Запланована зустріч із депутатом обласної ради Юрієм Тимохою несподівано відбулася у кабінеті голови Карлівської районної ради Петра Світлика. Тому одразу перестала бути запланованою. Але склалася не менш цікавою, оскільки – про головне.
Чому не радує перевиконання бюджету
За словами голови районної ради, у Карлівському районі є сільські громади, які за 9 місяців перевиконали річний бюджет більш як на мільйон гривень. Районний бюджет станом на 1 жовтня мав перевиконання 6,5 мільйона гривень власних надходжень.
– Багато це чи мало? Ще два роки тому це було б багато, – переконаний Петро Світлик, – Сьогодні цього більш-менш достатньо, щоб вирішувати найнагальніші питання. На сесії у листопаді на заробітну плату працівникам дошкільних навчальних закладів потрібно додатково виділити півтора мільйона гривень. Тільки на освіту цьогоріч уже додали більше 8 мільйонів власних ресурсів – на зарплату, поточні видатки, енергоносії. Держава їх у бюджет із самого початку не заклала – ми це бачили, але змінити нічого не змогли.
Дуже насторожує те, що у проекті Державного бюджету на наступний рік енергоносії по освіті й медицині лягають на плечі районних бюджетів – це колосальні гроші. В такому разі ні про який бюджет розвитку мови взагалі не буде.
– Що з цього приводу думає товаровиробник? – звертаюся до першого заступника генерального директора ТОВ “Промінь”, “Ланнівська МТС”, ПП “Ланна-Агро” і “Ланнівський цукровий завод” Юрія Тимохи.
– Переконаний, потрібно проводити об’єднання громад району, причому в одну територіальну громаду. Це дозволить зберегти інфраструктуру: лікарні, школи, дитсадочки, заклади культури. Уже є приклади, коли території з базовими бюджетонаповнюючими підприємствами “відходять” в одні об’єднані громади, а в інших соціальну сферу фінансувати ні за що. У районі цього допустити не можна. Всі бюджетники мають отримувати зарплату, в школах, садочках, кабінетах установ повинно бути тепло.
– Районні ради чомусь взагалі залишилися поза дією цього закону, – приєднується Петро Світлик. – Певно, законодавець вбачав їх противниками таких змін. А дарма. Люди об’єднуються навколо чогось доброго, бо навколо поганого немає сенсу. От у нас Лип’янська сільська рада (села Бабайкове, Розумівка, Ясне, Іванівка, Солона Балка) приймає рішення об’єднатися з містом. Нема питань, це їхня воля, їхнє право. Що тоді робити із власністю територіальних громад району? Адже районний Будинок культури, районна лікарня, фінансове управління, відділи соціального захисту, освіти, сім’ї, молоді і спорту, інші установи призначені обслуговувати мешканців усіх громад району! Усе – готове, нічого не треба створювати, тільки об’єднатися усім разом. Будуть вибори, люди проголосують, оберуть старост. Якщо хтось думає, що зараз можна у селах “поставити свого”, він помиляється. На якийсь відсоток населення все ще можна натиснути, комусь можна сказати неправду. Але переважна більшість людей голосуватиме за переконаннями, вибори будуть справедливими.
Від перестановки доданків сума не змінюється?
– Але ж новостворені громади можуть уже не встигнути вийти на прямі бюджетні відносини з Держбюджетом із 2017 року. Чи не станеться так, що об’єднана громада утвориться, а отого очікуваного “хорошого” фінансування вже не отримає?
– Це “хороше” фінансування також буде не завжди, – пояснює голова районної ради. – Проблема в чому? Які податки сплачувалися, такі й платитимуться, утричі більше їх не стане. Те, що сьогодні від Ланнівського цукрозаводу чи МТС надходить до районного бюджету на утримання районної інфраструктури, після об’єднання піде до бюджету об’єднаної територіальної громади. З районних лікарні, Будинку культури, усіх соціальних закладів ці гроші перейдуть на Ланну, де зареєстровані підприємства. Ми прораховували: щоб створити у тамтешній громаді свою інфраструктуру, цих грошей також не вистачить – потрібні кадри, приміщення, транспорт тощо. Тому, на мою думку, треба спокійно утворювати одну об’єднану територіальну громаду, проводити вибори голови громади, сільських старост. Не встигаємо у 2017-й рік – нічого страшного, встигнемо у 2018-му, зате добре підготовленими. Є триповерхове приміщення адмінбудівлі, є службові кабінети, є все необхідне. Провели вибори, фінансування збільшилося завдяки дотації з Державного бюджету, і громада працює далі.
– Яка частина населення налаштована підтримати цю ідею?
– Сходок по селах, обговорення з пересічними громадянами у масштабах району не проводилося, – пояснює Юрій Тимоха. – Процес наразі рухається кулуарно. Натомість треба відкинути усі амбіції й послуговуватися здоровим глуздом. Порахувати, як зменшувати енергозатрати, які проекти розробити, які доходи залучити. Є державні програми, є кошти зовнішніх донорів, грантові проекти, що допоможуть подбати про освітлення, дороги, енергоефективність тощо. Цю арифметику треба пояснювати мешканцям району – збирати сходки за участю громад, сільських голів, керівників базових підприємств. І доводити людям, що такий шлях – оптимальний. А не створювати в кожній окремій об’єднаній громаді свої відділи культури, освіти, охорони здоров’я.
