цього разу не встигли.
Удовою залишилася дружина Анна, посиротів 10-річний синок Єгор. Згорьована мати поховала свого сина, бабуся – улюбленого онука, а кременчужани – ще одного Героя, який відстоював незалежність, соборність рідної держави до останнього подиху, до останнього удару свого щирого серця. В секторі Героїв АТО, що на Свіштовському цвинтарі, з’явилася свіжа могила. Скільки їх іще буде, Господи?.. Прийми, Боже, усіх полеглих на полі брані, померлих від ран чи недуг захисників України.
Світла їм пам’ять.

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”