У  заголовку – один із афористичних висловів поета Степана Балакіна. Цитую його, бо краще і точніше й не скажеш про абсолютно унікальний Музей історії полтавської преси, що діє при редакції Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини”, та й про самих зорян – нинішніх і колишніх. Ті, що вже на заслуженому відпочинку, час від часу приходять сюди, відчиняючи двері в свою молодість, у свої вічно ненормовані, віддані улюбленій справі дні й ночі, власне, десятиліття, для них тут оживають голоси колег і голоси героїв їхніх публікацій, що дивляться зі світлин, – хтось тепер далеко, а хтось уже засвітив свої зорі у Вічності. Ті ж, що працюють тепер, знають, що все починалося не з них, як часом трапляється з молодими-зухвалими. Одна з наймолодших, Анна Васецька, буває на передовій. Недавно молоді журналісти-зоряни додали до музею найсвіжіший із експонатів – відстріляну гільзу, привезену від хлопців-земляків із самого пекла, з війни…

Запевняємо, що все це цікаве не лише для колег-журналістів з усіх усюд, які приїздять у справах до Полтави, не лише для студентів, які вивчають у вишах журналістику, проходять практику в “Зорі Полтавщини”, а й для ось таких полтавських школярів – від 3-го до 11-го класу, які за доброю давньою традицією відвідували музей. Вони – то молодша й старша групи гуртка літератури та публіцистики “Діалог” і зразкового художнього колективу – гуртка “Юний журналіст” Обласного центру естетичного виховання учнівської молоді.
– Ми буваємо у вашому музеї періодично. Цьогоріч склад нашого гуртка оновився, ось і прийшли в редакцію, вирішили із користю провести шкільні канікули. Я розповідала дітям про цей музей і обіцяла, що підемо на екскурсію, адже вони повинні побачити, як працюють журналісти, – розповідає керівник “Діалогу” Яна Лебідь. – Наші гуртківці вже визначилися: хтось мріє стати філологом, хтось – журналістом. Звичайно ж, мрії можуть змінитися, але ці знання їм обов’язково знадобляться в житті.
Гурток працює уже дев’ять років, його випускниця Анастасія Черкаська нині вчиться в столичному Шевченківському університеті, має чимало перемог у різних творчих конкурсах Яна Гриценко. І таких прикладів чимало.
– І мене зацікавила саме журналістика, хочеться писати статті, – додає учениця ЗОСШ № 38 Діана Соша. І уточнює: – Розказувати народу правду.
Ось так: колись журналістика приваблювала школярів у першу чергу можливістю реалізувати свої творчі здібності у красному письменстві, але час диктує свої пріоритети: сьогодні ставлять за мету розказувати народу правду.
Керівник гуртка “Юний журналіст” Ірина Синягівська розповіла, що звання зразкового їхньому колективу присвоєно цьогоріч, він працює вісім років, має багато випускників, які або вже працюють журналістами в різних регіонах України, або опановують цю професію в студентських аудиторіях.
– Ми випускаємо газету “ОЦЕВУМ-таймс”, вона друкується у видавництві “Полтавський літератор”, у нас є власна редакція, діти повністю виконують всю роботу, я лише координую, – говорить пані Ірина. – Також діти друкуються в інтернет-виданнях міста як позаштатні автори. Щорічно беремо участь у шести конкурсах із журналістики, двічі були лауреатами міжнародного конкурсу шкільних медіа, цього року маємо дев’ять лауреатів конкурсу “Українська мова – мова єднання”, готуємося до участі у фестивалі-конкурсі “Прес-весна на Дніпрових схилах”, що відбудеться в Києві. Гуртківці випускають збірки своїх поетичних і прозових творів, кожен має авторське видання. А головне – вони мають практику, бувають на різних заходах у місті, беруть інтерв’ю, наприклад, в артистів, інших відомих гостей. А музей, що діє при “Зорі Полтавщини”, – це своєрідне джерело інформації, це, врешті, історія нашого краю, вітчизняної журналістики…
Восьмикласниця ЗОШ №20 Світлана Луста нещодавно стала головним редактором газети “ОЦЕВУМ-таймс”, дівчина зі знанням справи розповіла про цю нелегку роботу, про свій колектив. І пообіцяла, що наступне число газети подарує зорянам. Може, це буде ще один із експонатів Музею історії полтавської преси. Адже тут юні журналісти відкривають для себе багато цікавого, фотографуються на згадку біля стенду “Зорі Полтавщини”.
Здавалося, що посміхався цим дітям із портрета засновник музею – колишній зорянин Сергій Григорович Писаренко. А він і за життя завжди був усміхненим та щирим, невтомним у збиранні унікальних експонатів. Їх було стільки – майже 20 тисяч! – що ідею створити музей охоче підтримав у 1994 році тодішній головний редактор “Зорі Полтавщини”, заслужений журналіст України Леонід Думенко. Зорі обох уже сяють десь у засвітах, а добрі справи служать і ще довго служитимуть усім, хто – без перебільшення – приймає їхню естафету: служити Слову, нести Правду людям.

Лідія ВІЦЕНЯ
“Зоря Полтавщини”