– Ви готові до цієї роботи?
– Так, – відповів співрозмовник.
Петро Світлик із цього приводу додав, що семінари – міський, кущові – стосовно об’єднання проводилися, там суть адмінреформи пояснювали депутатам, представникам місцевої влади. Але тепер настав час аргументовано переконувати усіх жителів сільських громад.
– Уточнений план на рік загального бюджету району, – переконаний посадовець, – складає 263 мільйони гривень, кого з ким не об’єднай. Щоб збільшити ресурс, потрібно підняти економіку, підняти зарплату, за рівнем якої Карлівський район посідає 25-те місце в області! Отут є над чим працювати. Це добра воля товаровиробників – підвищувати оплату, вийти з “тіні”, хто там перебуває. Наш район завжди тримав першість по всіх позиціях, у поганому сні не могло приснитися оце останнє місце по зарплаті.
Про фермера Пупкіна і “нічий” урожай
Депутат облради Юрій Тимоха переконаний, що додатковим джерелом надходжень може стати земля. Адже, на його думку, в районі 18 тисяч гектарів ріллі (із 65 наявних) обробляється “вчорну”. Голова районної ради з цим погоджується лише частково:
– Земля – це базовий податок, що сплачується чітко і прозоро. Питання виникають, якщо я, ви, ще хтось візьмемо по 2 гектари для ведення особистого селянського господарства і віддамо цю землю фермеру Пупкіну. Фермер Пупкін вирощує на ній кукурудзу, частиною врожаю розраховується з нами за оренду. Ми – задоволені, бо маємо чим годувати господарство, палець об палець не вдаривши. Решту врожаю Пупкін продав і гроші поклав у кишеню. Дохід від землі отримано, при цьому податок сплачено мізерний. Але ж механізму, як правильно проконтролювати використання землі, немає. Я цим питанням займався, працюючи податківцем, ним займаюся і зараз. Навіть якщо податківець точно знає, що земля використовується не за призначенням, вдіяти нічого не може. Наприклад, у Федорівці таким чином здано в оренду кілька тисяч гектарів, ведеться товарне виробництво, а платиться тільки податок за землю – як для селянського господарства.
– А після об’єднання важелів впливу на недобросовісних орендарів не побільшає?
– Треба мати відповідне законодавство з чіткими правилами контролю, – пояснює Петро Світлик. – Знаєте, як це відбувається зараз? Запитання про те, хто здає в оренду землю Пупкіну, ставлять сільському голові, мовляв, дай нам інформацію. А сільський голова, будьмо чесними, ніяких списків податківцям не надасть (хіба того, хто десь йому дорогу перейшов).
У Халтуринській сільській раді комісією, створеною при сільраді, виявлено більше 100 гектарів “лівої” землі. Відкрито кримінальне провадження, триває слідство. І в другій половині жовтня урожай ще стояв незібраний. Той, хто сіяв, один раз заїхав комбайном, а добрі люди подзвонили в поліцію. Довелося втікати, адже господарські двори розорав по-нахабному, посіяв сою, соняшник і так само нахабно хотів зібрати, ні копієчки нікуди не сплативши з цього доходу! Я пропонував сільському голові зібрати урожай і покласти на відповідальне збереження. Але одні молотити бояться, інші – не хочуть. Немає ні прозоро розписаного механізму, ні конкретних повноважень: як і ким фіксуються порушення, яке за це покарання, як оприходувати незаконно вирощену продукцію. Не лише стосовно земельних питань – є багато кричущих моментів, про які ми пишемо до Кабміну, до Верховної Ради, розказуємо про ситуацію, просимо допомоги. Отримуємо відписки.
Чому із районного бюджету ми шукаємо гроші на зарплату, адже вони мали б бути передбачені у Державному бюджеті? Ми заплатимо, немає питань – наші ж люди. Але тоді не треба декларувати, що це держава гарантує певну зарплату освітянам чи медикам! Спасибі, в цьому році було за рахунок чого платити.
Питань і проблем багато, вирішувати їх можна, але потрібні злагода, взаємна підтримка. На жаль, у суспільстві, і в нашому районі також, єдності немає. Влада повинна прислухатися до бізнесу, йти йому назустріч, але у межах чинного законодавства і здорового глузду.
Моя переоцінка цінностей сталася, коли побили студентів на Майдані. Тоді й викинув із кабінету портрет того, хто дав команду бити дітей. Їх стільки загинуло і гине досі за те, щоб змінити країну, а купка можновладців мінятися ніяк не хоче.
Прикро, коли гроші засліплюють людей. Я готовий співпрацювати, але сьогодні іноді буває дуже важко.
– Чи можливо це взагалі?
– Якщо знайдемо злагоду, подолаємо розбрат, усе можливо, – продовжив Юрій Тимоха. – Молодь, яка приходить працювати на підприємства, уже інша. Сільські школярі, яких возимо на конкурси до Києва, виграють у столиці призові місця. Потенціал – неймовірний. А щоб його розвивати, у кожному селі потрібні будинки культури, купа гуртків, купа можливостей. Щоб змінити країну, починати треба із себе. Питати себе: що зробив корисного? Не кинув сміття повз урну, правильно припаркувався, вийшов на свою вулицю і вирвав бур’ян. Президент нам вулиці не поприбирає. Візьмемося разом – усе зробимо.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”