Так сказали бійці 59-ї окремої мотопіхотної бригади машівському волонтеру Володимиру Головашичу. Він разом із Михайлівським сільським головою Сергієм Панкратєвим повезли гостинці, зібрані жителями Машівського району для наших воїнів, на буремний схід України. Цього разу побували на Луганщині, в Попаснянському районі. Зустрілися з майже земляками – мешканцями сусіднього Карлівського району Олександром Мовчаном й Андрієм Онішком. Дорогою заїхали до селещинця Ярослава Соляника.
“Вкотре переконався у щедрості наших земляків”
– Чесно кажучи, у поїздку не збирався, – зізнався Володимир Головашич. – Думав, можливо, хтось їхатиме, то передам. Та голова райдержадміністрації Юлія Середа зазначила, що краще самому повезти гостинці хлопцям. Із цього все й почалося. Пальним на поїздку повністю забезпечило ТОВ “Карлівське сільгосппідприємство “ЛОС”. Завантажили власну “Ниву” з причепом у “три поверхи” й поїхали.
Поклали все, чим наші люди ділилися. І не тільки наші. Бо, наприклад, жінка з Києва прислала “Новою поштою” ящичок шоколадок різних видів. Таке собі шоколадне асорті. Як виявилося, в неї син теж служив в АТО. Тому вона вирішила передати гостинці захисникам, які нині на фронті. Чоловік із Житомира прислав 300 гривень. Молода сім’я Савченків із Полтави привезла консервацію і різну випічку, а в окремому ящичку – печиво з побажаннями. Кожне печивко загорнуте в обгортку, на якій – вітальні слова і побажання бійцям. Бувало й таке, що якось приходимо додому, а в дворі стоїть ящик зі смаколиками – полуницею, малиною, печивом. Навіть не знаю, хто все те привозив. Велике їм спасибі.
Значну допомогу надала Машівська школа: напекли багато пиріжків, купили теплі шкарпетки, різні солодощі й багато іншого. Любов Ряднина з Машівки теж напекла пирогів і зібрала теплі речі. Галина Кравець поділилася консервацією. Рита Стуканова із Селещини передала чимало різної консервації, а також кошти. Зателефонувала Ольга Лисейко з Селещини, щоб забрав передачу – гроші, картоплю, інші овочі, консервацію – й від жителів Бузкової: сімей Половинко, Займак, Ільченко, Герасименко, Стрільцової, Вергелес, Бондарєвої. Навіть сказали, щоб далеко не заїжджав, бо вивезуть на край вулиці.
Сім’я Анатолія і Марти Лаврентьєвих вже ввечері привезла пироги. Ірина Сидоренко приготувала хлопцям випічку й салати. Любимівці Людмила та Віктор Рибаки із Вікторією Мастюх своєю “Газеллю” доставили чимало різного добра від жителів цього села. Дуже багато й напечено-наварено, і куплено, ще домашньою городиною й консервацією додали. Лариса Сидоренко з Михайлівки привезла від своєї родини великий ящик яблук та різні солодощі.
Як і завжди, активно підключилися кошманівці. Віталій Божок передав багато всіляких гостинців і, звичайно ж, мед. Гагік Єремян із Павлівки додав ще й солоного сала кілограмів десять. Михайлівський сільський голова Сергій Панкратєв привіз від односельців велику передачу: салати, пиріжки, городину, різноманітну консервацію.
Добре підсобили працівники та учні Ряськівського НВК. Крім звичних продуктів і консервації, пиріжків, ряськівці передали навіть “набори для олів’є”. Тільки змішуй і їж. Навіть до пакетів із нарізаними продуктами для салату й майонез поклали. На “ура” сприймали бійці малюнки від ряськівських школярів, адже майже кожен із воїнів – тато. Запам’ятався бійцям і торт із Ряського “Захисникам України”. А поряд надпис: “Андрій, 4-й клас”.
Працівники райдержадміністрації зібрали кошти, а також продукти, напекли пиріжків. Управління соцзахисту населення придбало для хлопців всіляке печиво, чай. Вже на місці, коли розвантажував привезене, побачив і чималий ящик із передачею, де було написано “Районний Будинок культури”.
Долучилися й демобілізовані АТОвці. Зібрали гостинці Олександр Колісник і Женя Клітний із Машівки, Діма Дузенко з Сахнівщини. Віталій Калівошко та Юрій Шевченко зі Старицьківки привезли цигарки, каву, чай, кілограмів двадцять свіжого сала, два десятки палок копченої ковбаси, солодощі. Сергій Бобошко з Сонячного купив кілька ящиків печива й інших смаколиків. Моя дружина теж напекла чимало всього: хліба, кексів, печива. Додали ще й яблука із власного саду.
Зібрали й багатенько коштів. Ними допомогли машівські підприємці Сергій і Вікторія Аксьонови, фермери: Віктор Кошовий і Богдан Коренівський з Андріївки, Іван Шевченко з Дмитрівки, Віктор Бондаренко й Олександр Горячун із Сахнівщини, Петро Марієч із Карлівки. Коштами поділився і житель Селещини Олександр Мальченко.
“Хлопці налаштовані оптимістично”
Володимир Головашич на запитання щодо настрою бійців відповів:
– Їхнього оптимізму й самі набралися. Окрема розмова про те, як добиралися до місця. Останні кілька кілометрів нас із вантажем по суцільному бездоріжжю тяг бронетранспортер, який військові називають “мотолига”. Стали розвантажуватися й завели мову про те, що доведеться в них переночувати. Хлопці тільки зраділи. Провели нам оглядову екскурсію луганськими степами на “мотолизі” – там тільки така техніка в ходу. Ми побачили, як хлопці живуть. Усе у них – на генераторах. Один, що вийшов з ладу, ми забрали додому на ремонт. Довго тоді сиділи й говорили. Бійці розповіли, що в таку пору основним взуттям у них є гумові чоботи. По негоді без них ніяк. Крім того, мають “дутики”, зручні й легкі.
Ще коли їхали скуплятися перед поїздкою, передзвонив до хлопців дізнатися, чого потребують найбільше. Відказали: “Необхідні протизастудні ліки, а найдужче – вологі серветки”. Воду бійці привозять. Затепла купалися під відкритим небом, а нині це проблема. Тож у крайньому разі “виручають” саме вологі серветки. Якщо в інших частинах, що подалі від “передка”, такі питання вирішують швидше й ефективніше, то в них виникає проблема. Як, до речі, й із хлібом. Їдучи туди і зупиняючись на блокпостах, різним пригощав хлопців, але хліба не давав. Віз до самого кінця. З яким задоволенням хлопці ним смакували!
Словом, ми отримали від спілкування з нашими захисниками чимало незабутніх вражень. Хай гостинці від жителів району додадуть їм віри в те, що їх люблять і пам’ятають. А ще обов’язково чекають додому живими і неушкодженими.

Людмила ТЮТЮННИК
Журналіст